Розділ 43: ‘Він був пророком Божим’: сучасники Джозефа Сміта свідчать про його пророчу місію

Розділ 43

“Він був пророком Божим”: сучасники Джозефа Сміта свідчать про його пророчу місію

“Мені хочеться вигукувати, кричати “алілуя” кожного разу, коли я думаю, що знав Джозефа Сміта, пророка!” (Бригам Янг)

З життя Джозефа Сміта

Святі в Наву часто збиралися разом, щоб почути звернення до них пророка Джозефа Сміта. Оскільки в місті не було достатньо великої будівлі, яка б вмістила всіх святих, пророк часто виступав просто неба. Багато разів він проповідував у гаю поруч із храмом (на захід), де могли збиратися тисячі. Для провідників Церкви і промовців була споруджена пересувна платформа, а слухачі сиділи на траві, колодах чи цеглі. Пророк також виступав і в інших місцях у Наву, включаючи незавершений храм і приватні будинки. Один з гостей Наву на початку 1843 р. розповідав, що бачив збори, які проводилися на “грубій підлозі підвалу храму, і на них часто проповідує пророк”¹.

Коли пророк виступав просто неба, то часто починав промови з прохання до святих молитися, щоб вітер і дощ вщухли, доки він не закінчить виступ. На конференції, що проводилася в Наву 8 квітня 1843 р., пророк почав звернення зі слів: “Я хочу попросити присутніх про три речі. По-перше, щоб усі, хто має віру, зосередилися на ній і молилися Господу, щоб Він заспокоїв вітер; бо якщо він і далі так вируватиме, я не зможу довго виступати, не підірвавши своє здоров’я; крім того, щоб ви молилися, аби Господь зміцнив мої легені, щоб усі ви краще чули мене; і, по-третє, щоб ви молилися, аби Святий Дух почив на мені, щоб я міг промовляти про те, що є істинним”².

Зустрічі, під час яких пророк навчав, були дуже важливими для членів Церкви, й іноді він виступав перед кількатисячною аудиторією. “Ніхто з його слухачів не втомлювався від його проповідей,—пригадував Парлі П. Пратт.—Я бачив, як він завжди міг протягом багатьох годин поспіль утримувати слухачів уважними і зацікавленими, навіть попри холод чи спеку, дощ чи вітер, коли вони в одну мить сміялися, а в наступну—плакали”³. Алва Дж. Елекзендер, який в період Наву був ще хлопчиком, пригадував, що “жодні розваги чи ігри не були такими цікавими для мене, як слухати його”⁴.

Амаса Поттер пригадував, як був присутнім під час могутньої проповіді пророка Джозефа Сміта перед великим зібранням святих у Наву:

“Після 30-ти хвилин виступу пророка здійнявся сильний вітер і грянула гроза. Пилюка була такою щільною, що люди не могли бачити одне одного на відстані, і дехто вже почав збиратися, коли Джозеф закликав їх зупинитися і піднести молитви до Всемогутнього Бога, щоб вітри вщухли і дощ припинився, бо так має бути. За лічені хвилини вітри і дощ припинилися, і стихії стали спокійними, немов літній ранок. Гроза розділилася і пішла на північ і південь міста, і ми бачили вдалині, як дерева і кущі гнуться під вітром, в той час як там, де були ми, було тихо протягом години, і за цей час з вуст пророка зійшла одна з його найкращих проповідей на тему померлих”⁵.

Святі, які чули промови пророка Джозефа Сміта, складали сильні й палкі свідчення про його пророчу місію. Багато з них записували свої спогади про почуті його проповіді й досвід спілкування з ним, бажаючи, щоб наступні покоління знали його, яким знали його вони, що Джозеф Сміт був істинним пророком Божим.

Свідчення про Джозефа Сміта

Як і ранні святі, ми можемо знати, що Джозеф Сміт є пророком, через якого Господь відновив повноту євангелії

Бригам Янг, другий Президент Церкви: “Мені хочеться вигукувати, кричати “алілуя” кожного разу, коли я думаю, що знав Джозефа Сміта, пророка, якого Господь підняв і висвятив і якому дав ключі і владу розбудовувати царство Бога на землі і підтримувати його. Ці ключі ввірені цьому народу, і ми маємо силу і владу продовжувати роботу, розпочату Джозефом”⁶.

