Звідки я прийшла?

Бетті Хоуелл, шт. Індіана, США

Ще дитиною я розмірковувала над питанням: “Звідки я прийшла?” Глибоко в серці я знала, що десь жила ще до того, як стала тією, ким є зараз, але не знала, де.

Багато років я боялася казати про це комусь, навіть батькам, через страх, що вони подумають, ніби я втратила глузд. Але одного разу, коли я вже стала підлітком, у мене вистачило сміливості запитати пастора нашої церкви: “Де ми жили, перш ніж прийти на землю?” Він сказав, що мені не слід думати про таке. Він сказав, що ніхто ніде не жив до того, як народився. Ми просто не існували до того.

Я боялася, що він був правий і я втратила глузд, однак я все ще не могла поєднати ці думки у моєму розумі. Я продовжувала шукати, але ніхто не знав відповіді.

Коли мені виповнилося 18 років, моя сім’я переїхала. Я думала, що проповідники в нашому новому місті можуть знати більше за попереднього проповідника, тому вирішила поставити одному з них запитання. Його відповідь була такою ж: він сказав, що ненормально думати про такі речі й запропонував звернутися до психіатра.

Невдовзі після того я перестала ходити до церкви. Я знайшла роботу, зустріла юнака і ми побралися. Через п’ять років шлюб закінчився розлученням. Тож я спакувала свої пожитки, взяла двох дітей і, вагітна третьою, повернулася додому.

Упродовж тих п’яти років моя мама приєдналася до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Вона розповіла про церкву, коли я приїхала до неї, та запропонувала поговорити з місіонерами. Зрештою я погодилася, але ще до зустрічі прийняла рішення, що буду слухати місіонерські бесіди лише тоді, якщо старійшини розкажуть мені, де я жила до того, як стала тією, ким є зараз.

На моє здивування, вони не лише відповіли на моє запитання, але й дали відповідь безпосередньо з Біблії (див. Йов 38:4–7; Єремія 1:5; Юди 1:6). Після того я слухала їх, затамувавши подих! Їхня відповідь допомогла мені зрозуміти, чому все своє життя я мала відчуття, що жила раніше. Тепер я зрозуміла, що я жила в доземному світі з моїм Небесним Батьком.

Невдовзі я стала членом Церкви. Вперше у своєму житті я відчула, що є особистістю і що маю досягнути певної мети—повернутися до свого Небесного Батька.

Я вдячна, що місіонери змогли відповісти на запитання, на яке ніхто не міг дати відповіді.