Нова книга Ріка
Лора Байрд живе в штаті Орегон, США.
“Все, що мама просить, з радістю роблю. Слухняним завжди буду я, бо я усіх люблю” (“Слухняним завжди буду я”, Збірник дитячих пісень, с. 71).
Рік провів долонями по золотих літерах на обкладинці своєї нової книги. Його друзі зібралися купкою навколо.
“Яка цікава! —сказав Джейк. —Я ще ніколи не бачив червоної Книги Мормона”.
“Здається, вона може вміститися у кишеню твоєї сорочки”,—додав Джером.
“Так”,—сказав Рік, з легкістю поклавши її у кишеню й діставши знову. Якраз у ту мить президент Початкового товариства привітала всіх на загальних зборах, тому хлопчики припинили розмови. Але Рік час від часу так і поглядав на свою книжечку.
Після закінчення Початкового товариства Рік пішов у ясла, щоб забрати свою маленьку сестричку. Там уже був тато.
“Ти не бачив маму?”—запитав тато.
“Ні, але я сподіваюся, вона вже готова йти,—сказав Рік,—бо я голодний!”
У животі Ріка вже бурчало, коли вони знайшли маму, але він усміхнувся, коли побачив брата і сестру Берд, які стояли поруч з нею. Правильніше сказати, стояв брат Берд. Сестра ж Берд, як завжди, сиділа у своєму інвалідному візку. Мама сказала, що сестра Берд була хвора на розсіяний склероз, це означало, що її м’язи не хотіли рухатися. Іноді вона терпіла біль, але завжди всім усміхалася. Для Ріка брат і сестра Берд були серед найулюбленіших людей у приході.
“А, привіт-привіт, юначе!—сказав брат Берд, потискаючи руку Ріка.—Як було на Початковому товаристві сьогодні?”
“Чудово! Я міг усім показати ось це”. Рік підняв свою маленьку червону книжечку.
“Що це?”—запитала сестра Берд.
“Це моя нова Книга Мормона. Мені прислали її дідусь з бабусею”,—сказав Рік, даючи їй книжечку.
“Я такої ще ніколи не бачила,—сказала сестра Берд, обертаючи в руках цю кишенькового розміру книгу.—Вона така маленька і легка. Мені подобається читати Книгу Мормона, але мої руки так втомлюються тримати Писання, що через кілька хвилин я маю зупинятися. Але цю книжечку я могла б тримати довго”. Вона повернула її назад.
Рік подивився на свою унікальну книгу. Потім він подивився на сестру Берд.
“Тримайте, сестро Берд. Я хочу, щоб вона була вашою”. Рік знову поклав Книгу Мормона їй в руки.
“А ти впевнений?”—запитав брат Берд.
“Я впевнений!”—сказав він.
“Ой, Ріку, дякую! —на очі сестри Берд навернулися сльози. —Читання Писань допомагає мені пережити дні, коли я терплю біль. Твоя маленька книжечка мені дуже допоможе”. Вона простягнула руки і щиро обійняла Люка.
Коли вони йшли до машини, мама сказала: “Ти надто тихий. Тобі сумно, що ти віддав свою книжку?”
“Та ні. Все гаразд, у мене вдома є інша Книга Мормона. Крім того, я думаю, що те, що всередині книги, набагато важливіше, ніж те, що зовні”.
Мама з любов’ю обійняла його за плечі.
“Я тільки сподіваюся, що бабуся і дідусь не засмутяться через те, що я віддав свою Книгу Мормона”.
“Ні, Ріку, повір мені, вони не засмутяться”.
Рік мав відчуття, що його мама була права.
Ілюстрація Метта Сміта