Елайза Р. Сноу, генеральний президент Товариства допомоги з 1866 по 1887 рр.: “У справі істини і праведності—в усьому, що несло користь його ближнім, його цілісність була міцною, як стовпи неба. Він знав, що Бог покликав його до цієї роботи, і всі сили землі й пекла, об’єднані разом, не могли відмовити чи відхилити його від його мети. За допомоги Бога і своїх братів він заклав основу найвеличнішої роботи, будьколи започаткованої людиною,—роботи, що поширюється не тільки на всіх живих і на всі майбутні покоління, а й на померлих.

Він сміливо і непохитно протистояв хибним традиціям, забобонам, релігіям, фанатизму й невігластву світу; він довів свою відданість кожному відкритому з небес принципу, відданість своїм братам і відданість Богу, запечатавши свідчення своєю кров’ю”⁷.

Бетшеба У. Сміт, генеральний президент Товариства допомоги з 1901 по 1910 рр.: “Я знаю його таким, яким він називав себе—істинним пророком Бога, і Господь через нього відновив безкінечну євангелію, кожний обряд і дар, що приведе нас до целестіального царства”⁸.

Уілфорд Вудрафф, четвертий Президент Церкви: “Мені було надзвичайно радісно від того, що я бачив у браті Джозефі, бо у своїх публічних і особистих справах він ніс із собою Дух Всемогутнього, і він являв велич душі, яку я ніколи не бачив у жодній іншій людині”⁹.

ДеніелД. Макартур, один з ранніх членів Церкви, який згодом вів один з перших загонів з ручними візками до Солт Лейк-Сіті: “Моє свідчення в тому, що він був справжнім пророком живого Бога; і чим більше я слухав його і бачив його поведінку, тим більше я переконувався, що він дійсно бачив Бога Батька і Його Сина Ісуса Христа, а також святих ангелів Божих. … Мені завжди здавалося, що якщо я взагалі щось знав на цій землі, то я певно знав, що він був пророком”¹⁰.

Елекзендер Макре, один з ув’язнених у тюрмі м. Ліберті разом з Джозефом Смітом: “Наша довіра до [Джозефа Сміта] як пророка була такою, що коли він казав: “Так каже Господь…”, ми були впевнені, що буде саме так, як він скаже; і чим більше ми піддавали це перевірці, тим більше переконаності набували, бо ми жодного разу не бачили, щоб його слово не здійснилося”¹¹.

Лайман О. Литтлфілд, учасник Табору Сіону: “Вся енергія його душі була поглинута славетною роботою останніх днів, до якої його покликав його Небесний Господар”¹².

Мері Еліс Кеннон Ламберт, навернена з Англії, яка емігрувала до Наву в 1843 Р.: “Я вперше побачила Джозефа Сміта навесні 1843 року. Коли корабель, на якому ми піднімалися р. Міссісіпі, причалив до пристані у Наву, кілька провідних братів стояли на ній, щоб привітати групу прибулих святих. Серед тих братів був пророк Джозеф Сміт. Я впізнала його в ту саму мить, коли очі побачили його, і тієї ж миті я отримала свідчення, що він є пророком Бога. Мені не показували його. Я вирізнила його з-поміж усіх інших чоловіків, і якою б дитиною я не була (мені було лише 14), я знала, що побачила пророка Бога”¹³.

Ангус М. Кеннон, член Церкви, який у молодості жив у Наву, а згодом став президентом колу в Солт-Лейк-Сіті: “Я особливо добре пам’ятаю брата Джозефа, коли він одного разу звертався до зібрання святих навесні 1844 року. Це було під великими дубами, в низині на південь від храму, неподалік від Парлі-стріт. Він проповідував про те, що Бог, установлюючи Свою Церкву, зробив так, що лише одна людина вповноважується Богом отримувати одкровення, що будуть обов’язковими для Церкви. … Тоді ж я чув, як пророк заявляв, що отримав Мелхиседекове священство під рукопокладанням Петра, Якова та Івана.

Враження, під якими перебував мій юнацький розум через натхненні проголошення Джозефа Сміта, супроводжували мене все моє подальше життя; і коли б темрява не охоплювала мій розум, переді мною живо поставало його свідчення, даючи мені доказ, що Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів була встановлена й управляється проявом сили й повноваження Бога”¹⁴.

Гайрум Сміт, брат пророка і патріарх Церкви: “Були пророки й до того, але Джозеф має дух і влади всіх пророків”¹⁵.

