Як виховати психологічно витривалих дітей

Лілі Дж. Баррап

Служба з питань сім’ї Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів (СОД)

Наскільки успішно діти справляються з невдачами великою мірою залежить від того, наскільки добре їхні батьки допомогли їм розвинути правильне ставлення і навички психологічної витривалості.

В житті є багато випробувань. Господь каже, що Він обрав нас “у горні недолі” (Ісая 48:10), щоб нас “випробувати, як і Авраама” (УЗ 101:4), і що негаразди “дода[дуть] [нам] досвіду і бу[дуть] [нам] на благо” (УЗ 122:7). Це звучить страшнувато. Ми можемо думати: як можна бути щасливим і спокійним посеред випробувань? Писання навчають, що ми можемо (див. 2 Коринтянам 12:10; Євреям 5:7–8; УЗC 127:2).

Консультуючи місіонерів у центрі підготовки місіонерів (ЦПМ) у Прово, шт. Юта, я помітила, що найпоширенішою причиною емоційних проблем був брак психологічної витривалості. Коли виникали труднощі у розумного, талановитого місіонера, який раніше не мав психологічних проблем, це часто викликало здивування у провідників священства й інших людей. У багатьох випадках такий місіонер просто не навчився тому, як правильно справлятися з труднощами. Батьки можуть допомогти своїм дітям уникати подібних проблем, навчаючи принципам, що розвивають більшу психологічну витривалість.

Ставлення, що характеризує психологічну витривалість

Початкове значення англійського слова resilience спочатку стосувалося здатності матеріалів відновлювати свою форму або стан після згинання, розтягування чи стискування. Сьогодні це слово, як правило, вживається, щоб описати здатність приходити в норму після випробування.

Ми знаємо дві речі про випробування і психологічну витривалість: по-перше, “є потреба в тому, щоб була протилежність у всьому” (2 Нефій 2:11). По-друге, щоб здобути щось цінне, необхідно йти на великі жертви.

У міру того як діти стають психологічно витривалими, вони розуміють і приймають ці два факти. Для них життя сповнене труднощів і постійних змін, але вони вірять, що зможуть справитися з тими труднощами й змінами. Вони вбачають у помилках і слабкостях можливість навчатися і розуміють, що програш може передувати перемозі.

Розвиваючи психологічну витривалість, діти вірять, що можуть впливати й навіть контролювати наслідки в своєму житті за допомогою зусиль, уяви, знань і навичок. З таким ставленням вони зосереджуються на тому, що можуть зробити, а не на тому, чого не можуть контролювати.

Ще одна ознака психологічної витривалості—бачити велику мету і значення в житті та в людях. Відчуття мети допоможе нашим дітям не здаватися, хоча невдачі й тиск з боку інших спонукатимуть до цього. Якщо психологічна витривалість наших дітей збільшиться, то вони засвоять глибокі цінності, які будуть їх скеровувати: милосердя, доброчесність, цілісність, чесність, трудова етика і віра в Бога. Вони будуть залучатися до того, що відбувається навколо них, і вирішать діяти відповідно до своїх цінностей замість того, щоб почуватися відчуженими і уникати труднощів.

Євангелія навчає і відшліфовує ці цінності й поняття.

Перфекціонізм згубно впливає на психологічну витривалість

Серед того, що утруднює розвиток психологічної витривалості, можна назвати неправильне розуміння заповіді бути досконалими (див. Матвій 5:48). Це неправильне розуміння є найпоширенішим фактором, що підриває психологічну витривалість нових місіонерів. Вони хочуть бути досконалими в усьому, бо люблять Небесного Батька й Ісуса Христа і не хочуть Їх засмутити. Але вони не розуміють, що Господь діє через слабких, простих служителів (див. УЗ 1:19–23), і що бажання бути досконалим не означає, що ми ніколи не робитимемо помилок. Натомість, ми повною мірою розвинемося чи вдосконалимося завдяки Спокуті Ісуса Христа, намагаючись іти за Ним.

Таке помилкове розуміння може також корінитися в тому, чого навчає нашу молодь суспільство: що їхня цінність залежить від таланту й успішності. У школах і громадах, а іноді навіть у церкві чи вдома, молодь бачить, що їхні однолітки здобувають визнання, викликають захоплення, прихильне ставлення і похвалу за те, що є в чомусь талановитими. Тож вони намагаються оцінювати себе. Роблячи це, вони починають боятися провалу й помилок. Вони вибирають, чим займатись, керуючись тим, якого успіху вони зможуть досягнути. Вони зволікають, коли не почуваються впевнено. Вони переймаються тим, що подумають інші, якщо вони помиляться. Вони бояться втратити прихильне ставлення. Вони вважають, що їхня успішність є показником їхньої вартісності. Їхній перфекціонізм перетворюється на злого наглядача і пригнічує їхню психологічну витривалість.

Наприклад, оскільки місіонери в ЦПМ не можуть вибирати, що будуть робити, а чого не будуть робити, і це є частиною підготовки, вони роблять помилки, коли навчаються розмовляти новою мовою, викладати євангельські поняття і виконувати інші місіонерські задачі. Вони роблять помилки перед незнайомими людьми, і якщо вони не стали психологічно витривалими, то почуватимуться пригніченими й приголомшеними.

