МолодІ
Новий хлопець
Мені було важко пристосуватися до нових умов. Нещодавно моя сім’я переїхала у протилежний кінець країни. У новому приході було багато молоді, але вперше мені доводилося бути “новим хлопцем”. Найгіршим було те, що мені потрібно було йти у нову школу, і в моїй голові миттєво промайнула думка: “З ким я буду сидіти в столовій під час сніданку?” Може я зустріну когось із церкви, але мені зовсім не хотілося нав’язуватися комусь, особливо беручи до уваги те, що я навіть не знав, чи хочуть вони, щоб я був разом з ними!
Здавалося, що перший день у школі тягнеться вічність. Нарешті пролунав дзвінок на сніданок. Коли я повільно входив до їдальні, то подумки молився, щоб Небесний Батько допоміг мені знайти когось знайомого. Я озирнувся навколо, намагаючись впізнати когось, але нікого не побачив. Тоді я пішов до столика в дальньому кутку їдальні й з’їв свій сніданок.
Пізніше того дня під час уроку математики я побачив знайоме обличчя. Того ранку ми зустрічалися з Девідом на семінарії. Він попросив мене показати мій розклад і побачив, що у нас співпадав час сніданку. “Слухай, а де ти сьогодні снідав?”—запитав він.
“У дальньому кутку їдальні”,—відповів я.
“Тоді завтра приходь на сніданок і сідай біля мене”,—сказав він.
Я вдячний за люблячого Небесного Батька, Який знає кожну нашу потребу і Який відповідає на всі наші молитви. Я такий вдячний за людину, яка готова простягнути руку дружби. Просте запрошення може мати велике значення.