Джозеф Сміт є для нас прикладом у розвиненні характеру, подібного до Христового

Парлі П. Пратт, член Кворуму Дванадцятьох Апостолів з 1835 по 1857 рр.: “Президент Джозеф Сміт за статурою був високим і ладно складеним, міцним і жвавим; світлошкірий, світловолосий, блакитноокий, борода в нього росла негусто, і він мав особливий вираз обличчя, притаманний лише йому. … Його вигляд завжди був добрим, милим, випромінював інтелект і доброзичливість, вкупі із зацікавленістю і мимовільною посмішкою, або життєрадісністю, і повністю позбавлений суворості чи штучної манерності; і щось було в незворушності й стійкій проникливості погляду його очей, наче він проникає в найглибші безодні людського серця, вдивляється у вічність, пронизує небеса й осягає всі світи. Він мав благородну прямоту і незалежність характеру; він поводився вільно і дружньо; його докір був страшний, як лев; його щедрість безмежна, як океан; його розум був глобальний”¹⁶.

Джон Нідхем, один з ранніх англійських навернених: “Джозеф Сміт був чудовою людиною, чоловіком принципу, прямолінійним чоловіком; не фанатичним святошею, а якраз навпаки. Справді, дехто спотикався через те, що він був прямим, простим, життєрадісним чоловіком, але за це я любив його ще більше”¹⁷.

Еммелін Б. Уеллс, генеральний президент Товариства допомоги з 1910 по 1921 рр.: “Я … свідчу, що він був найвеличнішою людиною, найвеличнішим пророком і найвеличнішою особистістю цього покоління, найвеличнішим—я не боюся цього слова—від днів Спасителя. Його зовнішня велич була чимось дивовижним. Здавалося, що він значно вищий і більший, ніж він навіть насправді був. Мабуть, багато хто з вас бачив чоловіків, які мають таку осанку, коли підводяться і йдуть. Так було і з пророком Джозефом. Я не знаю таких картин, що дійшли до наших днів і що передавали б красу і велич його присутності”¹⁸.

Мері Еліс Кеннон Ламберт: “Любов святих до нього була невимовною. Вони були готові добровільно покласти за нього життя. Якщо він мав виступати, відкладалися всі справи, щоб вони могли почути його слова. Він був надзвичайною людиною. Як святі, так і грішники відчували і визнавали силу і вплив, який супроводжував його. Неможливо було зустрітися з ним і не бути враженим силою його особистості й впливу”¹⁹.

Джон М. Бернхісел, лікар, який кілька місяців проживав у будинку Джозефа й Емми в Наву в 1843–1844 рр.: “Джозеф Сміт від народження був обдарований неабияким інтелектом, був енергійним і рішучим за характером, проникливим і мав глибокі знання про людську природу. Він є людиною розсудливою, широких поглядів і воістину відрізняється любов’ю до справедливості. Він добрий і люб’язний, щедрий і доброзичливий, комунікабельний і радісний і має вдумливий і спостережливий склад розуму. Він чесний, відвертий, безстрашний і незалежний, і настільки позбавлений удавання, наскільки може бути позбавлена удавання людина. … Його народ надзвичайно любить його як свого релігійного вчителя, а також як людину”²⁰.

Джессі Н. Сміт, двоюрідний брат Джозефа Сміта: “[Пророк був] незрівнянно найбільш Богоподібною людиною, яку я будь-коли бачив. … Я знаю, що за своєю природою він був не здатний на брехню й обман, він мав найбільш добрий і благородний характер. У його присутності я відчував, що він читав мене всього. Я знаю, що він був тим, ким заявляв, що він є”²¹.

Уільям Клейтон, навернений з Англії, який служив секретарем Джозефа Сміта: “Чим більше я з ним, тим більше я люблю його; чим краще я знаю його, тим більше довіряю йому”²².

Джозеф Ф. Сміт, шостий Президент Церкви: “Він був наповнений до країв найблагороднішою і найчистішою сутністю з усіх людських, що часто знаходило вихід в невинних забавах: у грі в м’яч, змаганні з братами на силу й пустощах з ними, розвагах; він не був схожий на людину, що наче кіл проковтнула, і з вилитим у бронзі обличчям, що не посміхається, що не має радості в серці. О, радість переповнювала його; він був веселим; він був сповнений любові і будь-якої іншої благородної риси, яка робить людину величною і прекрасною, і в той же час простою і невинною, щоб вона могла зійти до найнижчого стану; і у нього також була сила милостю Божою розуміти цілі Всемогутнього. Такою була особистість пророка Джозефа Сміта”²³.

