Служіння в Церкві
Прийнятне служіння
Готуючись до отримання Мелхиседекового священства, він увійшов до невеликого класу на Філіппінах, щоб пройти співбесіду. Я не знав, скільки йому років, але навіть старші члени тієї філії називали його Tatay (батько).
На моє запитання, чи зможе він розуміти мою англійську, він тепло усміхнувся й відповів, чітко вимовляючи: “Так, зможу”.
Після співбесіди я запитав його, чи є якась причина, з якої його не слід висвячувати у священство. Через якусь мить він сказав: “Можливо, мені не слід отримувати священство”.
Здивований, я запитав: “Що ви маєте на увазі?”
“У мене лише один зуб,—відповів він.—Я знаю, що у мене не дуже гарний вигляд для отримання священства. Нічого страшного, якщо ви скажете мені, що я не можу отримати священства”.
Якийсь час ми сиділи, поки я розмірковував над його зауваженням. На мої очі навернулися сльози. Потім я поклав свою руку на його руку і сказав, що бачив багато чудових носіїв священства, у яких не було волосся, а ось у нього було красиве, густе, чорне волосся. Я також розповів про носіїв священства, у яких було лише одне вухо чи одне око, а в нього були й очі й вуха.
Потім я розповів про свого друга, який втратив руку через захворювання на рак. Коли той брат молився в нашому домі й просив Небесного Батька благословити мою дружину й дітей, я знав, що він є величним служителем Господа. Я розповів Tatay, як цей друг поклав свою єдину руку на голову маленької дівчинки, бо вона вмирала, і я відчував того дня силу священства.
Цей літній філіппінець посміхнувся і сказав: “Я сподіваюся, що моє служіння Богові буде прийнятним”.
Ми всі маємо ті чи інші значні недоліки, і всім нам знайоме відчуття невідповідності, яке виникає, коли нам дають покликання. Але Бог приймає найскромніші жертви від найскромніших святих, і кожен з нас може змінити щось у світі. Нам не слід відчувати збентеження чи сором. Нам потрібно лише намагатися робити для Господа все, на що ми здатні. У відповідь Він нас благословить і звеличить дивовижним чином, та зробить нас здоровими.