Сприймати переслідування з вірою і мужністю

“Не бійтеся, але будьте сильними в Господі і в силі Його могуті”.

З життя Джозефа Сміта

Βзимку 1838–1839 рр. міліція штату Міссурі виконувала наказ губернатора про вигнання святих останніх днів зі штату, а пророка Джозефа Сміта було кинуто до в’язниці Ліберті. Тієї зими і наступної весни почалися жахливі страждання, коли тисячі святих були змушені тікати зі своїх домівок у Міссурі. Залишивши багато свого майна, вони почали свій 200-мильний шлях на схід, до західної частини Іллінойса, під проводом Бригама Янга та інших провідників Церкви. Мало хто зі святих мав хороші фургони та гарних коней, і багатьом доводилося спати без даху над головою під дощем і снігом. У декого не було взуття, і вони замотували ноги в ганчір’я і йшли по снігу.

У лютому 1839 р. один добрий сусід зарадив Еммі Сміт, і четверо її дітей та її скромне майно були поміщені до фургону, вистеленого соломою. Коли їхня група доїхала до вкритої кригою ріки Міссісіпі, Емма пішла по кризі з дітьми, несучи манускрипти перекладу Біблії, що його робив пророк, у двох матер’яних торбах, прикріплених до талії під спідницею. Вона і багато інших стражденних святих знайшли притулок у містечку Квінсі, шт. Іллінойс, де вони продовжували потерпати від голоду, холоду та хвороб, хоч ці страждання, бувало, полегшувалися завдяки багатьом виявам доброти турботливої громади.

Хоч пророк Джозеф палко прагнув допомогти святим, він міг зробити небагато, крім тільки що молитися і давати вказівки через листи до Бригама Янга та інших братів, які керували святими за його відсутності. У цих відчайдушних обставинах він написав слова підбадьорення і миру членам Церкви: “Ніжно улюблені браття, життєрадісно робімо все, що в нашій владі; а тоді стіймо з найглибшою впевненістю, щоб побачити Боже спасіння і руку Його, яку буде явлено” (УЗ 123:17).

У квітні 1839 р., 6 числа, пророк і його супутники переводилися в інше місце відбування покарання—з в’язниці Ліберті до Галлатіну, округа Девісс, шт. Міссурі. Після судових слухань, браттям призначили інше місце відбування покарання— з Галлатіну, до Коламбії, округа Бун, шт. Міссурі. Але в середині квітня, коли пророка та інших в’язнів переводили до м. Коламбія, охоронці дозволили їм втекти. Через тиждень браття приєдналися до групи святих у Квінсі, шт. Іллінойс. Старійшина Уілфорд Вудрафф написав у своєму щоденнику про возз’єднання з пророком: “Ми … ще раз мали щасливий привілей потиснути руку брату Джозефу. … Він вітав нас з великою радістю. Він щойно отримав звільнення з в’язниці і звільнення від руки своїх ворогів та повернувся в лоно сім’ї та друзів. … Джозеф був відкритим, щирим і товариським, як завжди. Сестра Емма була по-справжньому щасливою”¹.

Пророк пізніше склав данину поваги своїм товаришам, святим, які разом з ним так довго і мужньо терпіли заради своєї віри у відновлену євангелію Ісуса Христа: “Поведінка святих в умовах нагромаджених кривд і страждань була гідною похвали; їхня сміливість у захисті своїх братів від люті погромників, їхня відданість справі істини в обставинах найтяжчих випробувань і лих, які тільки може знести людина; їхня любов одне до одного; їхня готовність надати допомогу мені та моїм братам по ув’язненню; їхні жертви, коли вони залишали Міссурі і допомагали бідним вдовам і сиротам і знаходили для них домівки у більш гостинних землях—усе це має підняти їхню репутацію в очах усіх добрих і чеснотних людей і дати їм право на схильність і схвалення Єгови та на ім’я, невмируще, як сама вічність”².

Учення Джозефа Сміта

Ворог істини протидіє слугам Господа, особливо тоді, коли вони наближаються до Господа

“Переслідування час від часу прокочуються над нашими головами, … наче розкати грому, і це через нашу релігію”³.

“Принципи нашої релігії—перед світом, готові для того, щоб їх дослідили всі люди, але ми розуміємо, що всі переслідування наших друзів виникають через наклепи і хибні тлумачення, що не засновані на істині та праведності. Ми зносимо це, які всі інші релігійні спільноти в часи їхньої появи”⁴.

