2006
Він зцілює обтяжених
Виноски

Hide Footnotes

Тема

Він зцілює обтяжених

Цілительна сила Господа Ісуса Христа, … доступна в кожній біді в цьому смертному житті.

Спаситель сказав: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—і Я вас заспокою!” (Матвій 11:28).

Багато хто несе важкі тягарі. У декого смерть забрала близьку людину, дехто доглядає інваліда. Декого поранило розлучення. Інші палко прагнуть вічного шлюбу. Дехто потрапив у полон речовин або в залежність від практик, що викликають залежність, таких як: алкоголь, тютюн, наркотики чи порнографія. Інші мають важкі фізичні чи розумові вади. Дехто має проблему потягу до осіб своєї статі. Дехто має жахливі відчуття депресії або невідповідності. Так чи інакше, багато хто є обтяженими.

Кожному з нас Спаситель з любов’ю дає це запрошення:

“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—і Я вас заспокою!

Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,—і знайдете спокій душам своїм.

Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!” (Матвій 11:28–30).

У Писаннях є багато описань того, як Спаситель зцілював обтяжених. Він робив так, що сліпі бачили, глухі чули, паралізовані, висохлі або скалічені відновлювали здоров’я, прокажені очищувалися, а нечисті духи виганялись. Часто ми читаємо, що людина, зцілена від цих фізичних вад, була “уздоровлена” (див. Матвій 14:36; 15:28; Марк 6:56; 10:52; Лука 17:19; Іван 5:9).

Ісус зцілював багатьох від фізичних недуг, але не позбавляв можливості зцілитися й інших, тих, хто прагнув “уздоровитися” від інших слабкостей. Матвій пише, що Він зцілював всяку недугу і всяку неміч між людьми (див. Матвій 4:23; 9:35). Великі натовпи ходили за Ним, і Він “уздоровлював їх усіх” (Матвій 12:15). Безумовно, Він не обминав зціленням тих, чиї недуги були емоційними, розумовими, або духовними. Він зцілив їх усіх.

В одній з перших проповідей у синагозі Ісус вголос читав з цього пророцтва Ісаї: “Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених” (Лука 4:18). Ісус проголосив, що Він прийшов, аби виповнити це пророцтво, і Він прямо стверджував, що буде зцілювати тих, кого вражено фізичними недугами, і що Він також визволить полонених, випустить на волю помучених і зцілить тих, у кого скрушене серце.

Євангелія від Луки містить багато прикладів такого священнослужіння. Вона розповідає про випадок, коли “багато народу приходило слухати [Ісуса] та вздоровлятись від Нього з недугів своїх” (Лука 5:15). Описується інший випадок, коли Ісус “багатьох уздоровив був Він від недугів” (Лука 7:21), і що Він “тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення” (Лука 9:11). Описано також, як безліч людей з Юдеї, з Єрусалиму і з приморського Сидону прийшли на рівнину, “щоб послухати Його та вздоровитися” (Лука 6:18).

Коли Спаситель явився праведникам у Новому Світі, Він покликав кульгавих, скалічених, інших стражденних. Він поширив Своє запрошення на “інших стражденних” (3 Нефій 17:7). “Приведіть їх сюди,—сказав Він,—і Я зцілю їх” (в. 7). Книга Мормона розповідає, як натовп підійшов “з усіма тими, хто страждав від чогось” (в. 9). Серед них мали бути ті, хто мав усі ті фізичні, емоційні чи розумові недуги, і цей фрагмент Писання свідчить, що Ісус “зцілив кожного з них” (в. 9).

Спаситель навчає, що в цьому світі ми будемо зустрічатися з бідами, але ми маємо бути відважними, бо Він “світ переміг” (Іван 16:33). Його Спокута поширюється на все і є достатньо потужною, щоби не тільки сплатити ціну гріха, але й зцілити кожну земну недугу. Книга Мормона навчає: “Він піде, зносячи муки, і страждання, і спокуси всякого роду; і це для того, щоби слово могло виповнитися, яке каже, що Він візьме на Себе муки і хвороби Свого народу” (Алма 7:11; див. також 2 Нефій 9:21).

Він знає про наш розпач, і Він зажди поруч з нами. Наче добрий самарянин з Його притчі, Він перев’язує наші рани й доглядає нас, коли знаходить нас пораненими на узбіччі (Лука 10:34). Брати і сестри, цілительна сила Його Спокути—це для вас, для нас, для усіх.

