Служіння в Церкві
Покликані Богом
Я з власного досвіду дізналася, що означає “бути покликан[им] Богом через пророцтво й рукопокладання тих, хто має повноваження, щоб проповідувати євангелію і виконувати її обряди” (Уложення віри 1:5).
Ми з чоловіком щойно переїхали до нового містечка і з радістю ходили до нового приходу. Виявилося, що межі приходу було змінено і його поділили.
Це була наша друга неділя в церкві, й після зборів діловод призначив нам зустріч з новим єпископом на вечір вівторка. Після короткої розмови єпископ попросив дозволу мого чоловіка покликати мене президентом Початкового товариства нового приходу. Після цього він почав говорити зі мною про покликання. Я була приголомшена, але мене навчили ніколи не відхиляти покликання, тому я погодилася робити все, що в моїх силах.
Єпископ дав мені список імен і попросив зустрітися з ним через два дні для того, щоб повідомити йому імена радників та секретаря. Я була дуже збентежена. Коли ми приїхали додому, я зачинилася у ванній і плакала. Після того я вилила серце Небесному Батькові, розповівши про свої тривоги через нове покликання. Я нікого не знала у новому приході й мені потрібна була Його допомога. Після молитви моє серце сповнилося спокоєм.
Наступного ранку я помолилася і занурилася у свою звичну хатню роботу. Перелік імен, який дав мені єпископ, лежав на кухонному столі, і кожного разу, проходячи біля столу, я швиденько проглядала його. Після того як я проглянула список кілька разів, мені здалося, що два прізвища виділяються із загального списку. Я взяла список і прочитала ті прізвища. Коли я промовляла імена, то сповнилася теплим почуттям. Я ніколи так сильно не відчувала Святого Духа.
Я відразу ж звернулася до Небесного Батька в молитві. По моїх щоках покотилися сльози, коли я знову промовила ті прізвища. Я нічого не знала про жодну з тих жінок, але в серці я знала, що вони мають бути моїми радниками.
Пізніше того ж вечора я знову подумки перебирала всі імена в списку. Одне прізвище кожного разу спадало мені думку, як тільки я уявляла список. Та жінка стала моїм секретарем.
Наступного дня я зустрілася з єпископом і передала імена своїх радників та секретаря. На мій подив вони були саме тими жінками, які, на думку єпископа, могли найкраще працювати в Початковому товаристві. Коли я прийшла до церкви в неділю, перший радник в єпископаті разом зі мною стояв на вулиці біля входу в каплицю, щоб показати моїх радників та секретаря, як тільки вони прийдуть. Коли я дивилася на сестер, то мала таке відчуття, ніби вже знала їх. Дух знову підтвердив мені, що ці жінки були покликані Богом.
Я знала, що ми зможемо працювати злагоджено, разом служачи Господу. Так і було. Хоча я не знала тих сестер, вони найкращим чином підходили для служіння у своїх покликаннях. Господь знав, кого хотів покликати. Я так зміцнилася, бо з власного досвіду зрозуміла, що означає бути покликаною через пророцтво від Бога.
Фотоілюстрація Рут Сайпус