Пожива до кінця тижня

Маріела Торрес Меса, Сан-Хосе, Коста-Ріка

Наближався випускний вечір, присвячений закінченню середньої школи. Ми з друзями з нетерпінням чекали на заключну дискотеку. Але коли в школі оголосили дату проведення танців, мені стало дуже прикро. Цей день випадав на неділю.

“Маріело, таке буває лише раз у житті!—сказала мені одна подруга.—Ти просто маєш там бути. Тобі більше не доведеться пропускати церкву. Але Але цього єдиного разу ти не підеш до церкви, а підеш на танці”.

Я пояснила їй, що справа не лише в тому, що я пропущу церкву. Справа в тому, що я присвячую цей день Господу. Але коли я замислилася над тим, що вона сказала, то подумала: “Чи й справді матиме велике значення те, що я не дотримаюся Суботнього дня лише один раз?” Зрештою, наші життєві шляхи скоро розійдуться, а ми з таким нетерпінням чекали на цю подію упродовж років. Танці—останнє свято, де ми будемо разом.

Коли я думала над своїм рішенням, то згадала, як батько навчав мене тому, що Суботній день—це “пожива” до кінця тижня. Чи можу я дозволити собі обходитися без духовних і мирських благословень, які Господь обіцяє слухняним? Я зважила всі варіанти і зрозуміла, яке рішення маю прийняти.

Мої друзі не зрозуміли мого рішення не йти на танці. Упродовж кількох наступних тижнів мені ставало дуже сумно, коли я чула, як хтось говорить про танці, однак я знала, що зробила правильний вибір.

Але з наближенням дня танців сталося щось надзвичайне. З якоїсь причини у школі вирішили змінити дату. Замість недільного вечора танці мали проводитися в суботній вечір! Я так зраділа, що все-таки зможу піти і провести час разом з друзями. Але ще більше щастя я відчувала від того, що з повагою ставилася до зобов’язання слухатися Господа.

Я вдячна, що змогла піти на танці, але розумію, що Бог не завжди буде так благословляти. Іноді нам потрібно буде йти на значні жертви заради євангелії Ісуса Христа. Однак я зрозуміла тоді і знаю зараз, що люблячий Небесний Батько завжди благословляє нас у той чи інший спосіб, якщо ми слухняні.

Моя звичка слухатися, яку я розвинула ще навчаюсь у школі, приносить мені великі благословення зараз, коли я стала дорослою. У мене дуже насичений графік: навчання в коледжі, робота і громадські заходи, однак я знаю, що можу відпочити від усіх цих трудів, якщо присвячу неділю Господу.

Мій батько був правий. Неділя—це велике джерело духовного живлення. Дотримання Суботнього дня завжди буде для мене пріоритетом, щоб я могла поновлювати завіти, поповнювати запаси духовності і освіжати розум для наступного тижня.

“Лише єдиний раз ти не підеш до церкви, а підеш на танці”,—сказала мені одна подруга.