Відкрийте двері для особистого одкровення

Аннеліс Гардінер

Були випадки, коли мені здавалося, що я стукаю в закриті двері, які ніколи не відчиняться.

Упродовж кількох останніх років Президент Рассел М. Нельсон і багато провідників Церкви запрошують нас докладати більше зусиль для отримання особистого одкровення та навчатися розпізнавати голос Спасителя, щоб ми могли “слуха[ти] Його” (Джозеф Сміт—Історія 1:17).

Однак коли я думала про особисте одкровення, то відчувала певне збентеження. Мені подобається, що Бог може промовляти безпосередньо до мене, але, будучи молодою людиною, якій потрібно приймати багато важливих рішень, я часом відчувала, ніби стукаю в небесні двері й не отримую жодної відповіді.

У такі часи я завжди виконувала головне—читала Писання, молилася, ходила до церкви і дотримувалася заповідей. То чого ж мені не вистачало?

Упродовж кількох минулих місяців я зрозуміла, що іноді для отримання одкровення нам необхідно докладати трохи більше зусиль. Ось кілька прикладів того, як ми можемо проходити ще одну милю.

1. Зберігайте спокій і знайдіть час, щоб слухати

Мені все ще важко бути спокійною. У мене завжди є нескінченний перелік справ, які потрібно виконати. І хоча я багато чого встигаю, втім часто відчуваю стрес і перенапруження через усі обов’язки, які на себе взяла. Коли я працювала над тим, щоб стати більш сприйнятливою до особистого одкровення, то зрозуміла, що в житті більше схожа на Марту, ніж на Марію¹. Я не давала собі часу, щоб просто побути в стані спокою. Після прочитання виступів з конференції, у яких нам радять знайти місце і час, щоб регулярно слухати Духа, я зрозуміла, що мені потрібно це зробити². Я зараз вивчаю Писання вранці за столом (а не в ліжку) і користуюся паперовими Писаннями, щоб телефон не відволікав мене.

2. Відвідуйте храм з метою

Я маю благословення жити поблизу кількох храмів, і мені завжди вдавалося потрапляти до храму раз на тиждень. Багато генеральних авторитетів Церкви навчають нас, що храмове поклоніння допомагає краще налаштуватися на Духа³, тож я думала, що вже роблю достатньо. Втім відповіді не надходили. Оцінивши свої звички, я зрозуміла, що і ця сфера вочевидь потребує вдосконалення: я часто дрімала у храмі. Я казала друзям: “Якщо старійшина Дітер Ф. Ухтдорф сказав, “що сон в Церкві—найздоровіший”⁴, тоді сон у храмі має бути ще кориснішим!” Тож я виправдовувала свою сонливість, пояснюючи її тим спокоєм, що панує у храмі. Однак храм не є денним СПА. Я іду до храму працювати—виконувати вікарні обряди, які дають можливість моїм померлим членам сім’ї мати вічне життя⁵.

Я зрозуміла, що настав для мене час “пробудитися” (Aлма 32:27) і стати більш цілеспрямованою у своєму храмовому поклонінні. Я намагаюся підготуватися духовно і розумово заздалегідь, щоб відвідування храму не стало для мене ще однією буденною справою.

3. Беріть участь у сімейно-історичній роботі

Провідники Церкви неодноразово заохочували нас займатися сімейно-історичною роботою і вказували на багато благословень, які ми отримуємо, долучаючись до неї⁶. Однак для більшості моїх предків храмові обряди вже виконано. То що ж іще я можу робити? Я можу дізнаватися про життя кожної людини, ім’я якої приношу до храму—дійсно бачити в ній справжню особистість і члена своєї сім’ї. Я також почала записувати історію свого життя, індексувати й ділитися надихаючими випадками зі своєї сімейної історії.

4. Діліться євангелією

Коли я ділюся євангелією—з нечленами і з членами Церкви,—то часто буває так, що сама про щось дізнаюся. Можливо, з вами таке бувало під час місії або під час підготовки до уроку Недільної школи. Багато провідників Церкви підтверджують, що, коли ми розповідаємо про свою віру і заохочуємо інших залишатися вірними, покращується наша спроможність отримувати більше особистих одкровень⁷. Коли ми “говоримо через натхнення від Святого Духа”, ми можемо “завжди навчатися чогось нового з того, що ми кажемо”⁸. Я почала більше розповідати про євангелію в соціальних медіа, і я згадую про неї у повсякденних розмовах зі своїми друзями та членами сім’ї.

5. Зрозумійте, що особисте одкровення приходить крок за кроком

Деякі люди отримують абсолютно чіткі відповіді, коли звертаються до Господа з важливими питаннями щодо свого життя, але, як здавалося, Небесний Батько не відповідав на мої найважливіші запитання. Тоді я усвідомила, що, можливо, ставлю неправильні запитання.

Небесний Батько дійсно хоче говорити зі мною⁹, але він дає відповіді “рядок за рядком”, а не всі відразу¹⁰. Я зрозуміла, що хотіла зазирнути наперед, в кінець своєї подорожі, сподіваючись отримати величну ознаку, яка б вирішила всі мої проблеми¹¹. А насправді мені слід було б запитати: “Який наступний крок?”

Я й досі не маю всіх відповідей на свої важливі запитання, але я можу бачити, що Бог поступово скеровує мене до цих важливих відповідей—крок за кроком. Це розуміння зміцнило мою віру і довіру в те, що Він буде і в майбутньому вести мене у правильному напрямку.

Відкрийте двері для особистого одкровення

Коли ми йдемо за Ісусом Христом і маємо дар Святого Духа, то можемо отримувати особисте одкровення кожного дня. Але ми часто не помічаємо або не приділяємо часу, щоб помічати Його постійну присутність і вплив навколо нас. Однак світ наповнюється все більшим збентеженням, і, як сказав Президент Нельсон: “Буде неможливо вижити духовно без скеровуючого, спрямовуючого, втішаючого й постійного впливу Святого Духа”¹².

Чим більшою є наша спроможність чути й розпізнавати Духа, тим краще ми будемо підготовлені приймати і долати свої випробування. Ми можемо знаходити можливості проходити ще одну милю, коли йдеться про отримання особистого одкровення для свого життя: це може бути піст, служіння людям або виконання будь-якого поєднання інших складових, які наближатимуть нас до Христа. Двері до відповідей з небес не обов’язково широко відкриються через хвилину—чи навіть через місяць—після того, як ми в них постукали, але, якщо ми намагаємося бути цілеспрямованими в тому, щоб запрошувати Духа і дослухатися до Нього, то зможемо чути Його спокійний голос, який скаже нам, де шукати ключ.