Храми існують для сімей
Якщо ви будете приходити до храму, то почнете любити свою сім’ю ще більше, ніж раніше.
Як про це щойно сказав Президент Хінклі, 123-й храм Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів нещодавно було освячено Президентом Хінклі в Сакраменто, шт. Каліфорнія. Цей прекрасний храм служить для понад 80 тис. прекрасних, енергійних членів Церкви в Сакраменто і прилеглих регіонах. Понад 168 тис. відвідувачів побували у храмі під час днів відкритих дверей. Їм розповіли, що в цих величних будівлях члени Церкви можуть наближатися до Ісуса Христа більше, ніж у будь-якому іншому місці в світі. Наші члени Церкви знають, що через Нього вони можуть знайти мир і надію, які будуть підтримувати їх та їхні сім’ї в сучасному неспокійному світі.
Якщо ви будете приходити до храму, то почнете любити свою сім’ю ще більше, ніж раніше. Храми існують для сімей. Коли ми з дружиною Карен почали більше служити у храмі, наша любов одне до одного й до наших дітей зросла. І це ще не все. Ми стали більше любити батьків, братів і сестер, дядьків, тіток, двоюрідних братів і сестер, предків, а особливо онуків! Це дух Іллі, який є духом сімейно-історичної роботи, який під натхненням Святого Духа спонукає до того, щоб серця батьків повернулися до дітей, а серця дітей повернулися до батьків. Завдяки силі священства чоловік і дружина запечатуються разом; діти запечатуються до своїх батьків на вічність, отже, сім’ї стають вічними і смерть не зможе їх розділити.
Коли ми з дружиною були молодими батьками і в нас були малі діти, ми поставили перед ними завдання вивчити напам’ять Уложення віри. Призом, або нагородою, за виконання завдання був розважальний захід з татом. Ми були раді, що троє наших старших синів виконали завдання. Коли наш семирічний син нарешті вивчив усі 13 уложень віри, ми сіли з ним, щоб визначити дату і розвагу. Я був настільки зайнятий на роботі, заходах і в церковних покликаннях, що не міг провести з сином вечір у найближчі два тижні. Це його дуже засмутило. Однак потім я знайшов у місті, де ми жили, боулінг, що працював цілодобово. Ми швидко вибрали день і вирішили провести свій захід о 5 ранку. Ми запланували піднятися о 4, поснідати і поїхати до міста.
Коли настав той день, я відчув, як хтось рано-вранці штурхає мене у плече. Намагаючись розплющити очі, я почув, як син запитує: “Тату, вже пора?” Я поглянув на будильник. Він показував лише другу ночі!
“Іди спати, синку,—сказав я.—Ще рано”.
За годину сталося те ж саме: “Тату, вже пора йти?” Після того як я відправив його спати вдруге, то вже не міг не перейнятися його збудженням.
Тоді о 4 ранку ми піднялися, щось поїли й поїхали в боулінг. Ми чудово провели час.
На жаль, я не можу похвалитися, що регулярно проводив з дітьми такі незабутні заходи. Я належу до тих батьків, які хочуть повернути час назад і щось змінити.
Як і ви, я не хочу втратити жодного з моїх дітей. Я хочу бути з моєю сім’єю вічно. Храм дає нам ще одну надію на неперервне покращення наших стосунків навіть після цього життя. Запечатування, що дарується у храмі, обіцяє нам додаткові благословення.
“Пророк Джозеф Сміт проголосив—і він ніколи не викладав більш втішаючого вчення,—що вічне запечатування вірних батьків і божественне обіцяння, дане їм за доблесне служіння Справі Істини, спасе не лише їх, але і їхніх нащадків”. Проте, одна з овець може заблудити, але око Пастиря буде над нею, і раніше чи пізніше вона відчує дотик Божественного Провидіння, яке слідкує за нею і повертає назад до отари. Чи у цьому житті, чи у наступному вони повернуться. Вони платитимуть свій борг справедливості; вони страждатимуть через свої гріхи, і, можливо, крокуватимуть тернистим шляхом, але, якщо той шлях нарешті приведе їх, як грішного блудного сина, до батька з люблячим і всепрощаючим серцем, додому, тоді болісний досвід не буде марним”1.
Хіба ці твердження не вселяють надію в батьків, чиї діти запечатані з ними?
Давайте подивимося на інші благословення, що дає храм. Дім Господа—це прихисток від світу. Члени Церкви в Сакраменто поділилися такими відгуками своїх гостей, які прийшли на дні відкритих дверей: “Іноді потрібно вирішити стільки проблем і так багато всього вимагає [нашої] уваги одночасно, що ми просто не в змозі ясно мислити. Здається, що в храмі пил суєтності осідає, туман і марево розвіюються, і ми можемо побачити те, чого не могли побачити раніше”2.
Целестіальна кімната у храмі є особливим місцем миру, спокою і краси. Вона—спокійні небеса, де людина може поміркувати, подумати, помолитися і відчути любов Небесного Батька і Спасителя. Коли ми розмірковуємо і заглиблюємося в думки у храмі, то наші думки самі собою зосереджуються на членах нашої сім’ї.
У 2 Самуїловій 22:7 ми читаємо слова Давида: “В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я волаю,—І він почує мій голос із храму Свого, і в ушах Його зойк мій”. Храм—це місце особистого одкровення, що благословить нас у виконанні наших завдань.
Президент Хінклі сказав нам, що “як наш Викупитель віддав Своє життя, принісши Себе в жертву за всіх людей, і через це став нашим Спасителем, так і ми, виконуючи цю роботу у храмі за померлих, стаємо, до певної міри, спасителями для тих, хто по той бік завіси, у кого немає можливості розвиватися, якщо за них не буде кимось виконана робота на землі”3.
Ми надаємо це величне служіння, бо наш зв’язок з померлими братами і сестрами в буквальному розумінні стає більш тісним.
Храм—це місце пізнання Батька і Сина. Це місце, де ми відчуваємо присутність Бога. Пророк Джозеф Сміт звернувся з проханням: “Я раджу всім… глибше занурюватися в таємниці Божества”4. І де ми маємо їх шукати? В домі Божому.
Давайте станемо народом, який ходить у храм і любить храм. Я свідчу, що храми існують для сімей. Я також свідчу, що все у храмі свідчить про Ісуса Христа. Його приклад любові й служіння відчувається там. Храм—святий дім. Я знаю, що Він —Син Божий, наш Викупитель, Посередник і наш Заступник перед Батьком. Він любить нас і хоче, щоб наші сім’ї були щасливі й були разом навіки. Він хоче, щоб усі ми були активними у Його храмі.
В ім’я Ісуса Христа, амінь.