“Отже не дивуйтеся, якщо вас переслідують; але пам’ятайте слова Спасителя: “Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть” [див. Іван 15:20]; і пам’ятайте, що всі бідування, крізь які мають пройти святі, є сповненням слів пророків, які проголошувалися від початку світу”⁵.

“Коли я роблю все, що можу,—коли творю найбільше добро, тоді найгірші й найзлочестивіші вигадки висувають проти мене. … Вороги цього народу ніколи не стомляться переслідувати Церкву, аж доки не будуть переможені. Я чекаю, що вони будуть вишиковувати все, чим вони можуть керувати, проти мене, що в нас буде довга і велика війна. Проти того, хто вестиме істинну християнську війну проти гнилі цих останніх днів, злочестиві люди та ангели диявола з усіма пекельними силами темряви будуть постійно вишиковувати бойові порядки. Коли злочестиві й розбещені люди протидіють, це є критерієм оцінки того, чи веде людина християнську війну. Блаженні ви, як … будуть облудно на вас наговорювати, і так далі [див. Матвій 5:11]. Чи вважати людину поганою, коли люди про неї кажуть погане? Ні. Якщо людина протистоїть і протидіє світові гріха, вона може чекати, що всі злочестиві й розбещені духи будуть вишиковуватися в бойові порядки проти неї.

Але це буде лише на короткий час, і всі ці лиха буде забрано від нас, якщо ми будемо вірними і якщо ці лиха не подолають нас. Дивлячись, як благословення ендаументу розгортаються, як царство зростає і поширюється від моря до моря, ми будемо радіти, що ті безглузді речі нас не здолали”⁶.

“Дехто думає, що наші вороги вдовольняться, якщо мене буде вбито; але я кажу вам, що проливши мою кров, вони будуть жадати крові кожної людини, у серці якої житиме єдина іскра духу повноти Євангелії. Протидія цих людей умотивована духом ворога всієї праведності. Мета цієї протидії— знищити не тільки мене, але й кожну людину, хто сміє вірити вченням, які Бог надихнув мене навчати цьому поколінню”⁷.

“Я знаю зі свого досвіду, що ворог істини не спить і не залишає своїх зусиль налаштувати громадську думку проти слуг Господніх, підбурюючи гнів людей з приводу того, що є важливим і викликає зацікавленість”⁸.

Ті, хто люблять Бога, зноситимуть переслідування з мужністю й вірою

“Всі святі! Користуйтеся цим важливим Ключем і дивіться, щоб у всіх ваших випробуваннях, лихах, спокусах, стражданнях, узах, ув’язненні і смерті ви не зрадили небеса, щоб ви не зрадили Ісуса Христа, щоб ви не зрадили братів, щоб ви не зрадили одкровення Божі, чи то з Біблії, Книги Мормона або Учення і Завітів, чи будь-які інші, що коли-небудь були або будуть дані і явлені людині в цьому світі або у світі прийдешньому. Так, в усіх ваших боях і битвах дивіться, щоб ви цього не вчинили, щоби невинна кров не була знайдена на вашому одязі, щоб ви не пішли до пекла”⁹.

Навесні 1830 р. святих переслідували через те, що вони розповсюджували Книгу Мормона: “Книгу Мормона (жезл Йосипа в руках Єфрема) вже певний час розповсюджують, і, як передбачав давній пророк, “її вважають чужою” [див. Осія 8:12]. Немале збурення виникло при її появі. Великий спротив і великі переслідування зустріли тих, хто вірить у її достовірність. Але тепер сталося так, що істина вийшла з землі, а праведність дивиться з небес [див. Псалом 84:12; Мойсей 7:62], отже ми не боялися наших супротивників, знаючи, що на нашому боці істина і праведність, Батько і Син, оскільки ми маємо вчення Христове і ми перебували в ньому; отже ми продовжували проповідувати і давати інформацію всім, хто бажав слухати”¹⁰.

У липні 1839 р. Уілфорд Вудрафф записав: “Джозеф виступив з коротким зверненням і сказав нам такі слова: “Пам’ятайте, браття, що якщо вас кинуть до в’язниці, брата Джозефа кидали до в’язниці раніше вас. Якщо вас посадять туди, звідки ви зможете дивитися на своїх братів тільки крізь ґрати на вікні і будете забиті в кайдани за євангелію Ісуса Христа, пам’ятайте, що брат Джозеф також був у таких обставинах”¹¹.

