Церква шукає історії про сучасних піонерів
Коли члени Церкви думають про піонерів, вони, як правило, уявляють собі тих, хто прибув у західну частину Сполучених Штатів у ХІХ-му столітті на кораблі або пішки.
Багато хто не усвідомлює, що вони самі є піонерами в наші дні.
Церковний історичний відділ в даний час шукає історії про сучасних піонерів. І хоч відділ радий приймати всі особисті історії, які будуть подаватися, усе ж він особливо зацікавлений в історіях новонавернених, людей, які живуть в територіях, де будується чи побудувався новий храм, місіонерів, які служать в новій місії, і тих, хто живе за євангелією, незважаючи на те, що живе окремо від багатьох інших святих останніх днів.
“Особисті історії інших людей можуть допомогти тим, хто, можливо, пройшов через те саме у своєму житті або живе в тому самому місці чи на тій самій території”,—сказав Бред Уествуд, менеджер з придбань Церковного історичного відділу.
Особисті історії можуть бути представлені як повна історія життя або її фрагменти і частини, наприклад: спогади про місію, особистий батьківський досвід або інші особливі історії, пов’язані з якоюсь важливою подією, сказав брат Уествуд.
“Ми вважаємо, що всі діти Бога є рівними в Його очах,—сказав брат Уествуд.—У всіх нас є якась цікава історія, щоб її розказати—ми всі проходимо через випробування у цьому світі і ми знаємо, що ця історія допомагає набути свідчення”.
Через сто років, за словами брата Уествуда, хтось, у кого, можливо, немає власних записів із сімейної історії, може прочитати вашу і сказати: “Так ось воно як бути наверненим!”
Коли люди дізнаються про своїх родичів або інших людей, які були піонерами,—в т.ч. про труднощі, які вони долали, про уроки, які вони засвоювали, і про мудрість, яку вони набували, вони можуть знайти пораду й допомогу для свого життя.
Коли історію подають до бібліотеки, вона заноситься в каталог і стає доступною для перегляду і читання відвідувачами. Рукописи або книги розміщуються в Бібліотеці церковної історії в умовах клімат-контролю, який сприяє подовженню терміну зберігання.
Брат Уествуд дав такі поради бажаючим прислати свої особисті історії до Бібліотеки церковної історії:
Пишіть для загального користування. Хоч щоденники та особисті записи і є чудовими історичними джерелами, часто в них йдеться про щоденні події й особисті думки, які не завжди є цікавими для широкого загалу. Іноді вони можуть поставити під загрозу чиєсь приватне життя. Якщо в історіях є інформація, що може зашкодити чиємусь доброму імені, такі історії будуть прийматися, але вони не будуть доступними для широкого загалу.
Пишіть історії в сегментах і епізодах. Часто, намагання почати із самих ранніх дитячих спогадів й описати все до сьогоднішнього дня може налякати. Почніть писати з чогось одного. Наприклад, почніть писати тільки про свою місію. Коли ви її закінчите, перейдіть до іншого сегменту вашого життя.
Використовуйте першоджерела. Якщо у вас є лист, перепишіть його або вкладіть його в книгу. Якщо у вас є фото, додайте його. Якщо ви використовуєте інформацію з якоїсь книги, зробіть на неї посилання. Альбоми з вирізками можуть бути важливою частиною особистої історії. Однак ті, хто робить такі альбоми, як правило, не подають контексту чи опису подій, які зображено на вирізках, сказав брат Уествуд. Він радить виділити кілька хвилин, щоб описати події на зображеннях, уміщених в альбомі.
Порадьтеся і поговоріть з іншими. “Звичайно ми думаємо про свою особисту історію як лише про нашу власну, але чим більше ми в ній повідомимо, тим вагомішою вона буде”,—сказав брат Уествуд. Бесіди з іншими людьми дають нове бачення і можуть допомогти вам зробити свою історію цікавішою.
Пишіть про духовний досвід, найважливіші моменти та про ключові фактори, події і задіяних людей. “Людям подобаються гарно розказані історії,—сказав брат Уествуд.—Пишучи про якийсь досвід, напишіть про його початок, розвиток та кінець. Не відводьте 60 сторінок першим двом рокам вашого життя. Ви, можливо, їх не напишете, а люди не збираються це читати”.
Пишіть про те, що вам дуже подобається. Брат Уествуд порадив писати не за хронологічним порядком, а тематично або описувати те, що для вас є цікавим.
Найважливіше, щоб члени Церкви не передавали особисту чи сімейну історію Церкві, не поширивши її спочатку серед членів сім’ї, оскільки вона повинна зміцнювати сім’ю, про яку розповідається.
Брат Уествуд вважає, що люди, які виділяють час для написання особистої історії, чесно описуючи важкі й радісні часи, зможуть побачити руку Господа у своєму житті і залишать спадок та спогади, які зміцнюватимуть їхні сім’ї та інших членів Церкви.
Якщо ви є сучасним піонером і бажаєте поділитися вашим досвідом, подайте вашу історію до Церковного історичного відділу.
Ви можете принести або надіслати її поштою за адресою: Church History Library, 15 East North Temple Street, Salt Lake City, UT 84150-1600, USA, Attention: Acquisitions.
Матеріали приймаються з 9:00 до 17:00 з понеділка до п’ятниці.
Також ви можете надіслати свою історію електронною поштою за адресою: ChurchHistoryAcquisitions@ldschurch.org або по телефону кол-центру Church History Acquisition за номером 1-801-240-5696.
У короткому фільмі про життя Джозефа Міллета, який доступний англійською мовою на сайті news.lds.org, розповідається про зміцнюючу віру історію, з якою можна ознайомитися сьогодні завдяки тому, що вона була збережена в особистих історіях.
Епізод з відеофільма про Джозефа Міллета
Особисті історії можуть допомогти іншим зміцнити свою віру.
© 2006 Девід Стокер