Світло припадає до світла
Зміцнюючи нашу віру у Христа, ми отримуємо все більше світла, доки воно не розсіє всю темряву.
Мої дорогі брати і сестри, я радію з вами у цю благословенну Великодню неділю, розмірковуючи над славетним світлом, яке осяяло землю воскресінням нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа.
Під час Свого земного служіння Ісус проголосив: “Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя”1. Дух Христа “є в усьому, [і] дає життя всьому”2. Він перемагає темряву, яка в іншому випадку оточила б нас.
Багато років тому ми з двома моїми синами і групою молодих чоловіків рушили на пошук пригод до Moaning Cavern (Стогнучої печери), яка отримала свою назву завдяки звуку, який колись лунав з її надра. Ця печера має форму димаря і веде до вертикального залу глибиною в 55 метрів—найбільшого печерного залу в Каліфорнії.
Є тільки два способи спуститися вниз: зійти безпечними круговими сходами або спуститися, тримаючись за мотузку, що звисає до підлоги печери. Ми з синами вибрали другий варіант. Мій старший син почав спускатися першим, а ми з молодшим сином навмисно залишилися останніми, щоб спуститися разом.
Після того як наші гіди дали нам інструкції і пристебнули нас ременями та страховим кріпленням до міцної мотузки, ми повільно рушили спиною вперед, поки не опинилися на маленькому виступі, де зібрали всю нашу впевненість, оскільки це було останнє місце, де можна було відступити, і останнє місце, де ми хоч трохи бачили сонячне світло з отвору печери.
Зробивши наступний крок назад, ми опинилися у печері-соборі, такій високій і широкій, що вона могла би вмістити Статую Свободи. Там, повільно обертаючись, ми бовталися, поки наші очі звикали до відносної темряви. У міру того як ми продовжували спуск, світло електричних ліхтарів осявало дивовижну стіну блискучих сталагмітів і сталактитів.
Раптом, без жодного попередження, світло повністю згасло. Висячи над прірвою, ми були оточені такою густою темрявою, що не могли розгледіти навіть своїх рук, що тримали мотузку. Відразу ж пролунав голос: “Тату, тату, ти тут?”
“Я тут, синку, я поруч”,—відповів я.
Це несподіване вимкнення світла було задумане для того, щоб показати, що без електрики темрява була безпросвітною. Ідея себе виправдала: ми “відчули” темряву. Коли світло знову ввімкнулося, темрява миттєво відступила, адже темрява завжди відступає навіть від найслабшого світла. У мене та моїх синів закарбувався спогад про темряву, якої ми раніше ніколи не знали, ми відчули глибшу вдячність за світло, яку ми ніколи не забудемо, а також впевненість, що ми ніколи не залишаємося в темряві повністю самі.
Наш спуск до тієї печери можна порівняти з нашою подорожжю земним життям. Ми залишили славетне світло небес і спустилися через завісу забуття до темного світу. Наш Небесний Батько не залишив нас у темряві, а пообіцяв нам світло для нашої подорожі, яке дає Його улюблений Син, Ісус Христос.
Ми знаємо, що сонячне світло необхідне для підтримки усього життя на землі. Так само для нашого духовного життя необхідне світло, яке випромінює наш Спаситель. У Своїй досконалій любові Бог дарує Світло Христа кожній людині, “яка приходить у світ”3, щоб вона “відрізняла добро від зла”4 і щоб її було принаджено “творити добро постійно”5. Світло, яке проявляється у тому, що ми зазвичай називаємо своєю совістю, закликає нас завжди діяти й бути кращими, щоб бути кращою версію себе.
Зміцнюючи нашу віру у Христа, ми отримуємо все більше світла, доки воно не розсіє всю темряву, яка, можливо, зібралася навколо нас. “Те, що від Бога, є світлом; і той, хто сприймає світло і залишається в Богові, сприймає більше світла; і те світло яскравішає і яскравішає аж до дня досконалого”6.
Світло Христа готує нас до сприйняття служіння Святого Духа, Чий вплив є “переконуючою силою Бога … щодо істинності євангелії”7. Третій член Божества, Святий Дух, “є особою з Духа”8. Найбільше джерело світла, яке Небесний Батько дає вам у земному житті, приходить через Святого Духа, Чий вплив “просвіти́ть твій розум, [і] сповнить твою душу радістю”9.
У Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів через відновлене повноваження священства вас христять зануренням для відпущення гріхів. Потім на голову покладаються руки і вам надається цей чудовий, “невимовний дар Святого Духа”10.
Після цього, якщо ваші бажання та дії зосереджені на шляху завітів, Святий Дух, як світло всередині вас, відкриватиме вам істину та свідчитиме про неї11, попереджатиме про небезпеку, втішатиме12, очищатиме13 і даруватиме мир14 вашій душі.
Оскільки “світло припадає до світла”15, постійне напарництво Святого Духа допоможе вам робити такий вибір, завдяки якому ви залишатиметеся у світлі; і навпаки: вибір, зроблений без впливу Святого Духа, найчастіше вестиме вас у тінь і темряву. Як навчав старійшина Роберт Д. Хейлз: “Коли з’являється світло, воно перемагає темряву, яка повинна зникнути. … Коли є духовне світло Святого Духа, темрява Сатани зникає”16.
Дозвольте мені порадити вам, можливо, саме зараз запитати себе: Чи маю я це “світло” у своєму житті? Якщо ні, то коли востаннє я його мав?
Так само як сонячне світло щоденно заливає землю, оновлюючи та підтримуючи життя, ви можете щоденно робити яскравішим світло всередині вас, вибираючи йти за Ним—Ісусом Христом.
