Що це за церква?
Анджела Фоллентайн, Нова Зеландія
Кілька років тому мені потрібно було провести діагностику свого автомобіля на безпеку й відповідність нормам вихлопних газів. Одного дня, приїхавши на СТО, я побачила, що там уже черга з восьми чи дев’яти машин.
То був чудовий весняний день, тож я вирішила опустити вікна, вимкнути двигун і взяти звернення “Сім’я: Проголошення світові”, яке я тримала в автомобілі разом з іншими церковними матеріалами. Мій президент колу нещодавно порадив членам колу взяти зобов’язання вивчити Проголошення напам’ять. Ця вільна хвилина була чудовою нагодою зробити це. Нарешті підійшла моя черга для діагностики автомобіля.
Один з чоловіків, які проводили діагностику, сказав, що сам відвезе машину в гараж. Потім він попросив мене почекати в сусідній кімнаті до завершення діагностики. Час минав. Я бачила, що інші клієнти приїжджають і від’їжджають. Через якийсь час я почала думати, що, мабуть, у моїй машині є серйозні неполадки.
Нарешті механік вийшов з гаража до приймальні й сказав, що моя машина пройшла діагностику. Яке полегшення! Я заплатила касиру й вийшла на вулицю, де чоловік припаркував машину, і побачила, що він на мене чекає.
“Пані,—сказав він, уважно на мене дивлячись,—чи можна з вами хвилинку поговорити?”
“Звичайно”,—відповіла я.
“Я хочу вибачитися за те, що так довго проводив діагностику вашої машини. Бачите-но, коли я відвозив машину в гараж, то помітив аркуш паперу на місці пасажира, у якому йшлося про сім’ї. Замість того, щоб відразу ж повернути вам машину, я сидів у гаражі й читав та перечитував той аркуш”.
Він продовжував: “Що це за Церква? Що це за документ про сім’ю? Чи можете ви мені його дати? У ньому сказано, що він був написаний апостолами. Чи означає це, що на землі є апостоли в наш час так само, як за часів Ісуса? Будь ласка, мені потрібно це знати”.
Я просто остовпіла, але зібралася з думками і розповіла, що дійсно є апостоли і пророки на землі, так само, як за часів Ісуса Христа. Я розповіла йому про пророка Джозефа Сміта і Відновлення євангелії. Потім я віддала йому всі церковні матеріали, які мала в машині. Він назвав своє ім’я і дав номер телефону, щоб місіонери могли з ним зв’язатися. На завершення нашої розмови він висловив щиру вдячність.
Коли я їхала додому, на мої очі наверталися сльози. Я була вдячна, що залишила Проголошення про сім’ю на сидінні автомобіля.
Я ніколи не забуду завзяття в очах того чоловіка. Цей випадок був незабутнім уроком про силу Проголошення про сім’ю, про реальність сучасного одкровення і важливість того, як треба ділитися євангелією у щоденних—іноді несподіваних—ситуаціях.