Особистий шлях дитини Бога
Як завітні діти Бога, ми любимо, шануємо, плекаємо, захищаємо і вітаємо тих духів, які приходять із доземного світу.
Кожен з нас відчув вплив всесвітньої пандемії, коли члени наших сімей та друзі неочікувано полишали своє земне життя. Дозвольте мені згадати трьох, яких нам дуже не вистачає, і які представляють усіх тих, кого ми так сильно любимо.
Це брат Філіппе та сестра Джермейн Нсонді. Брат Нсонді на момент смерті служив патріархом Браззавільського колу Республіки Конго. Він був лікарем і щедро ділився своїми талантами з іншими1.
Це сестра Клара Еліза Руано де Віллареал з Тулькану, Еквадор. Вона приєдналася до відновленої євангелії у 34 роки і була провідником, яку любили. Її сім’я під час прощання з нею заспівала її улюблений гімн: “Живе, живе Спокутар мій”2.
Це брат Рей Тьюено зі штату Юта зі своєю прекрасною сім’єю. Його дружина Джулієт сказала: “Я хочу, щоб [мої сини запам’ятали, що їхній тато] завжди намагався ставити Бога понад усе”3.
Господь сказав: “Живіть разом у любові так, щоб оплакувати втрату тих, хто помер”4.
І поки ми їх оплакуємо, ми також радіємо славетному Воскресінню нашого Спасителя. Завдяки Йому наші близькі та друзі продовжують свою вічну подорож. Як сказав Президент Джозеф Ф. Сміт: “Ми не можемо забути їх; ми не припиняємо любити їх. … Вони пішли далі; і ми туди йдемо; ми зростаємо так, як зростали вони”5. Президент Рассел М. Нельсон сказав: “Наші сльози смутку … перетворюються на сльози очікування”6.
Ми знаємо про життя до народження
Наші знання про вічність не лише поглиблюють наше розуміння тих, хто продовжує свій шлях після земного життя, але також допомагає нам зрозуміти тих, хто знаходиться на ранніх етапах свого шляху і чиє земне життя зараз лише починається.
Кожна особа, яка приходить на землю, є унікальним сином або дочкою Бога7. Наш особистий шлях почався не з народження. До нашого народження ми перебували разом у підготовчому світі, де ми “отримали свої перші уроки у світі духів”8. Єгова сказав Єремії: “Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов з нутра, тебе посвятив”9.
Дехто може гадати, чи починається життя з формування ембріону, чи коли починає битися серце, чи коли дитина може жити поза лоном, але ми добре знаємо, що для духовних дочок і синів Бога цей прихід на Землю для отримання тіла і досвіду земного життя є етапом їхнього особистого шляху.
Як завітні діти Бога, ми любимо, шануємо, плекаємо, захищаємо і вітаємо тих духів, які приходять із доземного світу.
Дивовижний внесок жінок
Для жінки народження дитини може бути великою жертвою—фізичною, емоційною та економічною. Ми любимо і шануємо дивовижних жінок цієї Церкви. З розумом і мудрістю ви несете тягарі вашої сім’ї. Ви любите. Ви служите. Ви жертвуєте. Ви зміцнюєте віру, допомагаєте нужденним і робите великий внесок у суспільство.
Священна відповідальність захищати життя
Багато років тому через глибоке занепокоєння великою кількістю абортів у світі Президент Гордон Б. Хінклі звернуся до жінок Церкви словами, які не втратили своєї актуальності і сьогодні. Він сказав: “Ви, дружини і матері, є якорем сім’ї. Ви народжуєте дітей. Яка це величезна і священна відповідальність. … Що сталося з нашою повагою до святості людського життя? Аборт є злом, абсолютним, реальним і огидним, яке розповсюджується по землі. Я благаю жінок цієї Церкви припинити це, піднятись над цим, бути подалі від тих компрометуючих ситуацій, які можуть змусити вас бажати зробити його. Можуть існувати певні обставини в яких [аборт] виправданий, але таких дуже мало10. … Ви є матерями синів і дочок Бога, чиє життя є священним. Ваша божественна відповідальність полягає у тому, щоб захищати його, і її неможливо легковажно відкинути”11.