Додаткова порція світла надається кожного разу, коли ви звертаєтеся до Бога у молитві; вивчаєте Писання, щоб “почути Його”17, дієте відповідно до настанов та одкровень наших сучасних пророків; дотримуєтеся заповідей і “ходит[е] в усіх обрядах Господа”18.
Ви запрошуватимете духовне світло у свою душу та мир у своє життя кожного разу, коли будете каятися. Якщо ви прийматимете причастя кожного тижня, щоб узяти на себе ім’я Спасителя, завжди пам’ятати Його й дотримуватися Його заповідей, Його світло сяятиме в вас.
Сонце світитиме у вашій душі щоразу, коли ви будете ділитися євангелією та свідчити. Щоразу, коли ви служите одне одному так, як робив Спаситель, ви відчуваєте Його тепло у своєму серці. Світло Небесного Батька завжди перебуває у Його святому храмі та на всіх тих, хто служить у домі Господа. Його світло в вас зростає завдяки вашим добрим вчинкам, терпінню, прощенню і милосердю та відображається на вашому щасливому обличчі. І навпаки—ми ходимо в сутінках, коли надто швидко гніваємося або надто неохоче прощаємо. “Коли ви повертаєтеся обличчям до сонячного світла, тінь завжди падає позаду вас”19.
Якщо ви живете гідно напарництва Святого Духа, ви дійсно “зміцн[юєте] свою духовну здатність отримувати одкровення”20.
Життя сповнене проблем і перешкод, і всі ми повинні пройти темні дні та бурі. Посеред усього цього, якщо “Бог бу[де] понад усе у нашому житті”21, світло Святого Духа відкриє, що у наших випробуваннях є сенс і зміст, що вони згодом перетворять нас на кращих, більш довершених людей із міцнішою вірою та яскравішою надією у Христа, і ми знатимемо, що Бог завжди перебував з нами під час наших темних днів. Президент Рассел М. Нельсон сказав: “На фоні дедалі більшої темряви, яка супроводжується стражданнями, світло Ісуса Христа сяє яскравіше, ніж будь-коли раніше”22.
У різні періоди нашого життя ми можемо опинитися в неочікуваних і небажаних обставинах. Якщо вас привів туди гріх, підніміть завісу темряви і почніть прямо зараз смиренно наближатися до вашого Небесного Батька зі скрушеним серцем та упокореним духом і покайтеся. Він почує ваші палкі молитви. Зі сміливістю сьогодні “наближайтеся до [Нього], і [Він] наближатим[еться] до вас”23. Ви завжди можете розраховувати на цілительну силу Спокути Ісуса Христа.
Я маю хороших батьків і відданих предків, які прийняли світло Ісуса Христа і Його євангелію, і це благословило їхнє життя та життя наступних поколінь духовною витримкою. Мій тато часто розповідав про свого батька, Майла Т. Дайчеса, та про те, як його віра в Бога була для нього світлом і вдень, і вночі. Дідусь був лісником і часто їздив верхи сам у горах, повністю довіряючи своє життя Богу—щоб Той скеровував його та дбав про нього.
Якось пізньої осені дідусь був один серед високих гір. Зима вже показала своє обличчя, коли він осідлав одного зі своїх улюблених коней, старину Принца, і поїхав до лісопилки, щоб оцінити та виміряти колоди, перш ніж їх розпилять.
Він закінчив роботу вже в сутінках і знову сів у сідло. На той час температура стрімко впала, і гору накрила люта снігова буря. Не маючи ані світла, ані стежини перед собою, він повернув Принца у тому напрямку, який, на його думку, вів назад до лісництва.
Пройшовши у темряві багато кілометрів, Принц уповільнився, а потім зупинився. Дідусь багато разів спонукав Принца рухатися вперед, але кінь упирався. Засліплений завірюхою, дідусь зрозумів, що потребує Божої допомоги. Як він завжди робив у житті, він смиренно “[попросив] із вірою, без ж[о]дного сумніву”24. Тихий, лагідний голос відповів: “Майло, відпусти Принців повід”. Дідусь послухався і послабив повід, Принц розвернувся і поплівся в іншому напрямку. Через кілька годин Принц знову зупинився і схилив голову. Крізь хурделицю дідусь побачив, що вони безпечно прибули до воріт лісництва.
На світанку дідусь відстежив, куди вели ледь помітні на снігу сліди Принца. У нього перехопило подих, коли він побачив, де саме він відпустив повід Принца: це був край дуже високого гірського обриву, де, зробивши один єдиний крок уперед, кінь та його наїзник впали би вниз на гострі камені і неминуче загинули б.
Завдяки цьому та багатьом іншим випадкам, дідусь казав: “Найкращий напарник, якого ви будь-коли матимете,—це ваш Батько на Небесах”. Пам’ятаю як мій тато, переказуючи історію дідуся, цитував уривок з Писань:
“Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся.
Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки”25.
Я свідчу, що Ісус Христос є нескінченним Світлом, яке досі “у темряві світить”26. Немає такої темряви, яка могла би подолати, загасити, перемогти чи знищити це світло. Наш Небесний Батько вільно пропонує це світло вам. Ви ніколи не самотні. Він чує й відповідає на кожну молитву. Він “покликав вас із темряви до дивного світла Свого”27. Коли ви запитуєте: “Батьку, Батьку, де ти?” Він завжди відповідатиме: “Я тут, дитя Моє; я поруч”.
Я свідчу, що Ісус Христос виповнив план Небесного Батька як наш Спаситель і Викупитель28; Він—наше світло, наше життя та наш шлях. Його світло ніколи не загасне29, Його слава ніколи не зникне, Його любов до вас є вічною—вчора, сьогодні та навіки. В ім’я Ісуса Христа, амінь.