2006
Збирання розсіяного Ізраїля
Листопад 2006


Збирання розсіяного Ізраїля

Ми… допомагаємо збирати обраних Господа по обидві сторони завіси.

Мої улюблені брати і сестри! Дякую за вашу віру, вашу відданість і любов. Ми з вами розділяємо величезну відповідальність бути такими, якими хоче нас бачити Господь, і виконувати Його волю. Ми задіяні в цьому величезному русі—збиранні розсіяного Ізраїля. Я буду сьогодні говорити про це вчення, бо воно посідає виняткове місце у вічному плані Бога.

Авраамів завіт

У стародавні часи Господь благословив патріарха Авраама обіцянням зробити його нащадків обраним народом1. У Писаннях є багато посилань на цей завіт. В них є обіцяння, що Син Божий вийде з родоводу Авраама, що буде дано у спадок певні землі, що народи і коліна землі отримають благословення через його нащадків та багато іншого2. У той час як деякі аспекти цього завіту вже виповнилися, Книга Мормона навчає, що цей Авраамів завіт виповниться лише у ці останні дні!3 В ній також наголошується на тому, що ми належимо до завітного народу Господа4. Наш привілей—особисто брати участь у виповненні цих обіцянь. У який чудовий час ми живемо!

Ізраїль було розсіяно

Як нащадки Авраама коліна Ізраїля в давнину мали доступ до повноважень священства і благословень євангелії, але згодом народ став бунтівним. Вони вбивали пророків і були покарані Господом. Десять колін було забрано в полон до Асирії. Там вони загубилися і не згадувалися більше в літописах. (Є очевидним, що десять колін не були “загублені” для Господа). Два інші коліна залишилися на короткий час, але потім через непослух були забрані в полон до Вавилону5. Коли вони повернулися, то користувалися прихильністю Господа, але знову перестали Його шанувати. Вони відкидали й паплюжили Його. Люблячий Батько з почуттям глибокого суму поклявся: “Вас розпорошу серед народів”6, і Він так і зробив—розпорошив їх серед усіх народів.

Ізраїль має бути зібрано

Обіцяння Бога щодо збирання Ізраїля також було дуже чітким7. Ісая, наприклад, передбачав, що в останні дні Господь пошле “послів” до цього народу, такого “високого й блискучезбройного”8.

Це обіцяння про збирання, що червоною ниткою тягнеться через усі Писання, буде здійснено так само точно, як пророцтво про розсіяння Ізраїля9.

Церква Ісуса Христа в середині часів і Відступництво

Ще до свого розп’яття Господь Ісус Христос встановив Свою церкву. В ній були апостоли, пророки, сімдесятники, вчителі тощо10. Учитель послав Своїх учнів у світ проповідувати Його євангелію11.

Через якийсь час Церква, у тому вигляді, як її встановив Господь, почала духовно занепадати. Його вчення були перекручені; Його обряди змінені. Те Велике відступництво настало згідно з передреченням Павла, який знав, що Господь не прийде знову, “аж перше прийде відступлення”12.

Це Велике відступництво відбулося таким самим чином, як і в попередні розподіли. Першим був розподіл Адама. Потім настали розподіли Еноха, Ноя, Авраама, Мойсея та інших. Кожен пророк мав божественне доручення навчати про божественність Господа Ісуса Христа і викладати Його вчення. У кожну епоху вчення надавалися, щоб допомагати людям. Але через непослух вони впадали у відступництво. Таким чином, усі попередні розподіли мали обмеження у часі й просторі. Вони були обмежені в часі, тому що кожен розподіл закінчувався відступництвом. Вони були обмежені в просторі відносно невеличкою частиною планети Земля.

Відновлення усього

Таким чином, виникла потреба повного відновлення. Бог Батько та Ісус Христос покликали пророка Джозефа Сміта бути пророком цього розподілу. Усі божественні повноваження попередніх розподілів мали бути відновлені через нього13. Цей розподіл повноти часів не буде мати ні часових, ні просторових обмежень. Він не закінчиться відступництвом і заповнить увесь світ14.

Збирання Ізраїля—складова процесу відновлення усього

Згідно з пророцтвами Петра і Павла, усе має бути відновлене в цьому розподілі. Отже, складовою цього відновлення має бути довгоочікуване збирання розсіяного Ізраїля15. Це необхідна прелюдія до Другого пришестя Господа16.

Це вчення про збирання є одним з найважливіших у Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Господь проголосив: “Я даю вам ознаку,… що Я зберу з їхнього довгого розсіяння Мій народ, о доме Ізраїля, і встановлю знову серед них Мій Сіон”17. Поява Книги Мормона є ознакою для всього світу, що Господь почав збирати Ізраїль і виконувати завіти, які Він уклав з Авраамом, Ісаком і Яковом18. Ми не лише навчаємо цій доктрині, але й беремо участь в її застосуванні. Ми робимо це, коли допомагаємо збирати обраних Господа по обидві сторони завіси.

