Дорослій молоді
Чекати на відповіді, не сумніваючись
Нам необхідно виявляти терпіння, щоб дочекатися Господніх благословень, проте, як усі ми знаємо, очікування не найприємніша справа.
У дитинстві я дуже не любила чекати на ранок. Я з таким захопленням і нетерпінням чекала настання подій, які принесе новий день, що нерідко вночі переверталася і крутилася в ліжку, то спала, то не спала, й часто підходила до вікна і розчаровано зітхала, бо кожного разу бачила, що надворі все ще темно. Мені здавалося, що ранок ніколи не настане.
Іноді посеред ночі я приходила до батьків і запитувала, котра година. Вони запевняли мене, що ранок настане. Після цього мені завжди спалося краще.
Іноді у нас можуть виникати подібні почуття, коли ми чекаємо на обіцяні благословення. Ми щиро молимося, читаємо Писання і отримуємо запевнення у вигляді теплих почуттів. Але потім, якщо наші обставини не змінюються негайно---якщо відповіді або благословення не приходять у цю ж мить,---можемо сумніватися, чи взагалі їх отримаємо.
Сумніватися, що відповіді прийдуть
З досвіду я зрозуміла, що причиною сумнівів найчастіше є наша зосередженість на обставинах, а не на Спасителі та Його любові до нас.
Чим більшого значення ми надаємо обставинам і чим більш безнадійним здається виповнення того, що мало статися, тим менше ми розуміємо, що Спаситель любить нас і що Він з нами, коли ми робимо кожен крок вперед. Сатана знає це, і тому він сіє в нашому розумі насіння недовіри, змушуючи сумніватися в тому, що Спаситель нас любить, що наша цінність є вічною і що ми є дуже важливими для Небесного Батька.
Чекати, не сумніваючись
Чекання---це складова життя. Однак іноді здається, що вже немає сил чекати на відповіді, благословення та обіцяння від Господа. Втім є те, що ми можемо робити, аби не піддаватися сумнівам, коли очікуємо на благословення:
По-перше, ми можемо згадувати ті моменти, коли дійсно отримували відповіді або певні враження. Пригадайте ті відчуття тепла або радості, які промовляли мир вашому серцю та розуму. Ті відчуття й відповіді були від Бога. З плином часу ті істини й обіцяння залишаються незмінними. Ми можемо виконувати пораду апостола: “Прийміть свої священні спогади. Вірте їм. Запишіть їх. … Довіряйте тому, що вони прийшли до вас від вашого Небесного Батька і Його Улюбленого Сина. Завдяки їм ставтеся з більшим терпінням до ваших сумнівів і розумінням до ваших труднощів”1. Якщо ми зосереджуємося на Дусі й усьому, що, як ми знаємо, є істинним, наші сумніви перестануть бути в центрі нашої уваги. І ми зможемо мати впевненість, що нам необхідно рухатися вперед з надією.
По-друге, нам слід пам’ятати, що для отримання особистого одкровення необхідно бути готовими йти вперед, покладаючись на віру, незважаючи на відсутність досконалого знання. Так само як мені завжди потрібно було дочекатися ранку, так і нам необхідно зрозуміти, що хоча ми й чекаємо на обіцяні благословення, поки що слід готуватися, робити невеличкі кроки і отримувати знання. У процесі очікування ми можемо постійно навчатися і намагатися бути гідними підготовлених для нас благословень.
І останнє, ми можемо тримати в полі зору вічну перспективу, пам’ятаючи, що “деякі благословення приходять відразу, деякі пізніше, деякі ми не отримаємо аж до того часу, поки ми не потрапимо на небеса; але для тих, хто приймає євангелію Ісуса Христа, вони приходять”, як навчав старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів2. “Бог очікує, що у вас буде досить віри і рішучості, досить довіри до Нього, щоб продовжувати рухатися, продовжувати жити, продовжувати радіти”3. Господні благословення завжди приходять, так само, як кожного ранку встає сонце. Думайте про вічність, а не про завтрашній день.
Навчатися з очікування
У часи сумнівів, коли нам здається, що ми у темній кімнаті й позбавлені небесного світла, пам’ятаймо, що обійми Спасителя завжди розкриті для нас, і Він з нетерпінням чекає, коли ми до Нього прийдемо. Він запевнить нас у Своїй любові, так само, як це робили мої батьки, коли я хвилювалася через те, що ранок ніколи не настане.
Якщо ми приділяємо основну увагу Спасителю, очікування обіцяних благословень та відповідей не буде таким обтяжливим. Очікування перетвориться на час змістовного навчання і підготовки. Ми можемо навчатися, як зосереджуватися на тому, щоб чинити не нашу власну волю, а волю Небесного Батька. Ми можемо пізнати з упевненістю, що Він нас любить і завжди виконає дані нам обіцяння. І коли прийде ця впевненість, зникнуть всі сумніви й темрява. Завжди наставатиме ранок, і так само обов’язково здійсняться Його обіцяння.