Десятина приносить спокій

Рікардо Рейєс Вільята, Сальвадор

Я завжди довіряв Господу і Його заповідям. Однак, коли економічні умови погіршилися, я втратив підробітки і моя зарплата знизилася. Я перестав платити десятину і сказав собі, що Господь зрозуміє. Однак мої борги росли, а зарплатня зменшувалася.

Бачачи мої труднощі, кілька родичів сказали, що понад усе мені слід платити десятину, бо це допоможе подолати труднощі. Але я завжди закінчував тим, що замість цього сплачував по рахунках. Я був готовий платити десятину, коли мої фінансові бурі стишаться, але мене непокоїло те, що ситуація з фінансами ставала все більш загрозливою (див. Maтвій 14:28–31).

Якось одного вечора, повертаючись додому після отримання зарплати, я думав про свої борги. Я заплющив очі й помолився: “Батьку, що мені робити?” У ту ж мить я відкрив очі й на стелі автобуса помітив плакат, де було зображено, як Петро тонув у бурхливому морі, а Спаситель надавав йому допомогу. Внизу плаката були слова “Непохитна віра”. Я зрозумів, що мені потрібно платити десятину, якщо я коли-небудь хочу сплатити свої борги.

Коли я приїхав додому, то знайшов конверт для десятини і поклав у нього десятину. Заклеївши конверт, я почув слова: “Все гаразд” і відчув радість, яка сповнила мою душу спокоєм.

Я знаю, що Господь принесе в моє життя благословення, коли вважатиме, що для цього настав час. Доти море, можливо, залишатиметься неспокійним, але спокою, який я відчуваю завдяки послуху, більш ніж достатньо.