Десятина зміцнює віру

Лурдес Соліс де Дюран, Болівія

Невдовзі після одруження ми з чоловіком переїхали до віддаленого містечка у східній Болівії, де були єдиними членами Церкви. Мій чоловік був новонаверненим, і ми хотіли виконувати всі заповіді Господа.

Кожного місяця ми відкладали свою десятину в конверт, поки не зможемо відвезти її єпископу. Мій чоловік мав сильне переконання, що за умови виконання цього закону ми матимемо благословення і захист.

Шукаючи дім для оренди, ми жили в номері готелю, який був душним, дорогим і незручним. Багатоденні пошуки були безплідними. Єдиний будинок, який ми змогли знайти, був маленьким, симпатичним, а його власник жив у іншому місті. Багато приїжджих намагалися взяти той будинок в оренду, але їм ніколи не вдавалося знайти власника.

Якось вранці, коли ми щойно закінчили молитися про свою ситуацію, в наші двері постукав юнак. Він сказав, що власниця будинку ненадовго приїхала у місто. Мій чоловік поспішив зустрітися з нею, а я продовжувала молитися, щоб будинок дістався нам. Коли він повернувся, то розповів, що власниця здала нам дім в оренду за надзвичайно низькою ціною. І наша радість була ще більшою від того, що в домі вже були меблі. На той час усе, що ми мали, поміщалося у дві великі коробки і валізу.

Закон десятини передусім стосується віри, а не грошей. Мій чоловік не заробляв багато, але оскільки ми вірно платили нашу десятину, Господь благословив нас тим, що ми знайшли хороший дім і могли себе забезпечувати.