Старійшина Маркус Б. Неш, розповів мені історію милої 84-літньої жінки, яка під час свого інтерв’ю перед хрищенням: “розповіла, що зробила аборт [багато років до того]”. Вона щиро і схвильовано сказала: “Я несла тягар вчинення аборту дитини кожен день свого життя протягом сорока шести років. … Що б я не робила, це не зменшувало мого болю і відчуття провини. Я не мала надії, доки мене не було навчено істинній євангелії Ісуса Христа. Я навчилася каятися … і раптово я сповнилася надії. Зрештою я зрозуміла, що можу отримати прощення за умови щирого покаяння у моїх гріхах”12.
Як же ми вдячні за Божественні дари покаяння і прощення.
Що ми можемо робити?
У чому полягає наша відповідальність, як миролюбних учнів Ісуса Христа? Давайте будемо жити згідно із заповідями Бога, навчати їх наших дітей і ділитися ними з тими, хто готовий слухати13. Давайте ділитися нашими глибокими почуттями про святість життя з тими, хто приймає рішення у суспільстві. Вони можуть не повністю приймати те, у що ми віримо, але ми молимося, щоб вони краще розуміли, чому для нас ці рішення виходять поза межі простих бажань людини щодо власного життя.
Якщо очікується дитина, на яку не сподівалися, давайте допомагати з любов’ю, заохоченням і, якщо треба, фінансовою допомогою, зміцнюючи матір у рішенні дозволити дитині народитися і продовжити свій шлях земним життям14.
Краса усиновлення
Наша сім’я була дуже благословенна, коли двадцять років тому якась юна 16-літня дівчина дізналася, що чекає на дитину. Вони з батьком дитини не були одружені і не планували спільного майбутнього. Ця молода жінка вірила, що життя, яке вона носила в собі, було дорогоцінним. Вона народила дівчинку і дозволила праведній сім’ї удочерити її як їхню власну дитину. Для Брайса та Джолін вона стала відповіддю на їхні молитви. Вони назвали її Емілі і навчили довіряти своєму Небесному Батькові та Його Сину, Ісусу Христу.
Емілі виросла. Як же ми вдячні за те, що Емілі та наш онук, Крістіан, покохали одне одного і побралися у домі Господа. Емілі та Крістіан зараз мають власну маленьку дівчинку.
Емілі недавно написала: “Під час цих останніх дев’яти місяців вагітності у мене був час обміркувати обставини мого власного народження. Я думала про свою біологічну матір, якій було лише 16. Відчуваючи незручності та зміни під час вагітності, я не могла не думати про те, як важко все це було переносити у юні 16 років. … У мене течуть сльози навіть зараз, коли я думаю про свою біологічну матір, яка знала, що не могла дати мені таке життя, [якого вона мені бажала, і безкорисливо помістила мене] на усиновлення. Я не можу уявити, через що вона пройшла за ті 9 місяців, коли оточуючі з осудом дивилися на зміни в її тілі, коли вона втрачала можливості підліткового віку, знаючи, що в кінці цієї праці люблячої матері вона віддасть свою дитину в руки іншої. Я дуже вдячна за її безкорисливий вибір, що вона вибрала скористатися своєю свободою вибору у спосіб, який не позбавив мене моєї змоги мати вибір”. Емілі наприкінці каже: “Я дуже вдячна за Божественний план Небесного Батька, за моїх дивовижних батьків, які [любили мене і піклувалися про] мене, і за храми, де ми можемо бути запечатані до наших сімей на вічність”15.
Спаситель “взяв … дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них: “Коли хто в Ім’я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене”16.
