Жити за принципами самозабезпечення

Ларрі Хіллер, співробітник редакції церковних журналів, і Кетрін Х. Олсон, співробітник служби благополуччя

Луїс Кіспе, з міста Ла-Пас, Болівія, можливо має зір лише в одному оці, але у нього є чітке бачення своєї мети—стати самозабезпеченим і піклуватися про свою сім’ю. Хоча він переживає економічні труднощі й проблеми зі здоров’ям, Луїс упевнений у своєму майбутньому. Він робить усе можливе, щоб допомогти самому собі, у той же час визнаючи свою залежність від Небесного Батька. “Я зрозумів, що немає нічого неможливого, коли є допомога Батька”,—каже він.

Самозабезпечення: духовний і матеріальний принцип

Упродовж останніх восьми років цей 46-річний батько шістьох дітей по черзі навчається і працює, аби здобути ступінь з агрономії. Упродовж років навчання Луїсові доводилося їздити майже 100 км зі свого містечка Ачакачи до університету Universidad Mayor de San Andres. Незважаючи на таку жертву, Луїс успішно завершив свою освіту і зараз зосередився на наступній меті—придбати власну ферму.

Луїс є хорошим прикладом самозабезпечення матеріальними речами, такими, як: робота, добробут і запас продуктів. Але принцип самозабезпечення є насамперед духовним, а не матеріальним. Старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, дав таке визначення самозабезпеченню—це “означає взяти на себе відповідальність за своє духовне і матеріальне благополуччя і за благополуччя тих, про кого Небесний Батько доручив нам піклуватися”¹.

Господь сказав, що Він ніколи не давав нам закон, який був би виключно фізичним (див. УЗ 29:34–35). Ймовірно, заповідь працювати має на меті благословити нас духовно такою ж мірою, як і забезпечити матеріально (див. Буття 3:17–19).

Духовне самозабезпечення

Благословення матеріального самозабезпечення стають особливо очевидними в часи скрути, наприклад, під час стихійних лих, безробіття чи фінансової нестабільності. Однак духовна самозабезпеченість є такою ж важливою в подібні моменти. Ті люди, які мають міцну духовну основу, відчувають благословення миру, впевненості й сильнішу віру, коли звертаються до Небесного Батька по допомогу.

Церковні провідники радять нам готуватися до духовних криз. Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав:

“Нас навчають створювати запас … продуктів, одягу і, по можливості, пального—вдома …

Чи не бачимо ми, що цей же принцип стосується також і отримання натхнення та одкровення, розв’язання проблем, отримання поради й спрямування? …

Якщо ми втратимо психологічну та духовну незалежність, нашу впевненість у своїх силах, це значною мірою нас ослабить, і може навіть більше, ніж якби ми стали залежними матеріально”².

Давати й отримувати

Самозабезпечення не слід плутати з повною незалежністю. Адже, зрозуміло, що зрештою, ми в усьому залежимо від нашого Небесного Батька (див. Moсія 2:21). Нам потрібні Його постійне скерування, збереження й захист.

Ми також залежимо одне від одного. Оскільки ми наділені різними духовними дарами, то очікується, що ми будемо ділитися тим, що отримали, аби благословення могли мати всі (див. УЗ 46:11–12). Головне—щоб ми стали самозабезпеченими в тому, що в нашій владі, служили іншим, коли можемо, і дали можливість іншим мати благословення послужити нам, коли виникає потреба.

Чим більше ми самозабезпечені—як духовно, так і матеріально—тим більшою є наша здатність бути активною силою добра. Старійшина Хейлз пояснював: “Наша найголовніша мета—стати подібними до Спасителя, і досягається вона нашим безкорисливим служінням іншим людям. Наша здатність служити залежить від того, наскільки ми самозабезпечені”³.

Особиста відповідальність

Луїс Кіспе побачив, що його наполегливість і довіра до Господа принесли результати: такі матеріальні благословення, як робота, диплом по закінченні коледжа та міцніша сім’я. У свою чергу ці матеріальні здобутки зміцнили його віру. Він виконує настанову Президента Спенсера В. Кімбола (1875–1985): “Жоден щирий святий останніх днів, будучи фізично і психологічно адекватним, добровільно не перекладатиме відповідальність за своє благополуччя або благополуччя його сім’ї на когось іншого. Наскільки дозволятимуть сили, керуючись натхненням Господа і своїм трудом, він буде забезпечувати у житті себе і свою сім’ю всім необхідним як у духовній, так і в матеріальній сфері”⁴.

Чим більше ми самозабезпечені—як духовно, так і матеріально—тим більшою є наша здатність бути активною силою добра.