На місіонерській ниві
Зворушена свідченням
Майкл Харкен живе в штаті Юта, США.
Ілюстрація Джима Медсена
На початку своєї місії я служив у маленькому місті в Південній Кореї. Одного дощового дня у нас не було особливого успіху, але ми хотіли продовжувати роботу, доки не настане час повертатися додому. Ми з напарником вирішили постукати у ще кілька дверей.
Одні з цих дверей нам відкрила жінка, і мій напарник почав з нею розмовляти. Я щойно приїхав на місію, і мені було важко розуміти мову, але через кілька хвилин вона заговорила до нас англійською. Ми дізналися, що вона була з Чикаго, штат Іллінойс, США, і переїхала сюди зі своєю сім’єю. Її чоловік був проповідником церкви, в якій не зовсім дружньо ставилися до наших вірувань.
Жінка була привітною, але налаштованою спростувати Книгу Мормона і переконати нас, що наша церква була неправильною. Я стояв поруч зі своїм напарником, коли він намагався відповісти на її складні запитання. Мій напарник прагнув свідчити їй про те, що Книга Мормона—істинна і що ця книга може допомогти їй, але вона наполягала на тому, що книга була невірною.
Після приблизно 30 хвилин обговорення біля дверей, вона запитала мого напарника: “Куди ми підемо після цього життя?” Було видно, що вона з нетерпінням чекала на те, щоб спростувати вчення, сказані моїм напарником, як вона робила це раніше. Мій напарник свідчив про план спасіння і що ми можемо жити з нашими сім’ями вічно в целестіальному царстві. Перш ніж він був готовий продовжити, вона зупинила його і попросила повторити, що він щойно сказав про те, що сім’ї можуть бути разом. Він знову повторив ту ж саму відповідь. Я відчув Дух настільки сильно, і я міг бачити по очах жінки, що щось її глибоко зворушило. Після цього короткого, але сильного свідчення вона припинила сперечатися з нами, взяла Книгу Мормона і попросила нас прийти ще раз, щоб поговорити з нею і чоловіком про Книгу Мормона.
Я пам’ятаю, як того вечора ми з напарником йшли додому, вражені силою свідчення, проголошеного моїм напарником. Тоді я зрозумів, що свідчення, поєднане з Духом, є наймогутнішим знаряддям, яке ми маємо. Я ніколи не забуду мого напарника і його свідчення у той вечір. Після того випадку я вирішив, що навіть зі своєю обмеженою можливістю говорити корейською, я буду намагатися все одно ділитися своїм свідченням. Як я сказав, я почав відчувати Дух все сильніше. Я дізнався, що найкраща розмова виходить тоді, коли навчаєш за допомогою Духа.