До нових зустрічей
Портрет батьківства
Нічого особливого не було у тих двох людях, що їхали на велосипедах, але того недільного дня їхній простий образ нагадав мені про минуле і дав упевненість у майбутньому.
Була неділя, і ми з сім’єю прийшли на службу освячення щойно відремонтованого дому зборів у нашій місцевості. Незадовго до початку причасних зборів президент колу попросив мене поїхати в будівлю нашого приходу за три кілометри звідти і знайти якусь потрібну йому річ. У мене було часу рівно стільки, щоб поїхати туди і повернутися назад. По завершенню того простого завдання стався випадок, який зворушив мене до глибини душі і став чудовим нагадуванням про те, що є важливим.
Мені залишалося проїхати кілька будинків до дому зборів, коли я побачив перед собою двох велосипедистів—одного великого, а другого—набагато меншого. Кожен з них дуже енергійно крутив педалі. Я впізнав тих велосипедистів відразу. То були двоє людей, яких я добре знав—один чудовий брат з мого приходу і його юний син. Вони їхали до церкви—як і кожної неділі.
Коли я дивився на них, перед моїм зором постав образ майбутнього, коли цей хлопчик—а також і його батько—будуть згадувати ті велосипедні поїздки. Я подумав: “Який прекрасний приклад показує цей батько і які вічні наслідки він матиме для цього дорогоцінного Божого сина, якого йому було доручено. Той хлопчик,—далі думав я,—виросте і завжди буде про це пам’ятати а, можливо, сам так робитиме, коли стане батьком”.
Коли я їх наздогнав, то мені пригадалися сцени мого дитинства з моїм батьком, який садив мене на раму свого велосипеда. Близькі стосунки, яким дають початок такі події, приносять радість і солодкі спогади.
Коли я приїхав до церкви, то привітався з велосипедистами усмішкою і отримав таке ж привітання від них. Без слів було видно, що відвідування церкви приносить їм радість. На зборах священства того вечора я мав можливість сказати тому братові, як мене вразила картина праведного батьківства, яку я побачив трохи раніше. Його обличчя засяяло і, можливо, він був здивований, бо те, про що я казав, здавалося йому чимось дуже звичайним.
Ми, святі останніх днів, маємо щастя бачити багатьох батьків, таких як той, які сприяють розвитку духовності та емоційного благополуччя своїх дітей. І оскільки такі батьки є великим благословенням для дітей, ми відчуваємо сердечну вдячність за їхній простий, однак важливий приклад і жертву.
Фотоілюстрація Рут Сайпус