Вони свідчили нам
Не довіряйте рамену плоті
З виступу на духовному вечорі в Університеті Бригама Янга 23 квітня 2009 р.
Навіть коли ви освічені за мірками світу, не забувайте про силу Бога.
У вступі до Учення і Завітів ми дізнаємося, що рамено плоті обмежене у своїх можливостях. “Немічне світу з’явиться і зламає могутніх і сильних, щоб людина не радила своїм ближнім і не довіряла рамену плоті” (УЗ 1:19). Перефразовуючи це застереження, можна сказати: навіть коли ви освічені за мирськими мірками, не забувайте про силу Бога.
Понад 30 років тому разом зі своїми однокурсниками з медичного університету я засвоїв незабутній урок. Цей випадок стався в маленькому містечку Мансанільйо на західному узбережжі Мексики. То було в 1978 році. Випускники 1947 року разом зі своїми подружжями приїхали на медичний симпозіум.
Одного вечора після наукових засідань один з лікарів серйозно захворів. Раптово він почав втрачати велику кількість крові через шлункову кровотечу. Повністю приголомшені, ми оточили його і спостерігали, як він втрачає кров, без якої неможливе життя. Ми всі були там—досвідчені фахівці в різних галузях медицини. Серед нас були хірурги, анестезіологи, терапевти з багажем мудрості, здобутої 30-річним стажем роботи. Що ми могли зробити? Найближча лікарня знаходилася в Гвадалахарі за 160 км. Надворі була ніч. Літаки не літали. Про переливання крові не могло бути й мови через відсутність обладнання. Усе наше об’єднане знання не можна було застосувати, щоб зупинити в нього кровотечу. У нас не було ніяких засобів чи обладнання, необхідних для врятування життя улюбленого друга.
Наш колега, який потерпав від нападу хвороби, був вірним святим останніх днів і добре розумів своє становище. Посірілий і блідий він прошепотів прохання, щоб йому дали благословення священства. Серед нас було кілька носіїв Мелхиседекового священства. Ми негайно відгукнулися на його прохання. Мене попросили запечатати помазування. Дух спонукав мене сказати, що кровотеча припиниться і він житиме й повернеться додому. Це благословення було дано в ім’я Господа.
Наступного ранку його стан покращився. Чудесним чином кровотеча припинилася. Кров’яний тиск нормалізувався. За пару днів він зміг повернутися додому. Усі разом ми подякували Господу за це надзвичайне благословення.
Засвоєний урок був простим: “Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!” (Приповісті 3:5). Ми на власні очі переконалися в цьому. Це вчення, неодноразово викладене в Писаннях1, тепер стало непохитним знанням.
Будь ласка, не зрозумійте мене неправильно, брати і сестри. Звичайно, нам потрібно підготуватися до гідної роботи, щоб виконувати її. Так, нам дійсно необхідно виконувати свою роботу добре, якою б не була наша професія. Нам потрібно мати змогу багато служити. І перш ніж ми станемо досвідченими фахівцями, нам потрібно здобути освіту. Щодо нас, то освіта є частиною нашої релігії. Слава Бога—це дійсно розум (див. УЗ 93:36).
Але людські знання обмежені. А іноді, як це було в нашому випадку в сільській місцевості в Мексиці, поєднані знання багатьох досвідчених фахівців неможливо застосувати навіть тоді, коли ми маємо в них найбільшу потребу. Нам слід покладати свою довіру на Господа.
Той випадок у Мексиці допоміг нам засвоїти ще один важливий урок. Він стосується того, які пріоритети і найвищі цілі ставимо перед собою ми, смертні істоти. Ми дізналися, що найголовніше своє призначення лікар виконує не в лікарні, юрист—не в залі суду, а пілот реактивного літака—не в кабіні Боїнга 747. Професія, обрана кожною людиною, це лише засіб, що веде до мети, а не сама мета.
Ціль, до якої має прагнути кожен,—це стати такою особистістю, якою ви можете стати—особистістю, якою вас хоче бачити Бог. Настане день, коли закінчиться ваша професійна кар’єра. Кар’єра, заради досягнення якої ви будете так багато працювати, яка буде роботою, що даватиме засоби для існування вам і вашій сім’ї, одного дня буде позаду.
Тоді вам доведеться засвоїти такий величний урок: більш важливим за те, що ви робили, аби для того, щоб заробити на життя, є те, якою особистістю ви стали. Коли ви підете з цього тлінного життя, найбільше значення матиме те, яким ви стали. Такі якості як “вір[а], чеснот[а], знання, стриманість, терпіння, братерськ[а] доброт[а], благочестя, милосердя, покірливість і старанність” (УЗ 4:6) будуть зважені на Господніх терезах.
Час від часу ставте собі такі запитання: “Чи готовий я до зустрічі з Творцем?”, “Чи гідний я всіх благословень, приготованих Ним для вірних дітей?”, “Чи отримав я свій ендаумент і чи був запечатаний у храмі?”, “Чи залишався я вірний своїм завітам?”, “Чи гідний я найбільшого з Божих благословень—благословення вічного життя?” (Див. УЗ 14:7).
Ті, хто плекають свою віру в Бога—ті, хто довіряють Йому—отримали в Писаннях таке обіцяння: “Нехай жодна людина не хвалиться людиною, але краще нехай хвалиться Богом. … Ці будуть мешкати в присутності Бога і Його Христа на віки вічні” (УЗ 76:61–62). Нехай це стане найвищою метою для кожного з нас.
Фотоілюстрації Роберта Кейсі
Більш важливим за те, що ви робили, аби заробити на життя, є те, якою особистістю ви станете. Такі якості як “вір[а], чеснот[а], знання, стриманість, терпіння, братерськ[а] доброт[а], благочестя, милосердя, покірливість і старанність” будуть зважені на Господніх терезах.