Серця, скріплені у єдності
Коли ви будете спілкуватися з добротою, турботою та співчуттям, я обіцяю, що ви піднімете опущені руки та зцілите серця.
Вступ
Чи це не дивовижно, що значні наукові відкриття іноді стаються внаслідок простих подій, наприклад, таких як падіння яблука з дерева?
Дозвольте мені сьогодні розповісти про відкриття, що сталося під час експерименту з групою кроликів.
У 1970-х роках дослідники провели експеримент, щоб виявити вплив дієти на здоров’я серця. Протягом кількох місяців вони тримали контрольну групу кроликів на дієті з підвищеним вмістом жирів і перевіряли їхній кров’яний тиск, частоту серцебиття та рівень холестерину.
Як і очікувалося, у багатьох кроликів утворилися жирові відкладення в їхніх артеріях. Це ще було не все! Дослідники також виявили щось таке, що не піддавалося логіці. Хоч у всіх кроликів утворилися жирові відкладення, у кроликів однієї групи, як це не дивно, було на 60 відсотків відкладень менше, ніж у інших кроликів. Виглядало, наче вони мали дві різні групи кроликів.
У вчених такі результати дослідження викликають безсоння. Як це могло статися? Всі кролики були однієї породи з Нової Зеландії з практично ідентичними генами. Кожен з них отримував однакову кількість однакових продуктів.
Що це могло означати?
Чи ці результати спростовували дослідження? Чи в експерименті були зроблені помилки?
Учені намагалися зрозуміти цей неочікуваний результат!
Зрештою, вони звернули свою увагу на самих дослідників. Чи було можливим, щоб дослідники робили щось, що вплинуло на результати? З’ясовуючи це, вони дізналися, що всі кролики, які мали менше жирових відкладень, були під наглядом однієї дослідниці. Вона годувала кроликів такими ж продуктами, як і всі інші. Але, як один з дослідників повідомив, “вона була надзвичайно доброю і турботливою людиною”. Коли дослідниця годувала кроликів, “вона говорила до них, обіймала і гладила їх. … “Вона не могла стриматися. Вона просто така людина”1.
Вона робила більше, ніж просто давала кроликам їжу. Вона давала їм любов!
На перший погляд здавалося, що це не могло стати причиною такої великої різниці в результатах, але команда дослідників не могла знайти нічого іншого.
Отже, вони повторили експеримент—цього разу ретельно контролюючи всі інші змінні фактори. Коли вони проаналізували кінцеві результати, те саме сталося знову! Кролики, якими опікувалася любляча дослідниця, мали значно кращі показники здоров’я.
Науковці опублікували результати цього дослідження у престижному журналі Science2.
Багато років по тому результати цього експерименту, здається, все ще викликають цікавість серед медиків. В останні роки доктор Келлі Хардлінг видала книгу The Rabbit Effect (Ефект кролика), яка отримала свою назву від експерименту. Її висновок такий: “Візьміть кролика зі шкідливим для здоров’я способом життя. Розмовляйте з ним. Тримайте його. Виявляйте до нього любов. … Зв’язок має значення. … Врешті-решт,—завершує вона,—те, що впливає на наше здоров’я найбільше, пов’язано з тим, як ми ставимося одне до одного, як ми живемо і що ми думаємо стосовно того, що означає бути людиною”3.
У мирському світі іноді здається, що між наукою та євангельськими істинами є мало чого спільного. Однак для християн, послідовників Ісуса Христа, святих останніх днів, результати цього наукового дослідження можуть здаватися більш закономірними, ніж вражаючими. Для мене це ще одна цеглина у фундаменті доброти як основного зцілюючого євангельського принципу—такого, який може зцілювати серця емоційно, духовно і, як тут було зазначено, навіть фізично.
Серця, скріплені у єдності
Коли було поставлено запитання: “Учителю, котра заповідь найбільша … ?” Спаситель відповів: “Люби Господа, Бога свого всім серцем”. І додав: “Люби свого ближнього, як самого себе”4. Відповідь Спасителя підтверджує наш небесний обов’язок. Давні пророки заповідали, що “не повинно бути ніяких суперечок між [нами], але що [ми] повинні дивитися вперед … скріпивши свої серця у єдності і в любові один до одного”5. Нас далі навчено у Писаннях, що “влада чи … вплив … повинні підтримуватися … через … м’якість, і лагідність, … добротою, … без підступності”6.
Я вірю, що цей принцип має загальне застосування для всіх святих останніх днів: дорослих, молоді та дітей.
Беручи це до уваги, дозвольте мені говорити безпосередньо з вами, з дітьми у віці Початкового товариства.
