Він довіряє нам!
Кожен з нас одного дня постане перед Богом і звітуватиме за своє служіння у священстві.
Декілька років тому нас із сестрою Елліс було покликано очолити Сан-Паульську Північну Бразильську місію. Це покликання означало, що ми будемо вдалині від дому протягом трьох років. Оцінивши сімейну ситуацію і стан нашого бізнесу, ми відчули, що нам не слід продавати наш будинок і бізнес у Х’юстоні; ми маємо залишити їх собі.
Розпочавши необхідні приготування, ми зрозуміли, що необхідно доручити нашому адвокату підготувати довіреність. Це юридичний документ, який дає певній особі право робити що-небудь від нашого імені. Маючи цей документ, така людина може продати наш будинок чи інше майно, позичити гроші від нашого імені, витратити наші гроші і навіть продати наш бізнес. Думка про те, щоб наділити когось такою значною владою і повноваженням над нашими справами була страхаючою.
Ми вирішили дати довіреність людині, якій ми довіряли, доброму другові і партнеру, який застосовував цю владу і повноваження дуже добре. Він робив те, що зробили б ми, якби були там.
Брати, замисліться над тим, що саме дав нам Господь—Свої владу і повноваження! Владу і повноваження діяти замість Нього у всьому, що стосується Його роботи!
Маючи цю владу священства, і, в разі необхідності, повноваження від тих, хто має належні ключі, ми можемо виконувати обряди спасіння у Його ім’я: христити для відпущення гріхів, конфірмувати і дарувати Святого Духа, дарувати священство, висвячувати в чини священства і виконувати храмові обряди. У Його ім’я ми можемо бути управителями в Його Церкві. У Його ім’я ми можемо благословляти, проводити домашнє вчителювання і навіть зцілювати хворих.
Наскільки сильно Господь довіряє нам! Замисліться над цим, брати. Він довіряє нам!
Перед тим як отримати священство, нас було підготовлено і випробувано. Ми проявили віру в Ісуса Христа, покаялись, нас було хрищено і ми отримали дар Святого Духа. Кожен з нас приходив до висвячення зі своїм особистим досвідом. Але небесний обряд був однаковим для всіх. За нас молилися і з нами провели співбесіду ті, хто застосовує ключі священства. Нас було підтримано голосом членів Церкви нашого підрозділу. Нас було висвячено тим, хто мав повноваження і дозвіл зробити це.
Господь дбайливо ставиться до Свого священства. Застосовувати Його владу і повноваження—це священна довіра.
Як чудово, що ми здобули довіру Бога! Він довіряє вам! Він довіряє мені!
Отримуючи священство, ми робимо це через завіт. Завіт—це взаємне обіцяння. Він обіцяє благословити нас за певних умов. Ми обіцяємо виконати ці умови. Коли ми робимо так, Господь завжди дотримується Свого слова і благословляє нас. Зазвичай Він дає нам більше, ніж було домовлено. Він є дуже щедрим.
Отримуючи священство Мелхиседекове, ми отримуємо те, що зветься “клятвою і завітом” священства. Ми обіцяємо Господу дві речі, і Він обіцяє нам дві речі. Ми обіцяємо з “вірністю отрим[ати] ці два священства” і з вірністю “звеличу[вати] свої покликання”. Він обіцяє, що нас буде “освячено Духом”. І коли ми будемо відданими в усьому до кінця, Він обіцяє, що “усе, що має Мій Батько, буде дано [нам]” (див. УЗ 84:33–41).
Господь благословляє Своїх дітей через наше служіння у священстві. Щоб допомогти нам бути успішними у відданому служінні у священстві, Він дає нам настанови і попередження. Він робить це у Писаннях і продовжує наставляти нас через наших провідників і спонукання Святого Духа.
У Писаннях є багато уривків, що містять настанови і попередження носіям священства. Одним з найкращих з них є розділ 121 з Учення і Завітів. Кількома віршами Господь навчає нас, що священство може застосовуватись лише у праведності. Нам слід ставитися до інших людей з переконанням, терпінням і добротою. Він нагадує нам про важливість милосердя і чесноти, аби мати постійний супровід Святого Духа.
