Жінки початку доби відновлення
Люсі користувалася своїми духовними дарами
Подібно до Люсі Мак Сміт кожен з нас може отримувати одкровення. Усі ми маємо унікальні духовні дари, які можуть благословляти наші сім’ї та Церкву.
Ілюстрація Тоні Ока
Був жовтень 1838 року, і Люсі Мак Сміт взяла за руки своїх синів Гайрума і Джозефа, перш ніж їх забрали. Керівники уряду наказали святим залишити ту місцевість. Кілька провідників Церкви було заарештовано солдатами, а незаконний військовий суд видав наказ про їхній розстріл. Люсі не знала, чи побачить ще коли-небудь живими своїх синів.
Що могло допомогти їй, матері, витримати таке випробування? Минуть роки, Люсі озирнеться на той час і згадає, що її зміцнювало послання втішення, яке вона отримала “завдяки дару пророцтва”: “Нехай твоє серце втішиться стосовно твоїх дітей; їхні вороги не завдадуть їм шкоди”1.
Цей духовний досвід приніс Люсі та всій сім’ї відчуття “втішення, яке перевищує будь-яке заспокоєння, що можна отримати на землі”.
Смітів і багато інших сімей святих останніх днів було вигнано з Міссурі. Знайшовши прихисток у сусідньому штаті Іллінойс, Люсі та Джозеф Сміт старший намагалися щось дізнатися про своїх синів, але не отримали жодних відповідей. Дух знову промовляв мир душі Люсі, кажучи, що Гайрум і Джозеф приїдуть наступного вечора.
Єпископ Едвард Партридж, який був з Люсі, коли вона отримала це одкровення, висловив сумнів: “Раніше я завжди вам довіряв, але я не бачу жодних підстав для того, щоб це одкровення виповнилося; втім, якщо так станеться, то я більше ніколи не буду ставити під сумнів ваше слово”.
Тієї ночі уві сні Люсі бачила, як її ослаблені й голодні сини їдуть через прерію. Люсі підготувалася до їхнього повернення додому---і вони дійсно приїхали наступного дня. Вони розповіли про свою подорож, і той опис повністю відповідав тому, що вона бачила. Після цього єпископ Партридж сказав, що завжди буде вважати Люсі “справжньою пророчицею”.