Книга Мормона посідає центральне місце в цій роботі. Вона проголошує вчення збирання19. Вона спонукає людей дізнаватися про Ісуса Христа, повірити Його євангелії та приєднатися до Його Церкви. В дійсності, якби не було Книги Мормона, не було б і обіцяного збирання Ізраїля20.

Для нас важливим є шановане ім’я Авраама. Воно частіше згадується у віршах Відновлення, ніж у всіх віршах з Біблії21. Авраам пов’язаний з усіма членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів22. Через пророка Джозефа Сміта Господь підтвердив Авраамів завіт23. У храмі ми отримуємо найвищі благословення як нащадки Авраама, Ісака і Якова24.

Розподіл повноти часів

Цей розподіл повноти часів було передбачено Богом як час збирання і на небесах, і на землі. Петро знав, що після відступництва настане відновлення. Він, побувавши з Господом на Горі переображення, проголосив:

“Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами, щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього,…

що Його Небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог відвіку устами Своїх святих пророків”25.

У наш час апостоли Петро, Яків та Іван були послані Господом з “ключ[ами] [Його] царства і розподілу євангелії в останні часи; і у повноті часів”, коли Він “збере разом усе в одному, і те, що на небесах, і те, що на землі”26.

У 1830 році пророк Джозеф Сміт дізнався про небесного посланця на ім’я Ілля, який володів ключами для здійснення “відновлення всього”27.

Через шість років було освячено Кертлендський храм. Після того як Господь прийняв той святий дім, прийшли небесні посланці з ключами священства. Явився Мойсей28 “і ввірив… ключі збирання Ізраїля з чотирьох частин землі і виведення десятьох колін з північного краю.

Після цього явився Еліяс і ввірив розподіл євангелії Авраама, кажучи, що в нас і нашому сімені всі покоління після нас буде благословлено”29.

Потім прийшов Ілля-пророк і проголосив: “Ось, повністю настав час, про який було сказано вустами Малахії—який свідчив, що [Іллю] буде послано перед тим, як настане великий і жахливий день Господа—щоб повернути серця батьків до дітей, а дітей до батьків, аби всю землю не було покарано прокляттям”30.

Ці події відбулися 3 квітня 183631 року, тим самим здійснивши пророцтво Малахії32. Священні ключі цього розподілу було відновлено33.

Збирання душ по той бік завіси

З великою милістю запрошення “прийти до Христа”34 звернено також до тих, хто помер без знання євангелії35. Частково ця підготовка вимагає зусиль тих, хто живе на землі. Ми складаємо родоводи, заповнюємо записи сімейних груп і виконуємо храмову роботу вікарно, щоб зібрати цих осіб до Господа й до їхніх сімей36.

Участь у збиранні: зобов’язання, взяте через завіт

Тут, на землі, місіонерська робота є вирішальною у збиранні Ізраїля. Євангелію слід було спочатку донести до “овечок загинулих дому Ізраїлевого”37. Тому слуги Господа ідуть, проповідуючи Відновлення. Серед багатьох народів місіонери шукають тих, хто належить до розсіяного Ізраїля; вони, як мисливці, виловлюють їх зі скельних розщілин, і наче рибалки ловлять, немов рибу, як і у давні дні38.

Рішення прийти до Христа не залежить від того, де ви знаходитеся фізично. Це питання особистого зобов’язання. Для того, щоб людей було “приведено до знання про Господа”39, їм не потрібно залишати батьківщину. Справді, на початку існування Церкви навернення означало еміграцію. Але тепер збирання відбувається серед кожного народу. Господь дав настанову про встановлення Сіону40 в кожній країні, де Він дав Своїм святим народитися й жити. Писання передрікають, що люди “зберуться додому на землю свого успадкування, і облаштуються на своїх землях обіцяних” 41. Кожна країна є місцем збирання для народу, який у ній живе42. Місцем збирання для бразильських святих є Бразилія; місцем збирання нігерійських святих є Нігерія, місцем збирання корейських святих є Корея і т. д. Сіон— це “чисті серцем”43. Сіон там, де є праведні святі. Наявність видань, засобів комунікації та домів зборів відкривають зараз майже всім членам Церкви, де б вони не жили, доступ до вчень, ключів, обрядів і благословень євангелії.

Духовна безпека завжди буде залежати від того, як людина живе, а не де вона живе. Святі в кожній країні мають однакове право на благословення Господа.

Ця робота Всемогутнього Бога є істинною. Він живий. Ісус є Христос. Це—Його Церква, відновлена для того, щоб виконати свою божественну місію, у тому числі обіцяне збирання Ізраїля. Президент Гордон Б. Хінклі—це Божий пророк у наш час. Про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.

Посилання

  1. Див. Буття 12:1–2; УЗ 132:29–32; Авраам 2:6–11.