Як пророк, через якого була відновлена євангелія, Джозеф Сміт навчав Божому плану спасіння з ясністю і силою

Бригам Янг: “Блиск слави особистості брата Джозефа Сміта полягав у тому, що він умів адаптувати небесне для розуміння обмеженого людського розуму. Коли він проповідував людям—відкриваючи справи Божі, волю Божу, план спасіння, цілі Єгови, наші відношення з Ним та з усіма небесними істотами,—він адаптував свої повчання до рівня кожного чоловіка, кожної жінки й дитини, роблячи їх ясними, наче добре протоптана стежка. Це мало переконати кожного, хто коли-небудь чув про нього, про його божественну владу і силу, тому що жодна інша людина не була здатна навчати так, як це робив він, і жодна людина не може відкривати справи Божі, крім тільки як через одкровення Ісуса Христа”²⁴.

Говард Корей, секретар Джозефа Сміта: “Я досліджував євангелію, як її було відкрито Джозефом Смітом, і гадав, чи може хтось без допомоги Духа Божого відкрити таку систему спасіння і піднесення людини. Мій висновок був негативним. Я багато разів сидів і слухав його проповідування з трибуни в Наву, коли захоплювало в полон його дивовижне мистецтво оратора, сила його слова, бо він говорив так, як не говорила жодна людина, яку я будь-коли чув”²⁵.

Джозеф Л. Робінсон, радник в єпископаті в Наву: “Ми вже давно віримо і точно знаємо, що Джозеф Сміт був істинним і смиренним пророком Бога, але тепер ми бачимо його на власні очі, чуємо його голос на власні вуха, чий голос є подібним до голосу могутніх громів небесних, і при цьому його мова лагідна, багата на настанови і напучення. Та є сила і велич в його словах і проповідуванні, які ми не бачили в жодній людині до цього часу, бо він є могутнім пророком, святою людиною Божою. Він дійсно був навчений в тому, що стосується царства Божого, і був щедро заряджений Святим Духом, Який був його постійним супутником”²⁶.

Орсон Спенсер, баптистський священик, який приєднався до Церкви в 1841 р.: “У викладанні доктрини пан Сміт у найвищому ступені відданий Писанню. Я ніколи не бачив, щоб він заперечував або принижував хоч би одну істину зі Старого чи Нового Завіту; але я завжди бачив, як він майстерно роз’яснював і захищав їх. Будучи помазаним Богом задля мети з навчання і вдосконалення церкви, є необхідним, щоб він знав, як упорядкувати все, чого не вистачає, щоб явити все нове і старе, [діючи] як “книжник, добре навчений”. Він звеличує цей чин і апостольство; за його дотиком оживають давні апостоли, і краса і сила їхніх одкровень представляються захопливими і цікавими всім, хто їх чує”²⁷.

Джона Р. Болл, член Церкви, який жив у Наву: “Пішов на збори. Слухав проповідь пророка на першому поверсі храму. Послухати його зібралося кілька тисяч. Жодних сумнівів. Те, як він представляє Писання, поза всяким розрахунком чи дискусією. Він узяв текст з 1-го розділу 2 Петра. Він пояснив його так чітко, як сонце [опівдні]”²⁸.

Уільям Клейтон: “У нас була можливість поспілкуватися з Джозефом Смітом мол., і нам принесло задоволення його товариство. … Він є … людиною тверезого судження і має предостатньо інтелекту, і коли ви слухаєте його, то отримуєте знання, що збільшує ваш розум і змушує серце радіти. Він дуже приязний і з задоволенням навчає бідних святих. Мені розмовляти з ним так само легко, як і розмовляти з вами, і говорячи про бажання передавати настанови, він каже: “Я дармо дістав це, дармо і віддам”. Він готовий відповісти на будь-яке запитання, яке я ставлю йому, і йому подобається, коли ми запитуємо його. Він надзвичайно обізнаний в Писаннях, і коли він говорить на будь-яку тему, відкриваються такі світло і краса, яких я ніколи не бачив раніше. Якби я приїхав з Англії лишень для того, щоб поспілкуватися з ним протягом кількох днів, то вважав би, що всі мої труднощі з лишком окупилися”²⁹.

Мерсі Філдінг Томпсон, навернена з Британії, чий чоловік Роберт Б. Томпсон служив секретарем Джозефа Сміта: “Я … слухала його зрозумілі й майстерні пояснення глибоких і важких запитань. Здавалося, що для нього все є простим і легким для розуміння, і тому він міг зробити це простим для інших, чого не вдавалося жодній іншій людині”³⁰.

