Молоді
Врятуйте Кеті
У січні 1976 року мені подзвонив друг, який працював у соціальній службі. Він запитав, чи не хочемо ми з дружиною взяти на виховання дитину. У той час ми виховували двох своїх малих дітей, але погодилися відкрити двері нашого дому для 17-річної Кеті.
Невдовзі після того як Кеті у нас оселилася, вона запитала, чи може ходити з нами до церкви. Звичайно ж, ми погодилися, і невдовзі Кеті регулярно приходила з нами до церкви. Багато друзів дівчини з тієї церкви, до якої вона ходила раніше, помітили її відсутність і були незадоволені, дізнавшись, що вона відвідує Церкву СОД.
Одного разу після школи Кеті сказала нам, що в її колишній церкві планують провести вечір для молоді “Врятуйте Кеті”. Кеті запитала, чи зможу я з нею піти на ту зустріч, щоб допомогти їй захищати Церкву. Я неохоче погодився, тому що попри небажання сперечатися з її друзями стосовно різниці в ученнях, я знав, що у неї ще недостатньо знань про Церкву, щоб захистити її. Я вирішив привести ще одного гостя, Річарда Джоунса, який щойно повернувся з місії.
У день проведення вечора “Врятуйте Кеті” всі ми молилися і постилися. Я молився, щоб Дух був на зборах і щоб не було сперечань.
Коли ми прийшли до церкви того вечора, то відчули певну ворожість, однак провідник молоді тепло привітав нас і запросив розповісти присутнім про Церкву й наші вірування. Коли Річард розповів те, що раніше містилося у першій місіонерській бесіді, й навчав про Відновлення, присутні в кімнаті молоді люди, яким було років по 15, уважно слухали. Навіть той священик зацікавився.
Потім до кінця вечора ми відповідали на запитання й провели чудове обговорення євангелії. Ворожість, яку ми спочатку відчули, швидко зникла, оскільки ми спокійно пояснювали свої вірування. З обох сторін відчувалася повага. Святий Дух наповнив кімнату, коли ми ділилися своїми свідченнями й відповідали на запитання.
У кінці обговорення священик подякував нам, що ми прийшли. Потім, коли ми вже збиралися йти, піднялася одна дівчина й сказала, що хоче нам щось розповісти. За її словами, до нашого приходу вона не думала, що мормони є християнами, але зараз вона вважає, що ми кращі християни, ніж вона.
Ми навіть не могли передбачити кращого закінчення цього обговорення. Я знаю, що наша зустріч ніколи б не пройшла так добре, якби ми не постилися й не молилися, не просили, щоб Святий Дух був з нами, і не благали Господа, щоб не було суперечок. Лише завдяки присутності Святого Духа ми могли дієво ділитися євангельським посланням.