Прохання надати цю всеосяжну цілительну силу Його Спокути втілено у цих молитовних словах нашого гімну “Господи, буря лютує” (“Master, the Tempest Is Raging”):

Господи, дух мій страждає,

Горе додолу гне.

В серці надія вмирає;

Боже, спаси мене!

Хвилі гріха невпинно

Дух омивають мій.

Господи мій, я гину!

Боже, прийди мерщій!

(Hymns, no. 105)

Ми можемо бути зціленими через повноваження Мелхиседекового священства. Ісус дав Своїм Апостолам владу “уздоровляти всіляку недугу та неміч всіляку” (Матвій 10:1; див. також Марк 3:15; Лука 9:1–2), і вони пішли “звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи” (Лука 9:6; див. також Марк 6:13; Дії 5:16). Також було послано сімдесятників з владою і вказівкою зцілювати хворих (див. Лука 10:9; Дії 8:6–7).

Хоча Спаситель міг зцілити всіх, кого Він хотів зцілити, такої можливості немає у тих, хто має повноваження Його священства. Використання на землі цього повноваження обмежено волею Того, Кому належить це священство. Отже нам сказано, що дехто, кого благословляють старійшини, не зцілюються, бо їм призначено померти (див. УЗ 42:48). Так само, коли апостол Павло прагнув зцілитися від “колючки в тілі”, що мучила його (2 Коринтянам 12:7), Господь не зцілив його. Павло далі пише, що Господь пояснив: “Досить тобі Моєї благодаті,—бо сила Моя здійснюється в немочі” (в. 9). Павло слухняно відповідає, що він “краще [буде] хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в [нього]… Коли бо я слабий, тоді я сильний” (вв. 9–10).

Цілительні благословення приходять по-різному, і кожне відповідає нашим індивідуальним потребам, як це відомо Тому, хто любить нас більше всіх. Іноді це зцілення лікує нашу хворобу, а іноді знімає наш тягар. Але іноді нас “зцілюють”, даючи силу, або розуміння, або терпіння нести покладені на нас тягарі.

Люди, що пішли за Алмою, були під гнітом злочестивих гнобителів. Коли вони молилися про полегшення, Господь сказав їм, що невдовзі звільнить їх, але на той час полегшить їхні тягарі, “щоб ви навіть не відчували їх на своїх спинах, навіть коли ви у залежності; і це Я зроблю для того, щоб ви предстали свідками Моїми, … що Я, Господь Бог, відвідую Мій народ в їхніх скорботах” (Мосія 24:14). У тому випадку тягарі не були зняті з людей, але Господь зміцнив їх, так що “вони могли зносити свої тягарі з легкістю, і вони підкорилися життєрадісно і з терпінням усій волі Господа” (в. 15).

Те саме обіцяння і таке ж полегшення поширюється і на вас, матері, що овдовіли або розлучилися; вас, неодружені й самотні; вас, обтяжені опікуни; вас, потрапивших у наркотичну залежність—і всіх нас, якими б не були наші тягарі. “Прийдіть до Христа,—каже пророк,—і вдосконалюйтеся в Ньому” (Мороній 10:32).

Часом ми можемо впадати в розпач, вважаючи наші тягарі заважкими. Коли, здається, в нашому житті лютує буря, ми можемо відчути себе залишеними і волати, наче Христові учні під час бурі: “Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?” (Марк 4:38). У такі часи ми повинні пам’ятати Його відповідь: “Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?” (в. 40).

Цілительна сила Господа Ісуса Христа,—чи вона усуває тягарі, чи зміцнює нас, аби ми терпіли і жили з ними, як апостол Павло,—доступна в кожній біді в цьому смертному житті.

Після мого присвяченого проблемі порнографії виступу на генеральній конференції ( див. “Порнографія”, Ліягона, травень 2005, сс. 87–90) я отримав багато листів від людей, обтяжених цією залежністю. Деякі з цих листів були від людей, що здолали звичку до порнографії. Один чоловік написав:

“Є кілька уроків, які я твердо засвоїв з власного досвіду виходу з темряви гріха, який так владно панує в житті людей, яких він закабалив: (1) Це велика проблема, яка є надзвичайно важкою для подолання… (2) Найважливіше джерело підтримки і сили в процесі покаяння—це Спаситель… (3) Інтенсивне, щоденне вивчення Писань, регулярне храмове служіння і серйозна, вдумлива участь в обряді причастя—ось незамінні частини істинного процесу покаяння. На мою думку, так воно є, тому що все це допомагає поглибити й посилити стосунки зі Спасителем, розуміння Його спокутної жертви і віру в Його цілительну силу” (лист, датований 24 жовтня 2005 р.).