Як і ранні святі, ми теж можемо зберігати в серці слова Джозефа Сміта і жити за принципами, яких він навчав

Еммелін Б. Уеллс: “Я гадаю, що знаходила в пророку Джозефі Сміті велику духовну силу, яка приносила радість і спокій святим. Сила Бога поливала на ньому до такої міри, що часто він здавався переображеним. Вираз його обличчя був м’яким і майже дитячим, коли він був безтурботним; а коли він звертався до людей, які любили його ледь не до обожнювання, слава його обличчя перевищувала всілякі описання. А іноді велика сила його манери триматися (більше, ніж його голос, який мені особисто здавався неперевершено красномовним) немовби потрясала те місце, на якому ми стояли, і пронизувала саму душу слухачів, і я впевнена, що тоді вони були ладні покласти своє життя, захищаючи його. Я завжди зачаровано слухала кожне його слово—його, обраного Богом в цей останній розподіл”³¹.

Лоренуо Сноу, п’ятий Президент Церкви: “Я вперше побачив пророка Джозефа, коли був хлопцем [приблизно 17-ти років]. Він звертався до невеличкої аудиторії. Він розповідав їм про явлення ангелів йому. … Людям подобалося слухати його, бо він був сповнений одкровенням. … Згідно з обіцянням Господа, ті, хто приймали викладені ним принципи, отримували від Господа свідчення про їхню істинність”³².

Едвард Стівенсон, член кворуму сімдесятників з 1844 по 1897 рр.: “Я вперше побачив його в 1834 році в Понтіаку [шт. Мічіган], і через враження, яке він справив на мене тоді, я із задоволенням ділюсь з його багатьма друзями цією картиною. Любов до нього як істинного пророка Бога незгладимо закарбувалася в моєму розумі і відтоді завжди була зі мною, хоч від того часу пройшло вже майже 60 років. Того ж року, в 1834-му, перед багатьма великими аудиторіями пророк свідчив з великою силою щодо явлення Батька і Сина і розмови, яка відбулася у них. Я ніколи до того не відчував такої сили, яка проявлялася на тих зборах”³³.

Мері Енн Стерне Уінтерс, падчерка старійшини Парлі П. Пратта: “Я стояла близько до пророка, коли він проповідував індіанцям у гаю біля храму. Святий Дух освітлював його обличчя, доки навколо нього не зібралося сяяння, немов ореол, і його слова пронизували серця всіх, хто слухав його. …

Я бачила мертві тіла братів Джозефа і Гайрума, коли вони лежали в Меншн-хаузі після того, як їх привезли з Картеджа, а також одяг, в якому вони були, окроплений їхньою кров’ю. Я знаю, що вони були мужами Бога, пророком і патріархом, відданими і вірними. Нехай ми будемо гідними зустріти їх у світі прийдешньому!”³⁴

Уілфорд Вудрафф, переповідаючи проповідь від 6 квітня 1837 р.: “Президент Джозеф Сміт мол. підвівся і виступав перед зібранням протягом трьох годин, убраний у силу, дух і образ Божий. Він виливав свій розум і почуття в домі своїх друзів. Він представив розуму старійшин Ізраїля багато речей надзвичайної важливості. О, коли б вони були записані на наших серцях, наче рильцем залізним, аби залишитися навіки, щоб ми жили за ними [див. Йов 19:23–24]! Це джерело світла, принципів і чесноти, явлене із серця і вуст пророка Джозефа, чия душа, як і душа Еноха, широка, як вічність; я кажу, такі докази, надані таким вражаючим способом повинні видворити в забуття кожну крупицю зневіри і сумніву з сердець слухачів, бо така мова, такі почуття, принцип і дух не можуть іти від темряви. Джозеф Сміт мол. є пророком Бога, піднятим для визволення Ізраїля, і це істинно, як те, що зараз моє серце палає в мені”³⁵.

Бригам Янг: “3 першого разу, коли я побачив пророка Джозефа, я не забув жодного слова від нього стосовно царства. І це є ключем до знання, яким я володію сьогодні,—я прислухався до слів Джозефа і зберігав їх у своєму серці, схороняв, просячи свого Батька в ім’я Його Сина Ісуса, повернути їх у мою пам’ять, коли буде потреба. Я зберігав, як скарб, те, що від Бога, і це ключ, який я тримаю сьогодні. Я жадав учитися у Джозефа і Духа Божого”³⁶.