Урочисте обіцяння пророка
З виступу на квітневій генеральній конференції 2008 року.
Навесні 1848 р. мій прапрадід і прапрабабуся, Чарльз Стюарт Міллер і Мері Мак-Гован Міллер, залишили свій дім у Шотландії та дісталися Сент-Луїса, Міссурі, з групою святих, які прибули туди в 1849 р.
Коли сім’я перебувала в Сент-Луїсі, працюючи, щоби заробити достатньо грошей для завершення своєї мандрівки до Долини Солоного озера, ті краї вразила епідемія холери, залишаючи скрізь, де вона проходила, смерть і горе. Протягом двох тижнів померло четверо членів сім’ї. Діти, що вижили, залишилися сиротами, і серед них—моя прабабуся Маргарет, якій тоді було 13 років.
Дев’ятеро дітей сім’ї Міллерів, які вижили, продовжували працювати й відкладати кошти на ту подорож, яку їхні батьки й брати вже не могли завершити. Вони залишили Сент-Луїс навесні 1850 р., маючи чотирьох волів і один фургон, і згодом, того самого року, прибули в Долину Солоного озера.
Інші мої предки стикалися з подібними труднощами. Але в усі часи їхні свідчення залишалися міцними й твердими. Від них усіх я отримав спадок повної відданості євангелії Ісуса Христа.
З усією палкістю душі я проголошую, що Бог живе. Ісус є Його Сином, Єдинонародженим від Батька у плоті. Він є нашим Викупителем. Він є Посередником між нами і Батьком. Він любить нас так, як ми не можемо це осягнути, і через те, що Він любить нас, Він віддав Своє життя за нас. Я не можу висловити, який я вдячний Йому.
Я присвячую моє життя, мої сили—усе, що я можу запропонувати—служінню Йому і керівництву справами Його Церкви, у відповідності до Його волі і через Його натхнення.
Ілюстрації Мерін Роос