“Прийдіть до Мене”,—сказав Спаситель,—і знайдете “спокій душам своїм” (Матвій 11:28–29). Цей обтяжений чоловік повернувся до Спасителя, і так само може зробити кожний.

Одна жінка, чий шлюб був під загрозою через те, що її чоловік потрапив у залежність від порнографії, писала, як вона стояла поруч з ним протягом п’ятьох болісних років, доки, як вона каже, “через дар славетної Спокути, нашого дорогоцінного Спасителя, і те, що Він навчав мене стосовно прощення, [мій чоловік] зрештою став вільним—і я стала вільною”. Як людина, що не потребувала очищення від цього гріха, а тільки прагнула звільнення дорогої людини з цього полону, вона написала:

“Спілкуйтеся з Господом … Він ваш найкращий друг! Він знає ваш біль, бо Він вже відчував його за вас. Він готовий понести цей тягар. Довіряйте Йому достатньо, щоби покласти цей тягар біля Його ніг і дозволити Йому понести його для вас. Тоді ви зможете отримати Його мир замість розпачу—у самій глибині вашої душі” (лист, датований 18 квітня 2005 р.).

Один чоловік написав генеральному авторитетові про те, як сила Спокути допомогла йому у вирішенні проблеми потягу до осіб тієї самої статі. Його було відлучено за серйозні провини, що порушували його храмові завіти і його стосунки з його дітьми. Він мав вибирати—чи намагатися жити за євангелією, чи продовжувати йти шляхом, що суперечить її вченням.

“Я знав, що буде важко,—писав він,—але я не усвідомлював, через що мені доведеться пройти”. Його лист описує порожнечу і самотність, невимовний біль, який він відчував у глибинах своєї душі, у той час, коли він шукав повернення. Він наполегливо молився про прощення, іноді годинами. Він знаходив підтримку в читанні Писань, товаристві люблячого єпископа і в благословеннях священства. Але те, що зрештою привело до змін—це була допомога Спасителя, Який запрошує нас усіх прийти до Нього. Він пояснив:

“Тільки через Нього і Його Спокуту… Я тепер відчуваю, що вдячність переповнює мене. Часом мій біль був більшим, ніж я міг зносити , але він був таким незначним у порівнянні з тим, що довелося перестраждати Йому. Там, де раніше в моєму житті була темрява, тепер є любов і вдячність”.

Він продовжує: “Дехто каже, що зміна можлива і що єдиною відповіддю є лікування. Вони багато знають стосовно цього і можуть так багато запропонувати тим, хто з цим бореться… але я боюся, що вони забувають підключити до цього процесу Небесного Батька. Якщо зміна має відбутися, то вона відбудеться у відповідності до волі Бога. Я також боюся, що багато людей зосереджуються на причинах [потягу до осіб тієї самої статі]… Немає потреби встановлювати, чому я маю [цю проблему]. Я не знаю, чи я народився з цим, чи фактори оточення вплинули на мене. Суть питання в тому, що я маю цю боротьбу в моєму житті, і [важливим є те,] що я віднині робитиму з цим” (лист, датований 25 березня 2006 р.).

Люди, які писали ці листи, знають, що Спокута Ісуса Христа і “зцілення”, яке вона пропонує,—це набагато більше, ніж просто надання можливості розкаятися у гріхах. Спокута також дає нам силу витерпіти “муки, і страждання, і спокуси всякого роду”, тому що наш Спаситель також взяв на Себе “муки і хвороби Свого народу” (Алма 7:11). Брати і сестри, якщо ваша віра, і молитви, і сила священства не зцілює вас від недуги, то сила Спокути, безумовно, дасть вам силу нести цей тягар.

“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—сказав Спаситель,—і Я заспокою … ваші душі” (Матвій 11:28–29).

Коли ми боремося з викликами смертного життя, я молюся за кожного з нас, як пророк Мормон молився за свого сина Моронія: “Нехай Христос підносить тебе, і нехай Його страждання, і смерть, … і Його милість і довготерпіння, і надія на Його славу і вічне життя покоїться у свідомості твоїй завжди” (Мороній 9:25).

Я свідчу про Ісуса Христа, нашого Спасителя, Який запрошує нас усіх прийти до Нього і бути досконалими в Ньому. Він перев’яже наші рани, і Він зцілить обтяжених. В ім’я Ісуса Христа, амінь.