В цьому розділі нас також попереджено про ставлення і дії, що спричиняють втрату нашої сили священства. Жадаючи “почестей людських”, намагаючись “приховувати свої гріхи”, “потурати своїй гордовитості” чи “суєтному честолюбству” або, прагнучи “контролювати” інших, ми втрачаємо силу священства (див. вв. 35–37). З того моменту ми вдаємося до “ремесла священиків”. Ми полишаємо служіння Богу і починаємо служити Сатані.
Буде добре, якщо носії священства регулярно вивчатимуть розділ 121 Учення і Завітів. Неважко зрозуміти, чому наші сучасні пророки наголошували на необхідності бути гідними і надали нам для допомоги путівник Заради зміцнення молоді.
Однією з причин необхідності завжди бути гідними є те, що ми ніколи не знаємо, коли нас покличуть застосувати священство.
Коли нашому сину Метью було п’ять років, він впав з верхівки високого трампліну для стрибків у воду в розташованому неподалік басейні. Він впав на бетонне покриття і зазнав перелому черепа і струсу мозку. На гелікоптері швидкої допомоги його швидко доставили до Х’юстонського медичного центру для невідкладного лікування. Я потребував негайної допомоги священства. Наш домашній учитель і наш провідник священства були гідні і готові у цей момент. Ми разом дали Метью благословення і він повністю одужав.
Ми повинні бути готовими у будь-який час. Як говорять скаути: “Будьте готові!”
Безсумнівно, нам слід уникати ремесла священиків. Однак апостол Павло попереджав нас і про іншу небезпеку. Він попереджав, що у наш час будуть ті, хто “мають вигляд благочестя, але сили його відреклися” (2 Тимофія 3:5).
Як можемо ми—носії священства—мати вигляд благочестя, але сили його відректися? Можливо, це коли ми маємо священство, але не застосовуємо його; коли відвідуємо сім’ї, але не проводимо домашнє вчителювання; коли молимося за когось під час обряду чи висвячення, але не благословляємо; коли виконуємо роботу Господа найкращим відомим нам чином, спершу не помолившись, щоб пізнати, а потім виконати Його волю у Його спосіб?
Пам’ятайте, Господь радив нам через Нефія, що ми “не повинні робити жодної справи для Господа, щоб наперед не помолитися” (2 Нефій 32:9).
Багато років тому мене покликали служити радником у президентстві Х’юстонського Техаського Північного колу. Я вивчав притчу про таланти. Ви пам’ятаєте цю історію. Одному чоловіку було потрібно вирушити у подорож, тож він довірив своїм слугам своє майно. Один отримав п’ять талантів, інший—два, а останній—один. Після повернення він зажадав обрахунку.
Той, хто отримав п’ять і повернув десять, і той, хто взяв два і повернув чотири, були названі добрими і вірними слугами. Але мою увагу привернув той, хто отримав один, зберігав його, і в цілісності повернув господарю. Мене здивувала відповідь господаря: “Рабе лукавий і лінивий … візьміть же від нього таланта … а раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви!” (Див. Матвій 25:14–30).
Це здавалось жорсткою реакцією до людини, яка намагалася зберігати надане їй. Але Дух навчив мене однієї істини—Господь очікує змін! У той момент я знав, що кожен з нас одного дня постане перед Богом і звітуватиме за своє служіння у священстві і своє управительство. Чи змінили ми щось? У моєму випадку, чи став Х’юстонський Техаський Північний кіл краще, коли мене відкликали, ніж був, коли мене покликали?
На щастя, Господь навчає нас, як бути результативними, як бути плідними. “Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує” (Іван 15:5). Якщо ми застосовуємо Його священство у Його спосіб, виконуючи настанови, які отримуємо від Його слуг і Його Духа, ми будемо добрими і вірними слугами!
Мої дорогі брати у священстві, Господь Ісус Христос, наш Спаситель і Викупитель, живий! Він знає нас; Він любить нас. Він довіряє нам, надаючи Свої владу і повноваження священства. Я—свідок цієї істини. Тож застосовуймо Його силу і повноваження, щоб виконувати Його волю у Його спосіб, я молюся про це.
Оскільки перед нами виступатимуть Президент Хінклі, президент Монсон і президент Фауст, я приношу своє особисте свідчення, що кожен з них є пророком, провидцем і одкровителем. Я з нетерпінням хочу почути їхні поради. В ім’я Ісуса Христа, амінь.