Десятина відчиняє отвори небесні

Жаклін Кербісон, Англія

Кілька років тому мій чоловік втратив роботу. Нам ледве вистачало грошей, щоб сплачувати рахунки й купувати продукти на мою маленьку пенсію, але ми трималися.

Хоча чоловік підтримував мене в усьому, що стосувалося Церкви, він був невдоволений, що я сплачувала десятину в той час, як ми ледве оплачували рахунки. Однак я відчувала, що повинна й надалі виконувати цю заповідь.

Хоча грошей було мало, у нас був невеличкий город. Коли настала весна, ми посадили моркву, картоплю, горох, помідори, червоний перець і зелень, а також інші овочі. Наш город буяв усе літо, і ми зібрали щедрий врожай. Наша слива мало не ламалася під вагою плодів. Все літо я провела в трудах: консервувала й заморожувала фрукти й овочі, варила варення, пекла пироги і ділилася з сусідами надлишками.

Одного дня, обходячи наш невеликий город, я згадала Господнє обіцяння відкрити отвори небесні і “вил[ити] … благословення аж надмір” (Малахія 3:10).

Думаючи про свій морозильник, який був вщерть заповнений продуктами, я зрозуміла, що Небесний Батько дійсно нас благословив. Наш невеличкий город вродив достатньо, щоб ми могли прожити у важкий для нас час—достатньо і навіть більше. Я дуже вдячна, що Бог благословляє нас, коли ми дотримуємося Його заповідей.