Коли праведні бажання не здійснюються
Я висловлюю свою любов і співчуття праведним подружжям, які одружуються й не можуть мати дітей, на яких так щиро очікують, і тим жінкам та чоловікам, які не мали можливості одружитися у відповідності із законом Бога. Нереалізовані мрії життя важко зрозуміти, якщо дивитися на них лише з точки зору земного життя. Як слуга Господа, я обіцяю вам, що за умови вашої вірності Ісусу Христу і вашим завітам, ви отримаєте компенсуючі благословення у цьому житті й здійснення ваших праведних бажань у визначений Господом час у вічності17. Щастя можливе на шляху земного життя, навіть якщо не всі наші праведні бажання здійснюються18.
Після народження діти і надалі потребують нашої допомоги. Деякі з них конче потребують її. Щороку завдяки турботливим єпископам і вашим щедрим пожертвуванням від посту і внескам до гуманітарних фондів благословляються життя багатьох мільйонів дітей. Перше Президентство недавно оголосило про виділення додаткових 20 мільйонів доларів для ЮНІСЕФ, щоб допомогти у втіленні їхньої глобальної програми з надання двох мільярдів вакцин19. Бог любить дітей.
Священне рішення мати дитину
Викликає занепокоєння те, що навіть у деяких найбільш процвітаючих країнах світу народжується все менше дітей20. “Божа заповідь Його дітям розмножуватися і наповнювати землю залишається в силі”21. Рішення, коли народжувати дітей і скільки їх має бути, приймаються приватно між чоловіком, дружиною та Господом. Якщо застосувати віру і молитву, це священне рішення може перетворитися на прекрасний досвід отримання одкровення22.
Я розповім історію сім’ї Ленг з Південної Каліфорнії. Сестра Ребекка Ленг пише:
“Влітку 2011 року життя нашої сім’ї здавалося досконалим. У нас був щасливий шлюб і четверо дітей, віком—9, 7, 5 і 3 роки. …
Мої вагітності і пологи [несли] дуже великі ризики … [і] ми почувалися [дуже] благословенними, [вважаючи], що наша сім’я була повна. У жовтні, коли ми слухали виступи генеральної конференції, у мене виникло безпомилкове відчуття, що у нас буде ще одна дитина. Коли ми з ЛеГрандом обміркували це і помолилися, … ми зрозуміли, що Бог мав щодо нас план, який відрізнявся від нашого.
Після ще однієї важкої вагітності і важких пологів ми були благословенні прекрасною дівчинкою-немовлям. Ми назвали її Бріель. Вона була дивом. Через кілька моментів після її народження, поки ми ще перебували у [пологовій залі], я безпомилково почула голос Духа: “Буде ще одна”.
Через три роки з’явилося ще одне чудо, Мія. Бріель і Мія принесли величезну радість у нашу сім’ю”. Вона завершила розповідь такими словами: “Якщо ми готові прислухатися до спрямування Господа і діяти за Його планом—це завжди принесе нам більшу радість, ніж … покладання на наше власне розуміння”23.
Спаситель любить кожну дорогоцінну дитину.
“І Він узяв їхніх малих дітей, одного за другим, і благословив їх, …
І … вони кинули погляд до небес, і … побачили ангелів, які спускалися з небес, нібито це було посередині вогню; і [ангели] … оточили тих маленьких, … і ангели священнослужили їм”24.
Я свідчу, що ваш особистий шлях як дитини Бога почався для вас не з моменту, коли перша порція земного повітря потрапила до ваших легенів, і він не закінчиться з вашим останнім подихом у земному житті.
Давайте завжди пам’ятати, що кожна духовна дитина Бога приходить на землю для здійснення своєї власної подорожі25. Давайте приймати їх, захищати і завжди їх любити. Якщо ви приймаєте цих дорогоцінних дітей в ім’я Спасителя і допомагаєте їм на їхньому вічному шляху, я обіцяю вам, що Господь благословить вас і щедро виллє на вас Свою любов і схвалення. В ім’я Ісуса Христа, амінь.