Ми говоримо про Христа
Він може зцілити будь-яку рану
Я вирішила дослухатися до наданої мені поради й дізнатися, що по-справжньому означає довіритися Спасителю.
Це сталося 16 грудня 1991 року, на восьму річницю нашого подружнього життя. Того дня помер наш син через недбалість людини, яка за ним доглядала. Йому було лише два з половиною місяці.
Наступні місяці й роки сповнилися сумом, гнівом, розчаруванням і безнадією. Важко описати збентеження, яке охопило мою душу. Ні слова, ні вчинки інших людей не могли полегшити мій біль.
Я читала багато книг і Писання, але ніде не знаходила потрібних відповідей.
У мене з’явилася унікальна можливість отримати пораду від старійшини Джеймса Е. Фауста (1920–2007), який у той час був членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів і був другом моїх батьків. (Він познайомився з моєю матір’ю Флавією та її сім’єю, коли служив на місії в Бразилії). Я була впевнена, що старійшина Фауст зможе мене втішити.
Я ставила багато запитань, а він уважно слухав. Старійшина Фауст погодився, що пережитий мною досвід важкий і дуже болісний. Він звернувся до кількох уривків з Писань і сказав, що мені необхідно справитися з сумом і повністю підкоритися волі Господа, щоб колись знову бути разом зі своїм сином. Він сказав: “Сільвіє, тепер мова йде про тебе. Я розумію, як ти переживаєш за свого сина, але, в дійсності, ти маєш турбуватися про себе і те, як змінити своє життя. Це буде нелегко, але завдяки Спокуті Ісуса Христа ти можеш зцілити своє серце”.
Потім він дав мені благословення, сказавши, що я зможу зрозуміти важливу роль, яку Ісус Христос відіграє в нашому існуванні, та знайду в Ньому джерело необхідної для мене сили.
Після нашої зустрічі я все ще відчувала збентеження. Його порада здавалася простою, але в той же час недосяжною. Моя мама відчувала безнадію, оскільки ніщо зі сказаного нею мені не допомагало. Пригадую, як вона казала: “Будь ласка, вір Ісусу Христу і надійся на Нього, а час зцілить твої рани”.
Я захотіла ще раз вирушити на пошуки щастя і вирішила дослухатися до отриманої поради й дізнатися, що по-справжньому означає довіритися Спасителю. Негайних змін не відбулося. Однак день за днем, рік за роком за допомогою молитви й зростаючого свідчення я прийшла до непохитного знання про те, що Спаситель може зцілити наші рани.
Я розумію, що не всі матимуть можливість, яку мала я, зустрітися з апостолом. Але всі можуть—і повинні—отримати можливість пізнати Спасителя й віддати Йому свої тягарі. І дійсно, присутність Христа в нашому житті може полегшити будь-який біль.
Я знаю, що присутність Господа в нашому житті приносить радість. Він—наш друг, наш учитель і взірець того, як витерпіти до кінця. Він дійсно зніс усе, і Він знає, як ми страждаємо (див. Алма 7:11–12). Його Спокута робить диво, складаючи розбиті уламки разом у цьому житті, готуючи нас до наступного.
Я буду завжди вдячна за слова старійшини Фауста і моєї мами. Вони допомогли мені усвідомити, що попри всі труднощі Ісус Христос є постійним джерелом підтримки і надії в моєму житті.
Зліва: Фрагмент картини Христос і багатий юнак, художник Генріх Гофманн, з люб’язного дозволу C. Harrison Conroy Co.