Свідчення про пророка
“Що Я, Господь, сказав, Я сказав, … чи Моїм власним голосом, чи голосом Моїх слуг, все одно” (УЗ 1:38).
Відразу після мого хрищення і конфірмації бабуся сказала: “Тепер ти маєш Святого Духа і тепер важливо, щоб у тебе було свідчення про пророка”. Невдовзі я вперше пішов на генеральну конференцію, яка відбулася в жовтні 1949 року.
То була ціла пригода. Я ночував у дідуся і бабусі. Пам’ятаю, як ми встали в суботу рано-вранці і поїхали з бабусею на автобусі в центр Солт-Лейк-Сіті. Ми пішли на Храмову площу і дуже довго стояли в черзі. Коли ми зайшли до Скинії, то сіли в задньому ряду збоку.
Перш ніж почалися збори, запала тиша і всі встали. Потім увійшов Президент Джордж Альберт Сміт (1870–1951). Я побачив Президента Сміта і його радників. Я ніколи не забуду, що відчував, коли вперше побачив пророка. Я відчув щось дуже-дуже особливе. Я знав, що він Господній пророк.
Та подія була дуже важливою. Я відчуваю те саме, коли зараз бачу Президента Церкви. Я служу генеральним авторитетом уже з третім Президентом Церкви. І коли Президент входить, я знову маю це свідчення: “Він—пророк”.
У вас вже той вік, щоб отримати свідчення про те, що Президент Церкви є Господнім пророком. Якщо ви здобудете це свідчення ще в дитинстві, воно буде підтримувати вас упродовж життя. Ви можете знати, що Господь дійсно має пророка і що ми будемо мати благословення, якщо уважно дослухатимемося до його повчань.
Ілюстровано Деном Берром