Як допомагати дітям розвивати психологічну витривалість

Тож як нам допомагати дітям розвивати психологічну витривалість? Наш Небесний Батько показує в цьому взірець. Він ставиться до нас з великою любов’ю і повагою, навіть коли ми помиляємося. Він нагадує нам про наш потенціал (див. Moйсей 1:39) і про нашу велику цінність (див. УЗ 18:10), які ми маємо завдяки знанню про те, що ми є Його сином або дочкою. Він дає нам закони, тож ми знаємо, чого Він очікує (див. УЗ 107:84), дає можливість робити вибір (див. 2 Нефій 2:15–16) і поважає наш вибір (див. УЗ 130:20). Завдяки навчанню і настановам Він уможливлює виправлення помилок (див. УЗ 1:25–26), а завдяки покаянню й відшкодуванню збитків—позбавлення гріхів (див. УЗ 1:27–28).

Ось кілька рекомендацій того, як ми можемо застосовувати ці принципи вдома:

Моліться, щоб зрозуміти сильні сторони своїх дітей, і як допомогти їм у їхніх слабкостях.
Будьте терплячими і зрозумійте, що дітям потрібен час, аби розвинути психологічну витривалість.
Намагайтеся зрозуміти, що помилки й невдачі відкривають можливості для навчання.
Дозволяйте, щоб природні, логічні наслідки ставали дисциплінарними.
Поважайте рішення дітей, навіть якщо їхні неправильні рішення позбавлять їх привілеїв.
Утримуйтеся від того, щоб сварити дітей за порушення правил.
Гострою критикою не відбивайте бажання щось зробити.
Замість того, щоб хвалити за досягнення, заохочуйте і хваліть за докладені зусилля.
“Хваліть своїх дітей частіше, ніж ви їм робите зауваження. Хваліть їх навіть за найменші досягнення” (Президент Езра Тефт Бенсон [1899–1994], “The Honored Place of Woman,” Ensign, Nov. 1981, 107).

Якщо ми з молитвою трудимося над нелегким завданням з виховання психологічно витривалих дітей, Господь благословить нас проводом і натхненням, необхідними для того, щоб допомагати дітям здобути емоційну й духовну силу справлятися з життєвими випробуваннями.

Рекомендації щодо виховання здібних, психологічно витривалих дітей

Хоча виконання батьківських обов’язків вимагає індивідуального підходу до кожної дитини, певні принципи є майже універсальними. Нижче подані принципи довели свою дієвість.

Замість того, щоб робити це …	Робіть це …	І ви отримаєте такий результат …
Встановлювати невпорядковані або довільні правила і наслідки.	Обговорюйте правила і встановлюйте логічні наслідки, які є помірними, пов’язаними з певним видом поведінки і шанобливими як до батьків, так і до дітей.	Діти знають, чого очікувати, і навчаються тому, що рішення мають наслідки.
Дозволяти дітям уникати наслідків своїх рішень.	Дозволяйте дітям відчути на собі природні й логічні наслідки їхніх рішень.	Діти навчаються підзвітності й відповідальності за свої рішення.
Постійно робити зауваження.	Переважно хваліть. Позитивно реагуйте на маленькі кроки, зроблені в правильному напрямку.	Діти дізнаються, чого хочуть батьки. Вони відчують підбадьорення, свою самоцінність і розуміння з боку інших.
Бути примхливими і непослідовними, вимагаючи послуху.	Постійно пропонуйте бажані нагороди за дії та вчинки, які б ви хотіли покращити.	Діти навчаються, що вони не повинні хотіти робити щось важке; вони просто повинні це робити.
Хвалити лише за результат.	Хваліть за зусилля, яким би не був результат.	Діти почуваються підбадьореними, впевненими і мають більше бажання справлятися з труднощами.
Доводити до розуміння дітей, що їхня самоцінність залежить від результатів.	Кажіть дітям, що вони цінні самі по собі, оскільки є синами й дочками Бога і мають Божественний потенціал.	Вічний потенціал дитини буде підкріплено розумінням самоцінності, а не тимчасовим успіхом чи провалом.
Говорити про провали або успіхи як наслідки удачі або таланту.	Кажіть, що невдача є тимчасовим явищем і нагодою для навчання. Кажіть, що успіх є наслідком старанної праці й жертви.	Діти менше розчаровуються і бояться невдач та мають більше бажання бути наполегливими.
Намагатися вирішити проблеми дітей, даючи їм усі відповіді.	Допомагайте дітям (1) визначити, що сталося, (2) проаналізувати, що призвело до такого результату і (3) визначити, що вони можуть зробити, аби уникнути цієї проблеми наступного разу.	Діти починають розуміти, що означає бути спроможним, будуть реагувати на проблеми й вирішувати їх, а також зрозуміють, що контролюють своє життя і можуть долати труднощі.
Вселяти в дітей відчуття, що вони тупі, критикуючи їх.	Слухайте, підтримуйте і підбадьорюйте дітей, щоб вони захотіли знову звернутися до вас по допомогу.	Діти почуваються затишно, обговорюючи з вами помилки і проблеми.

Фотоілюстрація Крейга Дімонда і Коуді Белл