Саме той час для укладання шлюбу
Ен і Бенджамін знали, що освіта є важливою, і вони обоє хотіли навчатися в університеті. Як впишеться у цей план їхній потенційний шлюб?
Під час навчання у школі Ен з нетерпінням чекала на день, коли зможе відвідувати університет. Було так багато предметів, які вона зможе вивчати, і так багато професій, з яких зможе обирати! “У мене було широке коло інтересів і я могла стільки всього робити”,—каже вона.
Хоча Ен жила в маленькому місті в Норвегії, вона навчалася в хорошій школі. У її школі учнів заохочували старанно працювати, щоб мати хороші оцінки і вступити до університету. Багато учнів зі школи, де вчилася Ен, почали навчання в університеті відразу ж по закінченні школи. Змалку Ен планувала зробити те ж саме. Однак навчання було лише однією з цілей, які Ен встановила для себе.
“Я була добре навчена завдяки урокам у Товаристві молодих жінок та програмі “Особистий розвиток,—каже Ен.— У мене завжди була мета—укласти храмовий шлюб”.
Який час вважається “саме тим”?
Одного вечора в інституті релігії Ен познайомилася з Бенджаміном, який щойно повернувся з місії. “З першої ж миті, як я його побачила, я була просто вражена,—розповідає Ен.— З ним було так легко і приємно розмовляти. Ми могли легко говорити про євангелію”.
Бенджамін запросив її на побачення, і воно пройшло добре. Упродовж наступних місяців Бенджамін і Ен продовжували зустрічатися. Вони грали у футбол і волейбол, ходили в походи, дивилися кіно. Поступово вони познайомилися ближче, і їхня дружба переросла в кохання.
Їхні стосунки продовжувалися, й вони почали обдумувати й планувати одруження. Ен і Бенджамін були щасливі, що знайшли ту людину, з якою хотіли б бути у вічності. Однак ці стосунки набрали серйозного характеру раніше, ніж вони очікували. Що буде з усіма планами, які вони склали, коли були молодшими? Чи зможуть вони продовжувати навчання? Чи рішення укласти шлюб означало, що інші цілі треба відкласти?
Деякі друзі й родичі думали, що саме так і буде.
“Багато людей навколо мене—вдома, в університеті й на роботі—переймалися тим, як ці стосунки вплинуть на моє навчання,—каже Ен.— Вони сумнівалися, чи знаю я, наскільки тривалими будуть ці стосунки.
Подруги мого віку думали, що через шлюб я не зможу ходити до університету,—розповідала вона.— Їм здавалося, що я змарную свої таланти і можливості”.
Дехто із знайомих Бенджаміна думав так само. “Люди хотіли мене переконати, що ми занадто молоді, що моя наречена спочатку має здобути освіту, а якщо ми одружимося, це означає, що у нас з’являться діти, до появи яких ми також ще не готові”,— розповідає він.
Хоча Ен і Бенджамін були переконані, що головним у євангелії є сім’я і шлюб, люди не їхньої віри не вважали це пріоритетним—принаймні не для дорослої молоді. “Люди з мого міста на перше місце ставлять освіту і роботу,—розповідає Ен.— Це добре, але не залишає багато часу для сім’ї або релігії”.
Бенджамін каже: “Я завжди вважав, що правильно буде повернутися з місії, знайти людину, яка мені сподобається, яку я покохаю, і після того як я вирішу одружитися й отримаю свідчення від Святого Духа—укласти шлюб. Мені це здавалося таким простим, однак раптом усе стало незрозумілим, темним і важким”.
А що каже Господь?
Як Бенджамін, так і Ен були занепокоєні порадами й думками, озвученими їхніми друзями. Цілий рік вони не могли прийняти рішення щодо того, коли ж настане підходящий час для одруження. Вони знали, що в кінці-кінців найважливіше скерування приходить від Господа, тож присвячували багато часу вивченню Писань і слів пророків стосовно сім’ї, шлюбу і освіти.
