Mi Vida, Mi Historia

Історії про віру й натхнення латиноамериканських святих останніх днів

На цих сторінках святі останніх днів розповідають про свої переконання й віру в євангелію Ісуса Христа. Ці оповіді взято з нещодавньої експозиції Музею історії Церкви. У своїй сукупності ці історії розповідають про життя мільйонів латиноамериканських святих.

Експозиція в Музеї історії Церкви, що в Солт-Лейк-Сіті, була показана у червні 2011 року і складалася з 24 історій. Мультимедійну експозицію все ще можна побачити он-лайн на сайті lds.org/churchhistory/museum/exhibits/mividamihistoria.

Кармен Ечеверрія Вуд

Кармен народилася в релігійній сім’ї в місті Гватемала, Гватемала. Коли їй було 9 років, сестри-місіонерки Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів навчали її сім’ю євангелії. Кармен подобалося відвідувати Початкове товариство й розмовляти про нове відчуття радості в сім’ї. Через рік сім’я охристилася. Жінка розповідає: “То був чудовий, прекрасний час”. Вона пригадує, як Президент Девід О. Мак-Кей (1873–1970) відвідав Гватемалу в 1954 році й навчав дітей принципу десятини. У 17 років її покликали служити до Центральноамериканської місії, і вона була вдячна за нагоду ділитися “надією на краще життя та можливістю бути разом навіки”.

Міріам Пуерта Амато

Міріам народилася в Бразилії. Коли вона захотіла служити на місії, то заповнила необхідні документи. Через сім тижнів, коли сім’я зібралася разом, вона прочитала лист з покликанням служити місію на Храмовій площі в Солт-Лейк-Сіті, Юта. Вона розповідає: “Коли я прочитала лист, цікавим було те, що моя сім’я вигукувала від радості так само, як тоді, коли національна бразильська футбольна команда забиває гол. Я також була щаслива і знала, що мене посилає туди Господь”.

Нельсон Москес

Невдовзі після народження Нельсона в Асунсьйоні, Парагвай, його батьки зустріли місіонерів. “Одного разу мій батько стояв на ґанку нашого дому й побачив старійшину Хігбі і старійшину Джонсона, але він не знав, що то були місіонери,—пригадує брат Москес.—Батько сказав моїй сестрі принести стільці, бо, за його словами, “ці юнаки змінять наше життя”. Коли старійшини постукали у двері, він відчинив їх і сказав: “Заходьте. Ми на вас чекаємо”. Мій батько разом з усією сім’єю приєднався до Церкви”.

Робін Мендоса

Робін зростав у Еквадорі у бідності, але він хотів кращого життя. Одного разу, коли він працював на плантації 12 годин на день, хлопець молився, просячи проводу, і під час молитви він побачив блискавку. Робін сприйняв її як ознаку від Бога, що його надія збудеться. “Я знав, що те відчуття прийшло від Бога”,—пригадує Робін. Він зрозумів, що завдяки вірі він зможе змінити своє життя. У 16 років він поїхав працювати в Гуаякіль, де був охрищений. Отримуючи натхнення за натхненням, юнак зміг навчатися в Університеті Бригама Янга, де здійснилося його бажання здобути освіту.

Урсула Байндер Брок

Сестра Брок пригадує, що замислювалася над сенсом життя, коли їй було лише 5 років. Уже в підлітковому віці у Венесуелі місіонери навчали її та її сім’ю євангелії, і вони охристилися. Сповнену віри дівчину покликали бути президентом Початкового товариства у 16-річному віці. Тепер, коли вона прожила сповнене віри життя, то зрозуміла, що для неї “віра є вибором”. Вона пояснює: “Я прийняла рішення знайти місце для Спасителя у своєму житті. Я зрозуміла, що Спокута—це найдивовижніший безкорисливий акт любові заради всього людства. Мій Спаситель і Викупитель, Джерело миру, став моїм найкращим Другом—постійним Другом”.

Лінкольн Петерс

Лінкольн жив зі своєю сім’єю в Сантьяго, Чилі, поки не померла його мати, коли йому було 10 років. Після цього він жив з тіткою і дядьком. Коли Лінкольну виповнилося 18 років, в дім його дядька й тітки прийшли старійшина Бертон і старійшина Бентлі. Тітка і бабуся Лінкольна відразу ж прийняли євангелію, але Лінкольн уникав зустрічей з місіонерами. Якось вранці в неділю зазвичай лагідна бабуся увійшла в його кімнату, стягла з нього ковдру й сказала, що він іде разом з ними до церкви. Вражений незвичайною поведінкою бабусі й через повагу до неї, він встав і пішов до церкви. Того дня він відчув щось нове й потужне у своїй душі, що змінило його життя. Невдовзі він став одним з перших навернених до Церкви у Чилі.

Луїс і Карла Ернандес

Ще в підлітковому віці Луїс познайомився з Карлою в Гондурасі. Вони почали зустрічатися, а потім одружилися. Луїс, який не був членом Церкви, був у захопленні від батьків Карли, які “ставилися одне до одного з такою повагою і любов’ю. Через це я захотів дізнатися про їхні цінності”. Невдовзі Луїс охристився, і Карла запечаталася з ним у Гватемальському храмі. Коли їм було трохи більше за 30 років, їхні стосунки погіршилися, і Карла повернулася додому, запитуючи себе, чи не був їхній ранній шлюб помилкою. Луїс постився, молився і просив Бога “повернути Карлу додому, і Він це зробив. Він це зробив”. Зараз їхній шлюб міцний, як ніколи.

Ноемі Гусман де Абреа

Ноемі народилася в Аргентині, де її сім’я і приєдналася до Церкви. Вони емігрували до Сполучених Штатів, коли дівчина була підлітком. Хоча їй подобається бути американкою, однак найбільше щастя вона відчуває завдяки культурі Аргентини. “У Латинській Америці люди дуже, дуже приязні. Вони відразу приймають тебе у свою компанію. Вони дружать, товаришують з тобою. Вони люблять бути в колі сім’ї та друзів, їсти смачну їжу. Це чудово. І це та частина мого культурного спадку, який я не проміняю ні на що”.

Омар Каналс

В 1948 році в Уругваї мати Омара запропонувала свою парасольку двом сестрам-місіонеркам. Завдяки цьому вони почали спілкуватися з місіонерами і старша сестра Омара пізніше охристилася. Омар, який народився в 1948 році, став першим немовлям, яке благословили в уругвайській місії, відкритій в 1947 році. Омар охристився разом з батьками, коли йому було 8 років. Через кілька років після того, як Омар одружився зі своєю нареченою, вони емігрували до Сполучених Штатів. Омар, який уже був радіоведучим, отримав роботу в Церкві і став перекладачем з іспанської мови під час генеральних конференцій.

Фотографії Марка Дж. Девіса, Крейга Дімонда, Кента Майлса і Крейга Дж. Лоу