Ви вже розумієте, як це важливо бути добрими. З приспіву пісні Початкового товариства “На Господа схожим бути” ви навчаєтеся:
“Ближніх люби, як Ісус любить нас.
Добрим і приязним будь увесь час
Та чесним у справах, словах і думках,
Тебе так навчає Ісус”7.
І все ж вам іноді може бути важко. Ось історія, яка може вам допомогти. Вона про хлопчика з Початкового товариства на ім’я Мінчан Кім з Південної Кореї. Його сім’я приєдналася до Церкви приблизно 6 років тому.
“Одного разу в школі кілька моїх однокласників насміхалися з одного учня, називаючи його глузливими іменами. Це здавалося весело, то ж кілька тижнів я разом з ними обзивав його.
Минуло ще кілька тижнів, і той хлопчик розповів мені, що, хоч він і вдає, що йому байдуже, наші слова ображають його і він кожної ночі плаче. Я мало не розплакався, коли він мені про це розповів. Я дуже жалкував і хотів допомогти йому. Наступного дня я підійшов до нього і, обійнявши за плечі, сказав: “Мені справді шкода, що я з тебе насміхався”. Він кивав у відповідь на мої слова, і його очі наповнились сльозами.
Однак інші діти продовжували з нього глузувати. Тоді я згадав, про що дізнався на уроці Початкового товариства: вибирай правду. Отже, я попросив своїх однокласників припинити глузування. Більшість з них вирішила не припиняти і розлютилася на мене. Але один з хлопців вибачився, і ми троє подружилися.
І хоча кілька учнів все ще глузують з того хлопчика, однак йому вже не так неприємно, бо у нього є ми.
Я буду вибирати правду, допомагаючи другу в біді”8.
Хіба це не чудовий для вас приклад, як намагатися ставати такими, як Ісус?
Тепер звертаюсь до вас, молоді чоловіки і молоді жінки. Ви дорослішаєте, і кепкування з інших може стати дуже небезпечним. Тривожність, депресія і гірші наслідки можуть часто супроводжувати цькування. “Хоча цькування—це не щось нове, соціальні медіа та технології винесли його на новий рівень. Воно стає більш постійно присутньою небезпекою—кіберцькуванням”9.
Ясно, що супротивник використовує його, щоб завдати шкоди вашому поколінню. Цього не має відбуватися у вашому кіберпросторі, серед сусідів, у школах, кворумах та класах. Будь ласка, робіть усе можливе, щоб у цих місцях відчувалося більше доброти й безпеки. Якщо ви пасивно спостерігаєте або берете участь у чомусь з цього, у мене нема кращої поради, ніж та, що її раніше дав старійшина Дітер Ф. Ухтдорф:
“Коли справа дійде до ненависті, пліток, ігнорування, висміювання, затаювання образ чи бажання нашкодити, будь-ласка, застосуйте наступне:
Припиніть це!”10
Ви почули це? Припиніть це! Коли ви будете спілкуватися з добротою, турботою та співчуттям, навіть у цифровому форматі, я обіцяю, що ви піднімете опущені руки та зцілите серця.
Звернувшись до дітей і молоді, тепер я спрямовую мої слова до дорослих членів Церкви. У нас є головна відповідальність—задавати тон і бути прикладом доброти, відкритості й чемності, щоб навчати підростаюче покоління поводитися в тому, що кажемо й робимо, наслідуючи Христа. Це особливо важливо, коли ми спостерігаємо помітний зсув у суспільстві у бік розділення за політичними, соціально-класовими та майже всіма іншими придуманими людьми відмінностями.
Президент М. Рассел Баллард також навчав, що святі останніх днів мусять бути добрими не лише одне до одного, але також до всіх навколо нас. Він зауважив: “Час від часу я чую про членів Церкви, які ображають тих, хто з іншої віри, дивлячись на них зверхньо і не спілкуючись з ними. Це може відбуватися особливо там, де у громадах більшість членів нашої Церкви. Я чув про батьків, які кажуть своїм дітям, що ті не можуть гратися з конкретною дитиною, що живе по сусідству просто тому, що її сім’я не належить до Церкви. Така поведінка не відповідає вченням Господа Ісуса Христа. Я не можу зрозуміти, чому будь-який член нашої Церкви дозволив би такому статися. … Я ніколи не чув, щоб членів Церкви закликали до чогось іншого, крім того, щоб бути люблячими, добрими, толерантними та доброзичливими до наших друзів і сусідів іншої віри”11.
Господь очікує від нас, що ми будемо навчати того, що прийняття інших веде до єдності, а неприйняття—до розділення.
