Три рушника та газета ціною в 25 центів
Коли ми віддані священним принципам чесності й цілісності, ми віддані своїй вірі і віддані собі.
Відчуваючи певне вагання, я хотів би почати свій виступ з особистої сповіді перед цією великою всесвітньою аудиторією. Я говоритиму стосовно теми, що деякий час значно займала мої думки. У 1955 році по завершенню першого курсу в коледжі я працював протягом літа у щойно відкритому готелі “Джексон Лейк”, розташованому в Морані, Вайомінг. Моїм транспортним засобом був старий автомобіль “Гудзон-1941”, 14-річної давнини, який було слід здати на брухт ще 10 років тому. Окрім інших визначних рис машини, її підлога була настільки проржавілою, що якби не шматок фанери, мої ноги буквально би волочилися по дорозі. Позитив полягав у тому, що в той період часу, на відміну від більшості машин віком в 14 років, в ній для охолоджування не застосовувалося мастило—лише багато води в радіаторі, але не мастила. Я ніколи не міг здогадатися, куди зникає вода, і чому мастило постійно стає все більш розрідженим і чистим.
Готуючись наприкінці літа до 185-мильного (298 км) переїзду додому, я відігнав машину до єдиного на весь Моран механіка. Після швидкого аналізу механік пояснив, що в моторі з’явилася тріщина і вода підтікала в мастило. Це розвіяло таємницю щодо води й мастила. Я замислився, а чи зменшились би щомильні витрати пального, якби вода підтікала у бензобак.
А зараз сповідь: коли я дивом доїхав додому, мій тато вийшов і радісно привітав мене. Після обійм і кількох теплих слів, він подивився на заднє сидіння машини і побачив три рушники готелю “Джексон Лейк”—такі, що не продаються. З розчарованим поглядом він лише промовив: “Я очікував від тебе більшого”. Я навіть і не подумав, що те, що я зробив, було настільки хибним. Для мене ці рушники були лише символом відданої роботи влітку в розкішному готелі, немов би віхою життя. Однак, взявши їх, я відчув, що втратив батькову довіру і його впевненість в мені, і це спустошувало.
Наступними вихідними я приладнав шматок фанери до підлоги машини, заповнив радіатор водою і розпочав 370-мильну (595 км) подорож до готелю “Джексон Лейк” й назад, щоб повернути три рушники. Мій батько ніколи не запитував, чому я повертаюсь до готелю, і я ніколи не давав пояснень. Про це не треба було говорити. Це був недешевий і болісний урок чесності, що запам’ятався мені на все життя.
На жаль, деякі з найвеличніших цінностей, яких так не вистачає в сучасному світі, це чесність і цілісність. Протягом останніх кількох років все більше провідних бізнесменів зазнають публічного викриття у нечесності та інших формах неналежної поведінки. Через неї десятки тисяч відданих робітників, які працювали в них протягом багатьох років, втратили свої засоби для існування і пенсії. Для когось це призвело до втрати оселі, зміни освіти та інших життєвих планів. Ми читаємо і чуємо про значне поширення обману в наших школах, коли є більш зацікавленості в оцінці чи дипломі, ніж у навчанні й підготовці. Ми чуємо про студентів, які обманювали протягом навчання в медичному інституті, а зараз виконують складні процедури своїм пацієнтам. Люди похилого віку, й не тільки, стають жертвами завзятих шахраїв, що часто призводить до втрати їхніх домівок чи заощаджень. Основою нечесності й нестачі цілісності завжди є жадібність, гордовитість і неповага.
У Приповістях ми читаємо: “Уста брехливі—огида у Господа, а чинячі правду—Його уподоба” (Приповісті 12:22).
Мормон, говорячи про навернених ламанійців, які називались народом Анті-Нефій-Легія, писав: “І вони були серед народу Нефія, і також причислялися до людей, які були від церкви Бога. І вони також відзначалися своєю ревністю у ставленні до Бога, а також до людей; бо вони були цілком чесні і відверті в усьому; і вони були стійкими у вірі в Христа, аж до самого кінця” (Алма 27:27; курсив додано).
Близько 30 років тому, працюючи у сфері корпоративного бізнесу, ми з кількома колегами проходили через аеропорт О’Хари в Чикаго, Іллінойс. Один з цих чоловіків щойно продав свою компанію за десятки мільйонів доларів—інакше кажучи, бідним він не був.
Проходячи біля пристрою, що продає газети, цей чоловік вкинув в нього 25 центів, відкрив дверцята до стопки паперів, що були всередині, і почав роздавати газети, за які не було сплачено, кожному з нас. Коли він вручив газету мені, я вкинув 25 центів в машину і, намагаючись не образити, але з певним натяком, жартівливо сказав: “Джиме, за 25 центів я можу зберегти свою цілісність. Не знаю, як щодо долара, але за 25 центів—за 25 центів я можу”. Бачите, я добре запам’ятав той досвід із трьома рушниками і поламаним “Гудзоном-1941”. Кількома хвилинами пізніше ми проходили біля того ж самого пристрою з продажу газет. Я помітив, що Джим відійшов від нашої групи і вкидає 25-центові монети у торгівельний пристрій. Я розповідаю вам про цей випадок не для того, щоб висвітлити себе, як незвичайний приклад чесності, а лише щоб наголосити на уроках, отриманих завдяки трьом рушникам і газеті ціною в 25 центів.
Ніколи у світі бізнесу, у школах, вдома чи в будь-якому іншому місці не буде чесності, якщо її не буде в серці.
Важливі уроки, що запам’ятовуються назавжди, нерідко отримуються через прості приклади— можливо настільки ж прості, як з трьома рушниками чи газетою ціною в 25 центів. Я замислююсь, яким був би світ, якби простим урокам чесності навчали вдома у ранньому віці, простим урокам, таким як “Люби свого ближнього, як самого себе” (див. Матвій 22:39; Марк 12:31) та “Стався до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе” (див. Матвій 7:12; Лука 6:31). Я замислююсь, чи втратили би тисячі звільнених працівників свої пенсії, якби деякі високопоставлені бізнесмени отримали ще у дитинстві уроки щодо трьох рушників чи газети ціною в 25 центів.
Чесність є основою істинно християнського життя. Для святих останніх днів чесність є важливою вимогою для входження до святого храму Господа. Чесність є складовою завітів, які ми укладаємо в храмі. Кожної неділі, причащаючись святими символами плоті й крові Спасителя, ми знов відновлюємо наші фундаментальні й священні завіти—які включають в себе чесність. Як святі останніх днів, ми маємо священний обов’язок не лише навчати принципам чесності, але й жити за ними, можливо з прикладами, такими ж простими, як з трьома рушниками і газетою ціною в 25 центів. Чесність має бути серед найфундаментальніших цінностей, що керують нашим повсякденним життям.
Коли ми віддані священним принципам чесності й цілісності, ми віддані своїй вірі і віддані собі.
Я молюся, щоб нас, святих останніх днів, знали, як одних із найчесніших людей у світі. І щоб про нас могли сказати, як про народ Анті-Нефій-Легія, що ми “цілком чесні і відверті в усьому; і … стійк[і] у вірі в Христа, аж до самого кінця” (Алма 27:27). В ім’я Ісуса Христа, амінь.