  2. Див. Буття 26:1–4, 24, 28; 35:9–13; 48:3–4; Іван 8:33, 39; Дії 3:25; 1 Нефій 17:40; 2 Нефій 29:14; Кн. Якова 5; Етер 13:7–8; УЗ 52:2.

  3. Див., наприклад, 1 Нефій 15:12–18.

  4. Див.1 Нефій 14:14; 15:14; 2 Нефій 30:2; Мосія 24:13; 3 Нефій 29:3; Mормон 8:15; УЗ 133:26–34.

  5. Коліно Левія забезпечувало священиків для народу і не мало бути зарахованим серед колін та отримати спадок. Два сини Йосипа, Манасія і Єфрем, отримали у спадок землю. Їх було зараховано до колін замість їхнього батька Йосипа. Таким чином було збережено дванадцять колін.

  6. Левит 26:33; див. також Єремія 9:16.

  7. Див. Буття 22:16–18; 3 Нефій 20–22; Aвраам 2:10–11.

  8. Iсая 18:2, 7.

  9. Див. Левит 26:44; Повторення 4:27–31; 28; 29; 30:2–5; Неємія 1:9; Iсая 11:11–12; Єремія 31:7–8, 10–12; Єзекіїль 37:21–22; Aмос 9:14–15; Maтвій 24:31; Якова 6:2; див. також Рассел М. Нельсон, “Повторення виходу”, Ліягона, квіт. 2002, сс. 30–39.

  10. Див. Лука 10: 1, 17; Eфесянам 4:11; Уложення віри 1:6.

  11. Див. Матвій 28:19–20; Maрк 16:15.

  12. 2 Солунянам 2:3.

  13. Див. УЗ 128:18; 132:45.

  14. Див. Ісая 27:6.

  15. Див. 1 Нефій 15:18; див. також титульну сторінку Книги Мормона.

  16. Див. УЗ 133:17.

  17. 3 Нефій 21:1.

  18. Див. Буття 12:2–3; 26:3–4; 35:11–12 і вступ до розділів у 3 Нефій 21, 29.

  19. Учення стосовно розсіяння і збирання дому Ізраїля є першими уроками, викладеними у Книзі Мормона: “Після того, як буде розсіяний дім Ізраїля, він буде зібраний знову;… природні віти цієї оливи, тобто решта дому Ізраїля, мають бути прищепленими до неї, тобто прийти до пізнання істинного Месії, свого Господа і свого Викупителя” (1 Нефій 10:14).

  20. Див. Bruce R. McConkie, A New Witness for the Articles of Faith (1985), 554.

  21. Авраам згадується в 506 віршах у Писаннях; 216 разів у Біблії, 290 разів у Писаннях Відновлення.

  22. Завіт можна також отримати шляхом усиновлення (див. Матвій 3:9; Лука 3:8; Галатам 3:26–29; 4:5–7; Авраам 2:9–10).

  23. Див. УЗ 124:58; 132:31–32.

  24. Див. УЗ 84:33–40; 132:19; Aвраам 2:11.

  25. Дії 3:19, 21.

  26. УЗ 27:13. Павло також пророкував про наші дні: “Для урядження виповнення часів, щоб усе об’єднати в Христі,—що на небі, і що на землі” (Eфесянам 1:10).

  27. УЗ 27:6.

  28. Доречно, що Мойсей, який першим вів Божих дітей до їхньої землі успадкування, передав ключі збирання Ізраїля відновленій Церкві. Мойсей приходив до Петра, Якова та Івана на Горі переображення і там дарував їм ті ж самі ключі в їхні дні. На конференції Церкви у квітні 1840 р. пророк Джозеф Сміт доручив Орсону Гайду поїхати до Єрусалима й там освятити землю для повернення Юдеїв та розсіяного Ізраїля44. У неділю 24 жовтня 1841 р. старійшина Гайд став навколішки на Оливній горі й освятив ту землю для збирання Юдеїв та Ізраїля на древній землі свого успадкування.

  29. УЗ 110:11–12.

  30. УЗ 110:14–15.

  31. Важливим є той факт, що Мойсей, Еліяс та Ілля прийшли у Великодню неділю, на початку Пасхи.

  32. Див. Малахія 4:5–6.

  33. Див. УЗ 110:16.

  34. Кн. Якова 1:7; Oмній 1:26; Moроній 10:30, 32; УЗ 20:59.

  35. Див. УЗ 137:6–8.

  36. Див. 1 Коринтянам 15:29; 1 Петра 4:6.

  37. Матвій 10:6; 15:24.

  38. Див. Єремія 16:16.

  39. 3 Нeфій 20:13.

  40. Див. УЗ 6:6; 11:6; 12:6; 14:6.

  41. 2 Нефій 9:2.

  42. Bruce R. McConkie, in Conference Report, Mexico City Mexico Area Conference 1972, 45.

  43. УЗ 97:21.

  44. Див.2 Нефій 9:2; 10:7–9; 25:16–17, 20; 3 Нефій 21:22–28; УЗ 29:7–8.