Малими засобами
Я вважала, що в моєму житті все йде добре. Я відслужила місію, закінчила коледж, знайшла повноцінну роботу і згодом переїхала в окрему квартиру. Кожної неділі я ходила до церкви й іноді відвідувала заходи. У мене було багато друзів—і таких, у яких іще не було сім’ї, і сімейних. Раптом у мене з’явилося більше часу для читання—мого найулюбленішого заняття з дитинства. Але незважаючи на все це, я відчувала себе незатишно.
У 37 розділі книги Алми ми читаємо пораду Алми своєму синові Геламану. У віршах 41–42 Алма говорить про сім’ю Легія і про Ліягону. Він пояснює, що Ліягона не працювала, коли “вони були ледачими і забували користуватися своєю вірою і старанністю” і “вони не просувалися у своїй мандрівці; отже, вони залишилися в пустині, тобто не пішли прямим шляхом”. Читання цих віршів допомогло мені зрозуміти, що я не розвиваюся. Я не користувалася своєю вірою і не була старанною в будь-якому аспекті свого життя. У мене не було жодної цілі. Я просто чекала, що щось станеться.
Не те, щоб я сіла і в одну мить склала перелік усього, що мені слід змінити. Натомість, ті зміни відбувалися поступово. Перш за все, я почала вставати рано і бігати або займатися іншими фізичними вправами. Крім того, я почала шукати навчальну програму, яка допоможе мені вдосконалюватися у моїй роботі чи знайти іншу. Я знайшла програму і почала готуватися, щоб скласти відповідні вступні екзамени. Вивчення Писань і молитва стали для мене більш важливими, і я намагалася кожного дня виділяти час, щоб бенкетувати словами Христа і намагатися відчути Духа. Я доклала особливих зусиль, щоб активніше служити у своєму приході, навіть якщо для цього потрібно було жертвувати особистим часом.
Як тільки я почала робити ці невеличкі зміни, я відчула себе щасливішою. Я відчула, що розвиваюся і Небесний Батько дає мені нові виклики. Я можу приймати ті виклики з надією, а не зі страхом і збентеженням. Я зрозуміла, що коли ми перестаємо працювати або виявляти віру й рухатися у тому чи іншому напрямку, Небесний Батько не може нам допомагати розвиватися і ми не досягаємо своєї мети. Я така вдячна за маленькі зміни у своєму житті, які допомогли мені побачити дорогу, що веде вперед.