“В усіх цих джерелах ідеться про те, наскільки важливими є і шлюб і освіта,—каже Ен.— Продовжуючи шукати спрямування, вона зрештою здобула чітке розуміння під час розмови з провідником інституту релігії. “Вона сказала мені: “Якщо ти знайшла саме ту людину і саме те місце (храм), то настав саме той час!” Ен згадує: “Мені дійсно стало легше від цього. Я отримала багато спонукань від Духа, які підтверджували, що саме цим шляхом я і маю йти. Я зрозуміла, що нам з Бенджаміном треба одружитися і що на цей час це рішення є правильним для мене”.
Ен знала, що вона й далі буде навчатися, тому що Господні пророки також заохочують до цього. Але вона знала, що на даний момент шлюб стане для неї головним пріоритетом.
Ен було сумно, бо вона знала, що небагато людей вважатимуть, що її шлюб у такому віці є причиною для радості. Однак вона вирішила зосередитися на тому, аби навчитися розпізнавати спонукання Духа і дізнаватися, що думає Господь, а не що думають однолітки. “Це те, що мені було необхідно, аби бути сильною і триматися того рішення, яке я прийняла”,—каже вона.
У Бенджаміна ніколи не було якогось особливого переломного моменту, під час якого він зрозумів би, що на той час шлюб був вірним рішенням для нього. Натомість він каже: “Я зрозумів, що мені потрібно звернутися до основ. Навіщо я тут? Яка моя мета на землі?”
Вивчаючи Писання і слова апостолів та пророків, Бенджамін звертався з молитвою до Небесного Батька. Він також отримав благословення священства. “Стало зрозуміло, що я прийшов на землю, аби повернутися до Бога із своєю сім’єю,—розповідає він.— Немає важливішої роботи чи завдання. Так сказано в документі “Сім’я: Проголошення світові”. Якщо я буду свідомо нехтувати цим і робитиму щось інше, то порушу Божі заповіді.
Як тільки мені відкрилося, що все, чого мене навчали упродовж життя, є настільки істинним, що воно переважає все, що думають інші, я відчув просвітлення. Я вирішив чинити те, чого був навчений”.
Ен і Бенджамін уклали шлюб 16 липня 2009 року у Стокгольмському Шведському храмі. “Коли настав день нашого запечатування у храмі, я відчувала такий спокій,—розповідає Ен.— Все було дуже просто. Прекрасно. Ніякої мирської суєтності. Було так приємно знаходитися у храмі з батьками, братами і сестрами—і з Бенджаміном. То був час, сповнений справжньої любові”.
Благословення, що прийшли
Хоча місяці перед весіллям були важкими, Ен вдячна за випробування, через які пройшла. “Завдяки цьому я стала непохитною у своєму рішенні,—каже вона.— Бог допомагав мені і зміцнював за допомогою Писань, молитов і благословення священства. Багато людей, які спочатку ставилися до цього негативно, визнали, що я зробила добре і правильно. Вони бачать, що я дійсно знайшла щастя. Вони дякували мені, що я довіряла собі й Господу”.
Після одруження Ен і Бенджамін переїхали до нового міста, де вони обоє почали навчатися в університеті. Невдовзі у них народилася дочка Олеа, і Ен тимчасово відклала навчання. Ен продовжить свою освіту частково в режимі он-лайн, що дасть їй можливість і отримати освіту, і залишатися вдома з дочкою. Хоча Ен знає, що таке поєднання буде важким, все ж вона зможе здобути освіту, про яку мріяла.
“Деякі люди можуть думати, що я пожертвувала багато чим, коли вийшла заміж і створила сім’ю,—розповідає вона,—і так може здаватися. Але насправді я все отримала. Я знаю, що коли ставлю Господа на перше місце, то все інше мені буде дано. Я дуже рада і вдячна, що зможу закінчити освіту. А понад усе, я вдячна за те, що у нас є можливість бути вічною сім’єю”.
Бенджамін погоджується. “Бог скеровував моє життя таким чином, що я навчився ставити Його на перше місце,—каже він.— Як на мене, я не вибирав між сім’єю і освітою. На першому місці—сім’я, і поруч з нею—освіта. Так само і в інших рішеннях. Це не означає: Бог або нічого більше. На першому місці—Бог, а решта—додається”.
Бенджамін і Ен та їхня дочка Олеа.
Фотографія Гейра Веггерсена
Ілюстрації Едварда Мак-Гована