Послання Першого Президентства
Брате, я вже взяв зобов’язання
Двоє юних братів стояли на вершині невеликої скелі й дивилися на чисті води блакитного озера. Це було улюблене місце для пірнання, й брати часто говорили між собою, щоб і їм стрибнути звідти, як це робили інші.
Хоч обом хотілося стрибнути, проте ніхто не бажав бути першим. Скеля не була такою вже й високою, але обом юнакам здавалося, що відстань збільшується, як тільки вони починали робити рух вперед, і їхня сміливість миттєво зникала.
Нарешті один з братів поставив ногу на край скелі й рішуче рушив уперед. У ту ж мить його брат прошепотів: “Може, почекаємо до наступного літа”.
Однак перший брат уже був під дією рушійної сили, яку не можна було зупинити: “Брате,—відповів він,—я вже взяв зобов’язання!”
Він стрибнув у воду й незабаром випірнув з переможним вигуком. Другий брат відразу ж стрибнув за ним. Після того обоє вони сміялися над словами першого хлопця, промовленими перед стрибком: “Брате, я вже взяв зобов’язання”.
Взяти на себе зобов’язання—це ніби пірнути у воду. Ви або наважилися, або ні. Ви або рухаєтеся вперед, або стоїте на місці. Тут немає середини. В житті кожного настає момент прийняття рішення, яке змінює решту життя. Як члени Церкви, ми повинні сказати собі: “Я буду пірнати чи так і стоятиму на краєчку? Зроблю я крок вперед, чи просто перевірю, яка там вода, торкнувшись її пальцями ніг?”
Деякі гріхи є наслідком неправильних вчинків. Інші гріхи є наслідком нашої бездіяльності. Якщо ми лише робимо вигляд, що взяли зобов’язання жити за євангелією, то на нас попереду можуть чекати розчарування, сум і відчуття провини. Нам не слід допускати цього, оскільки ми—завітний народ. Ми укладаємо завіти з Господом під час хрищення і відвідування дому Господа. Чоловіки укладають завіти з Господом, коли їх висвячують у священство. Немає нічого важливішого за виконання зобов’язань, які ми пообіцяли виконувати Господу. Пам’ятаймо ж відповідь, яку дали Рахіль та Лія Якову в Старому Завіті. Вона була простою і прямою та показувала їхню готовність жити відповідно до взятих зобов’язань: “Зроби все, що Бог наказав був тобі” (Буття 31:16).
Ті, хто робить вигляд, що живуть відповідно до взятих зобов’язань, можуть сподіватися, що вони отримають лише вигляд благословень свідчення, радості й миру. Небесні отвори лише на вигляд будуть відкриті для них. Хіба не безглуздо думати: “Зараз я виконую взяті зобов’язання на 50 відсотків, а ось коли явиться Христос під час Другого пришестя, я буду робити це на всі 100 відсотків”?
Відданість нашим завітам, укладеним з Господом, є результатом нашого навернення. Відданість нашому Спасителю та Його Церкві розвиває наш характер і зміцнює наш дух, щоб коли ми зустрінемося з Христом, Він міг обійняти нас і сказати: “Гаразд, рабе добрий і вірний!” (Maтвій 25:21).
Існує різниця між намірами і діями. Ті, хто лише має намір взяти зобов’язання, кожного разу можуть знаходити виправдання, щоб не виконати їх. Ті, хто дійсно бере на себе зобов’язання, сміливо відповідають на виклики і кажуть собі: “Так, є реальна причина для того, щоб не поспішати з виконанням, але я уклав завіти, тому зроблю те, що зобов’язався зробити”. Такі люди вивчають Писання і щиро прагнуть отримати провід від Небесного Батька. Вони приймають і звеличують свої церковні покликання. Вони відвідують збори, на яких мають бути. Вони виконують покликання домашнього або візитного вчителювання.
Німецьке прислів’я каже: “Обіцяння—як повний місяць. Якщо їх не виконують відразу, то з кожним днем вони йдуть на спад”. Як члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, ми взяли зобов’язання йти дорогою учнівства. Ми взяли зобов’язання наслідувати приклад нашого Спасителя. Уявіть, яким би був благословенним і зміненим на краще світ, якби всі члени Господньої Церкви жили відповідно до свого справжнього потенціалу—якби вони були навернені до глибини своєї душі й віддані зобов’язанню будувати царство Бога.
Певним чином кожен з нас ніби стоїть, дивлячись у воду перед тим, як прийняти остаточне рішення. Я молюся про те, щоб ми мали віру, йшли вперед, сміливо дивилися в обличчя своїм страхам і сумнівам і сказали собі: “Я взяв зобов’язання!”
ІЛЮСТРАЦІЯ БДЖОРНА ТОРКЕЛЬСОНА
Ілюстрація Стіва Кроппа