Нас, послідовників Ісуса Христа, тривожить, коли ми чуємо, що до дітей Бога погано ставляться через їхню расу. Нам було дуже болісно чути про нещодавні напади на людей африканського, азійського, латиноамериканського походження чи з будь-якої іншої групи. Упередженість, расова нетерпимість або насильство ніколи не мають бути між сусідами, у наших громадах або у Церкві.
Нехай кожен з нас, не зважаючи на вік, намагається бути якомога кращим.
Любіть своїх ворогів
Намагаючись ставитись до інших з любов’ю, повагою і добротою, безперечно, вам доведеться відчути біль або негативні наслідки неправильного вибору інших людей. Що ми тоді робимо? Ми виконуємо Господню настанову: “Любіть своїх ворогів … і моліться за тих, хто кривду вам чинить”12.
Ми робимо все можливе, щоб, подолати лихо, що з’явилося на нашому шляху. Ми намагаємося витерпіти до кінця, завжди молячись, щоб рука Господа змінила наші обставини. Ми висловлюємо подяку за тих, кого Він послав допомагати нам на нашому шляху.
Мене зворушує один приклад з ранньої історії нашої Церкви. Взимку 1838 року Джозефа Сміта та інших провідників Церкви було ув’язнено в тюрмі в Ліберті, а в цей час святих останніх днів силою виганяли з їхніх домівок у штаті Міссурі. Святі були позбавлені всього, від них відвернулися, і вони страждали від великого холоду та нестачі їжі. Мешканці міста Квінсі, штат Іллінойс, дізналися про їхнє відчайдушне становище і поставилися до них дружньо і зі співчуттям.
Вандл Мейс, мешканець Квінсі, пізніше згадував про те, як він вперше побачив святих біля ріки Міссісіпі у саморобних наметах: “Хтось розтягнув простирадла, щоб трохи захиститися від вітру, … діти трусилися від холоду навколо багаття, яке так задував вітер, що воно зовсім не допомагало. Бідні святі страшенно страждали”13.
Бачачи труднощі святих, мешканці Квінсі об’єдналися разом, щоб надати допомогу, дехто навіть допомагав перевезти своїх нових друзів через річку. Мейс так розповідав далі: “[Вони] віддавали за власним бажанням; купці змагалися один з одним, хто з них щедрішій, … [назбирали] … свинини, … цукру, … взуття і одягу—усе, що так вкрай було потрібне цим бідним вигнанцям”14. Невдовзі біженців стало більше, ніж мешканців Квінсі, які відкрили свої домівки і поділилися своїми обмеженими ресурсами, що було великою особистою жертвою15.
Багато хто зі святих вижив у ту сувору зиму лише завдяки співчуттю та щедрості мешканців Квінсі. Ці земні ангели відкрили свої серця і домівки, надаючи життєво важливу допомогу, тепло і, що, можливо, найбільш важливо, руку дружби страждаючим святим. Хоча святі перебували у Квінсі порівняно недовго, вони ніколи не забували бути вдячними своїм улюбленим сусідам, а Квінсі став відомим як “місто-притулок”16.
Коли лихо та скорботи приходять до нас через осудливі, негативні чи навіть підлі дії, ми можемо вибрати надіятися на Христа. Ця надія йде з Його запрошення та обіцяння: “Будьте в доброму гуморі, бо Я вестиму вас”17. Він також освятить ваші скорботи на вашу користь18.
Добрий Пастир
Закінчимо тим, з чого ми почали: співчутлива доглядальниця, що виявляла доброту і турботливу увагу, та неочікуваний результат—зцілення сердець тварин, за якими вона доглядала. Чому? Тому що вона такою була!
Якщо ми подивимося крізь призму євангелії, то зрозуміємо, що ми також знаходимося під дбайливим доглядом співчутливого Доглядальника, Який виявляє доброту і турботливу увагу. Добрий Пастир знає кожного з нас за іменем і має в нас особистий інтерес19. Господь Ісус Христос Сам сказав: “Я—Пастир Добрий, і знаю Своїх, … і власне життя Я за вівці [с]кладу”20.
У ці Великодні дні я відчуваю глибокий спокій від усвідомлення того, що “Господь—то мій Пастир”21 і що Він знає кожного з нас і ми знаходимося під Його дбайливим доглядом. Коли нам зустрінуться в житті вітри і зливи, хвороби і травми, Господь—наш Пастир—живитиме нас з любов’ю і добротою. Він зцілить наші серця і відновить наші душі.
Про це я свідчу, і про Ісуса Христа як нашого Спасителя і Викупителя, в ім’я Ісуса Христа, амінь.