Люба Фрідо
Молоді дорослі пишуть листи зі своїми порадами молодій дорослій жінці, яка думає про те, щоб переїхати жити до свого хлопця.
Щоб зберегти духовну міць у світі мінливих цінностей, надзвичайно важливо залишатися вірними нашим нормам. Якщо ми щиро беремо на себе зобов’язання шанувати свої завіти, це додасть нам сил протистояти спокусам.
Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, так говорив про рішення, яке допоможе нам залишатися вірними: “Ісус Навин не сказав, що ми можемо вирішити в наступному році, кому служити. Він сказав “сьогодні”, поки ще світить сонце і до того, як темрява стане все більш і більш прийнятною. (Див. Ісус Навин 24:15 ). …Зараз дійте так, щоб через тисячу років від сьогодні, коли ви озирнетеся назад, ви могли сказати, що то був дійсно вирішальний момент—день прийняття рішення”1.
Фріда*, молода доросла жінка, член Церкви, проживає в Європі й має прийняти таке важливе рішення. Вона каже, що колись хоче укласти храмовий шлюб, але зараз думає над тим, щоб переїхати до свого хлопця, який не є членом Церкви. Вона планує покаятися й повернутися до активності в Церкві за кілька років та укласти храмовий шлюб із кимось іншим, але зараз, за її словами, вона просто хоче добре проводити час.
Ми попросили молодих дорослих зі Скандинавії написати Фріді листи. Вони не знали ні її справжнього імені, ні того, де вона живе, але поділилися свідченнями та реальними історіями з життя, щоб допомогти їй зробити правильний вибір. Далі подано уривки з листів, написаних однолітками Фріди, які дали згоду на їхню публікацію.
Прийми рішення укласти храмовий шлюб
Перш ніж моя подруга Еріка* переїхала до свого хлопця, який не є членом Церкви, вона запевняла сім’ю, що не відійде від євангелії. Але як тільки це трапилося, Еріці вже нелегко контролювати ситуацію. Вона вважає, що тепер дуже болісно й важко повернутися на правильний шлях.
На жаль, у мене є багато подруг, які, подібно до Еріки, відійшли, оскільки вважали, що зможуть контролювати своє життя навіть тоді, коли порушать церковні норми. Насправді, нехтування настановами передає Сатані контроль над життям людини.
Я навчалася на досвіді своїх подруг. Коли мені було 17, я вирішила здобути непохитне свідчення, бо знала, що мені воно буде потрібне, якщо я хочу вижити духовно. Мене врятували міцне свідчення і знання про те, що у Небесного Батька є план для мене.
Є те, у чому я переконана: я хочу укласти храмовий шлюб. Храм—це єдиний шлях до справжнього щастя і єдиний шлях, що дасть нам колись можливість знову жити з Небесним Батьком та Ісусом Христом. Якщо я хочу піти до храму, мені необхідно дотримуватися євангельських настанов. Я вирішила жити за євангелією, бо знаю, що це правильно, хоча може бути й важко.
Поміркуй над тим, щоб зрозуміти, в якому напрямку рухаєшся, і подумай, куди сьогоднішній вибір приведе тебе завтра.
Аманда Бернсков, Данія
Зрозумій, що тобі насправді потрібно
Вважаю, що понад усе у світі ми хочемо, щоб нас любили. Але справжня любов набагато більша, ніж проста закоханість одне в одного. Любити—це довіряти і бажати іншій людині найкращого. Любов є безкорисливим, теплим почуттям, а іноді й жертовним. Вона означає, що ми готові щось віддавати й страждати, якщо буде потрібно.
Фрідо, твоє життя і життя багатьох людей залежать від рішень, які ти приймеш у найближчому майбутньому. Можливо, буде важко вибирати правду, якщо ти досі не вирішила, на чиєму ти боці. Пам’ятай, що Сатана невтомно працює над тим, щоб руйнувати сім’ї. Май сміливість робити те, що, як ти знаєш, є правильним. Не погоджуйся на менше, ніж храмовий шлюб на вічність.
Якщо ти хочеш справжньої любові, шукай подавця справжньої любові: Бога. Справжня любов—це духовна жертва, а не сексуальна фантазія. Лише від Бога ти можеш отримати цей найбільший з усіх дарів.
Давид Ісаксен, Норвегія
Прийми рішення повернутися
Коли мені було 17 років, я почала відчувати, що більше не можу спілкуватися з людьми в церкві. Приблизно в той же час мої батьки розлучилися й перестали відвідувати церкву. Я продовжувала ходити, однак втратила віру у вічний шлюб. Коли я познайомилася з Крістіаном*, мені було легко залишити Церкву й піти своїм шляхом. Я так і зробила.
Ми жили разом майже 4 роки, перш ніж роз’їхалися. Я хотіла знову почати відвідувати церкву, але боялася, що всі ставитимуть різні запитання. Я поїхала в гості до своєї сестри. У її приході ніхто не знав ні мене, ні того, як довго я не була в Церкві, тому під час мого перебування у сестри я знову почала ходити до церкви. Після приїзду додому я продовжила відвідувати свій приход. Першої неділі мені було дійсно страшно, але люди були просто раді, що я прийшла.
Я знала, що мені необхідно вибрати, на чиєму я боці. Я не могла стояти однією ногою на боці Господа, а іншою—на боці світу. Я почала приходити на зустрічі до єпископа. Він допоміг мені зрозуміти Спокуту. Шлях покаяння був довгим і часом дуже складним. Я все ще його не подолала і все ще маю багато чому навчитися, але зараз я щасливіша. Я знаю, що правильно зробила, коли вирішила повернутися до Церкви. Я визначилася з тим, що відчувала і що, як знала, є правильним, а потім просто почала діяти в тому напрямку.
Ім’я не вказується
Залишайся непохитною у своїх правильних рішеннях
Кілька років тому моя подруга мала прийняти таке ж рішення, як і ти. Моя подруга Сара* завжди мала сильне свідчення про Церкву та її істинність. Оскільки ми були молоді, то мали велике бажання укласти храмові шлюби.
Коли Сарі було років 17 чи 18, вона познайомилася з юнаком і почала з ним зустрічатися. Він був надзвичайною людиною і його було легко полюбити. Він не був членом Церкви, але на початку здавалося, що це не має значення.
Згодом Сара почала думати про те, яким буде її життя, якщо вона вийде заміж за нього, навіть якщо і не в храмі. Вона думала: “Може, все буде добре. Може, ми домовимося. Може, він згодом зміниться. Може, я зможу залучити його до євангелії”.
Вона багато про це думала, плакала і молилася. Глибоко всередині вона знала, що завжди хотіла укласти храмовий шлюб, але через почуття до свого хлопця їй було важко прийняти рішення. Зрештою вона розірвала з ним стосунки. То було одним з найважчих рішень у її житті, але вона довірилася Господу.
Навесні 2007 року вона вийшла заміж за чудового чоловіка. Зараз вони запечатані на час і на всю вічність. Вона по-справжньому щаслива завдяки тому, що вирішила зачекати, доки не знайде когось, кого покохає і з ким зможе укласти храмовий шлюб.
Якщо ти не знаєш, яке рішення прийняти, молися доти, доки не дізнаєшся. Довірся Господу. Дивлячись на Сару, та й з власного досвіду я знаю, що коли ми так чинимо, то Він нас благословить.
Анна Ліндгрен, Швеція
Фотоілюстрація Джона Люка; фон © Shambhala Publications
Фотографія Стокгольмського Шведського храму © Stefan Hallberg