У 1841 р. Джозеф Сміт і його радники в Першому Президентстві писали: “Істина, наче міцний дуб, стоїть непошкоджена серед буремних стихій, що вдаряють по ній з неймовірною силою. Потопи прокочуються, хвиля за хвилею, швидко змінюючи одна одну, але вони не поглинули її. “Вони підняли свій голос, О Господи; потопи підняли свій голос; але Господь Саваот могутніший за могутні хвилі морські” [див. Псалом 92:3–4]; і не здатні були зруйнувати її все полум’я переслідування з усім впливом погромників; але наче Мойсеїв кущ, вона стояла неопалима, і тепер, у цю мить, вона є важливим видовищем і для людей, і для ангелів.

Де б наші очі побачили друге таке видовище? Ми бачимо людей, які прийняли систему релігії, що є непопулярною, і приліпилися до того, що принесло їм постійні переслідування. Людей, які заради любові до Бога і відданості Його справі зносили голод, наготу, небезпеки і нестачу майже в усьому. Людей, які заради своєї релігії мали оплакувати передчасну смерть батьків, чоловіків, жінок і дітей. Людей, які вибрали смерть, а не рабство і лицемірство, які з честю зберегли свої особистості і стояли твердо й непорушно в часи, що випробовують душі людські”¹².

Могутня Божа сила буде підтримувати тих, кого переслідують через їхню праведність

Перебуваючи у в’язниці Ліберті, Джозеф Сміт написав святим: “Не думайте, що наші серця впали, хоч певні “чужі” речі траплялися з нами [див. 1 Петра 4:12], бо ми бачили і були запевнені в усіх цих речах завчасно, і ми маємо запевнення у надії кращій, ніж та, що її мають наші переслідувачі. Отже Бог розширив наші плечі для тягарів. Ми радіємо в наших бідуваннях, бо ми знаємо, що Бог з нами, що Він наш друг, що він спасе наші душі. Ми не піклуємося про тих, які можуть вбити тіло; вони не можуть зашкодити нашим душам [див. Матвій 10:28]. Ми не просимо пощади від рук погромників, ні від світу, ні від диявола, ні від його посланців-розкольників, ні від тих, хто любить облуду, чинить її і присягає облудно, щоби забрати наше життя. Ми ніколи не удавали з себе тих, ким ми не є, і не ми будемо цього робити заради спасіння свого життя. … Ми знаємо, що намагалися з усім розумом, силою і міццю виконувати волю Божу і все, що він заповідав нам.

Спаситель казав: “Мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса!” [Див. Матвій 18:7]. І знову: “Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами”. [Матвій 5:11–12].

Отже, мої дорогі брати, якщо хтось колись і мав причину проголосити своє право на це обіцяння, то це ми; бо ми знаємо, що світ не тільки ненавидить нас, але вони облудно наговорюють на нас усіляке зло за те лише, що ми намагаємося навчати повноті Євангелії Ісуса Христа. …

Отже, мої дорогі й щиро улюблені брати,—і коли ми кажемо “брати”, ми маємо на увазі тих, хто залишився вірними в Христі—чоловіки, жінки й діти,—ми хочемо увіщувати вас в ім’я Господа Ісуса бути сильними в вірі у новий і вічний завіт і ніколи не боятися ваших ворогів. … Тримайтеся навіть до смерті; бо “хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже”,—каже Ісус Христос [див. Марк 8:35]”¹³.

Також з в’язниці Ліберті пророк і його радники у Першому Президентстві написали церковним провідникам: “Не бійтеся, браття, але будьте сильними в Господі і в силі Його могуті. Що таке людина, щоби слуга Божий мав боятися її, або син людини—щоб тремтіти перед ним? І не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Пам’ятайте, що всі були причасниками подібних випробувань. [Див. 1 Петра 4:12–13]. Отже, радійте у ваших бідуваннях, завдяки яким ви вдосконалюєтеся і через які Вождь нашого спасіння вдосконалений був також. [Див. Євреям 2:10]. Нехай ваші серця і серця всіх святих будуть втішені з вами, і нехай вони радіють надзвичайно, бо великою є наша нагорода на небесах, бо так само переслідували пророків, які були раніше нас [див. Матвій 5:11–12]”¹⁴.