Від врятованої до рятувальниці
Моє життя йшло по низхідній спіралі, поки я не зустріла чоловіка, який сказав, що знає вирішення моїх проблем.
Одного вечора в 1978 році я була в Логанському аеропорту в Бостоні, шт. Массачусетс, США, чекаючи на друзів, які мали туди приїхати. Якийсь чоловік завів зі мною розмову, і ми трохи розповіли одне одному про своє життя. Я сказала, що три місяці тому повернулася з подорожі Центральною Америкою.
Я також розповіла, що поїхала туди, втікаючи від болісної реальності життя. Дев’ять років тому помер мій брат. Наступного року мої батьки загинули в автокатастрофі. Ще через рік померла бабуся. За короткий час я втратила багатьох дорогих для мене людей. Я була спустошена.
Після загибелі батьків я успадкувала велику суму грошей і з їхньою допомогою намагалася заглушити горе. Я витрачала гроші на дорогий одяг, машини, наркотики і далекі подорожі.
Під час останньої подорожі я піднялася на піраміду Тікал у Гватемалі. Я пам’ятаю, що хоча там моє тіло знаходилося на висоті, однак духовно я почувалася пригніченою, як ніколи. Я більше не могла жити таким життям, яким жила. “Боже,—сказала я,—якщо Ти є, допоможи мені змінити моє життя”. Я стояла так упродовж кількох хвилин і мовчки молила про допомогу від істоти, в реальності якої не була впевнена. Коли я спустилася з піраміди, то сповнилася спокоєм. Ніщо в моєму житті не змінилося, але якимось чином я відчувала, що все владнається.
Отже, через три місяці після тієї події я розмовляла з чоловіком в аеропорту. Він уважно слухав, а потім запитав, чи знаю я, що Ісус Христос відвідував Американський континент.
На той час я все ще не надто задумувалась про Бога. Яким мав бути Бог, Який забрав від мене сім’ю? Я так і сказала тому чоловікові, а він відповів, що Бог, у якого він вірить, уможливив для мене шлях знову бути з моєю сім’єю. Тепер я слухала дуже уважно.
“Що ви маєте на увазі?”— запитала я.
“Чи чули ви про мормонів?” Я не дуже багато про них знала, але чоловік продовжував пояснювати мені план спасіння. І хоча спочатку я не вірила, однак щось із того, про що він розповідав, здавалося правдивим.
Ми з новим знайомим обмінялися номерами телефонів і упродовж наступних кількох місяців час від часу зустрічалися. Ми також говорили про євангелію. Він подарував мені примірник Книги Мормона, і ми годинами обговорювали її та інші Писання по телефону. Він розповів мені про відновлення Церкви Ісуса Христа Джозефом Смітом. То був надзвичайний час надії та зростання.
Наша дружба трохи ослабла, але через кілька тижнів мій друг сказав, що хоче послати кількох своїх друзів для розмови зі мною. Ті друзі, яких він послав, звичайно ж були місіонерами. Зі старійшинами-місіонерами повного дня прийшов Брюс Доейн, місіонер колу, який згодом став моїм чоловіком.
Кілька тижнів місіонери проводили бесіди, а потім запитали, чи я не хочу христитися? Я охоче погодилася. Потім вони сказали, що перед хрищенням мені потрібно жити за Словом мудрості.
Я вже не пила і не вживала наркотики так часто, як у минулому. Моє життя змінювалося. Я відчувала більше надії, ніж за всі останні роки. Але звичайно ж, хіба можливо облишити ті звички повністю ? Крім того, я вже й так відмовилася від багатьох речей заради євангелії—у тому числі від кількох друзів, які вважали, що я втратила глузд, зацікавившись мормонською Церквою. Я залишалася на шляху, тому що відчувала істинність євангелії. Але чи могла я повністю облишити давні шкідливі звички?
Місіонери запропонували допомогти, надавши благословення священства. Відразу ж після цього я викинула всі наркотики і алкогольні напої, які були в домі. І того ж вечора зникло бажання вживати будь-що, що суперечило Слову мудрості. То було справжнє диво.
Я охристилася в червні 1978 року. Трохи більше, ніж за рік, ми з Брюсом уклали шлюб у Вашингтонському храмі.
Євангелія в буквальному розумінні врятувала мене від розпачу. До того я загубилася в повному розумінні цього слова. Мої батьки, брат і бабуся пішли з життя, але мені здавалося, що життя закінчилося і для мене. Після їхньої смерті я вже не знала, хто я. Тепер я здобула свою сутність. Я знаю, що я дитина Бога, і що Він знає і любить мене. Коли я була запечатана до своїх батьків, бабусі й брата, мій сум перетворився на радість. З’явилася впевненість, що ми будемо разом навіки.
Євангелія Ісуса Христа також врятувала мене від згубних звичок. Кілька останніх років ми з чоловіком служили місіонерами Служби сім’ї СОД, допомагаючи в подоланні згубних звичок. Ми працювали з членами нашого колу, які борються з різними видами згубних звичок. Я така вдячна, що можу допомагати цим братам і сестрам. Я бачу, яким благословенням є те, що я можу ділитися з ними своєю історією. Це допомагає їм зрозуміти, як нас усіх може спасти євангелія.
Ілюстрація Роджера Моцкуса