Молитва й особисте одкровення

“Приходити до Бога й отримувати одкровення—привілей дітей Бога”.

З життя Джозефа Сміта

До червня 1829 року вже відбулося багато важливих подій в ході відновлення євангелії. Небеса були відкриті Першим видінням, і Бог знову промовив до людей на землі. Пророк Джозеф Сміт отримав пластини Книги Мормона і перекладав їхнє священне послання. Було відновлено святе священство і Божим дітям став доступним обряд хрищення. Кожна з цих подій відбулася у відповідь на молитву, коли пророк шукав проводу Господа.

Коли робота з перекладу наближалася до завершення, пророк ще раз звернувся по допомогу до Господа. Оскільки Мороній наказав Джозефу нікому не показувати пластини, окрім тих, кому було велено, він, перекладаючи пластини, почував себе самотнім і пригніченим важким тягарем обов’язку. Однак із самого літопису він дізнався, що Господь дасть трьох особливих свідків, які свідчитимуть світові, що Книга Мормона істинна (див. 2 Нефій 11:3; Етер 5:2–4).

“Майже негайно після цього відкриття,—пригадував Джозеф Сміт,—Олівер Каудері, Девід Уітмер та … Мартін Гарріс (які прийшли спитати, як просувається робота), вирішили попросити мене спитати у Господа, чи не могли б вони мати такий привілей бути цими трьома особливими свідками”¹. Пророк молився про настанови й отримав одкровення, в якому проголошувалося, що трьом чоловікам буде дозволено побачити пластини, а також меч Лавана, Урім і Туммім і Ліягону (див. УЗ 17).

Через кілька днів пророк і троє чоловіків пішли до лісу поблизу будинку Уітмера у Фейетті, шт. Нью-Йорк, і почали молитися, щоб отримати цей великий привілей. Мартін відійшов, відчуваючи, що не є гідним. Пророк записав, що сталося тоді: “Ми … не надто довго перебували в молитві, коли невдовзі побачили світло над собою в повітрі, надзвичайної білизни, і ось, ангел [Мороній] постав перед нами. У руках він тримав пластини, щоб побачити які ми молилися. Він перегортав аркуші один за одним, аби ми могли бачити їх і чітко розрізняти вигравіювання на них”². Ці чоловіки також почули голос Божий, що свідчив про правильність перекладу і повелівав їм свідчити про те, що вони бачили і чули. Потім Джозеф пішов по Мартіна, який молився осторонь у лісі. Вони помолилися разом і побачили те ж видіння і почули той же голос.

Мати Джозефа Сміта, яка в той час гостювала у Фейетті, пригадувала радість і почуття полегшення свого сина після видіння: “Коли Джозеф увійшов до будинку Уітмера, він кинувся до мене. “Батьку! Мамо!—казав він.—Ви не уявляєте, який я щасливий! Господь зробив так, що пластини були показані ще трьом, окрім мене, які також побачили ангела і муситимуть свідчити про істинність того, що я казав, бо вони самі знають, що я не обманюю людей. І в мене таке відчуття, наче з мене звалився страшний тягар, який був ледь не більший за такий, що я міг би знести. Але тепер вони візьмуть частину ноші на себе, і через це моя душа радіє, що я більше не буду самотнім в цьому світі!”³

Протягом усього свого життя Джозеф Сміт звертався до Бога в молитві за допомогою і так необхідним проводом. Один з членів Церкви пригадував, як чув його молитву в Кертленді, шт. Огайо, в годину тяжкої особистої скрути: “Ніколи до того я не чув, щоб людина зверталася до свого Творця так, ніби Він був присутнім і слухав, як добрий батько слухає про смутки слухняної дитини. Не було ніякої показухи, ні здіймання голосу від несамовитості, а тільки розмовний тон, наче людина звертається до присутнього коло неї друга. Мені здавалося, що якщо зараз завісу буде забрано, я зможу побачити Господа, Який дивиться на Свого найсмиреннішого з усіх слуг, якого я будь-коли бачив”⁴.

Учення Джозефа Сміта

Бог чує наші молитви і промовляє до нас у наш час так само, як промовляв до давніх святих

“Якщо Господь ніколи і в жоден спосіб, відомий донині, не давав світові зрозуміти, що Він припинив навіки спілкування зі Своїми створіннями, якщо вони прагнуть його належним чином, чому тоді вважається таким неймовірним те, що Він зволів знов промовити в ці останні дні для спасіння світу?

Можливо, вас здивує це твердження—для спасіння Своїх створінь в ці останні дні,—оскільки у нас на руках уже є обширна добірка Його слова, відкритого до цього часу. Але ви маєте визнати, що слова, промовленого до Ноя, було недостатньо для Авраама, або ж від Авраама не вимагалося б залишити свою рідну землю і шукати спадку в чужій країні за словом, промовленим до Ноя, бо він сам отримав обіцяння від руки Господа і ходив у такій праведності, що називався другом Бога. Від Ісака, сíмені обіцяного, не вимагалося покладатися на обіцяння, дані його батькові Аврааму, але йому було дане особисте підтвердження його прийнятності в очах небес силою голосу Господа безпосереднього до нього.

Якщо одна людина може жити за одкровеннями, даними іншій людині, дозвольте тоді мені небезпідставно запитати, навіщо тоді Господь говорив до Ісака так, як це записано в 26 розділі Буття? Бо там Господь повторює, точніше, знов обіцяє виконати клятву, якою раніше поклявся Аврааму. Навіщо це повторювати Ісакові? Хіба обіцяння Ісакові не було таким же певним, як і для Авраама? Хіба Ісак не був сином Авраама? Хіба він не міг з такою ж упевненістю покладатися на слово свого батька, чоловіка Божого? Можливо, ви скажете, що він був дуже особливою людиною, відмінною від людей в ці останні дні, тому то Господь і винагородив його особливими і відмінними благословеннями, бо він відрізнявся від людей цього віку. Я визнаю, що він був особливою людиною, і він не тільки був особливо благословенним, але й надзвичайно благословенним. Але вся особливість, яку я бачу в цій людині, або вся відмінність його від людей цієї доби полягає в тому, що він був більш святий і більш бездоганний перед Господом, і прийшов до Нього з чистішим серцем і більшою вірою, ніж люди в наш час.

Те саме можна сказати і про історію Якова. Чому було так, що Господь говорив йому про те ж обіцяння, якщо вже одного разу засвідчив його перед Авраамом і поновив перед Ісаком? Чому Яків не міг задовольнитися словом своїх батьків?

Коли наближався час обіцяного визволення дітей Ізраїля із землі єгипетської, чому було важливо, щоб Господь заговорив до них? Обіцяння, або слово до Авраама, було в тому, що його сім’я служитиме в неволі й буде в утисках протягом 400 років, і після того вони вийдуть з неї з великим майном. Чому вони не відгукнулися на це обіцяння і, пробувши в Єгипті в неволі 400 років, не вийшли звідти, не чекаючи подальшого одкровення, і не діяли точно за обіцянням, даним Авраамові, що вони мають вийти? …

Я можу вірити, що Енох ходив з Богом. Я можу вірити, що Авраам розмовляв з Богом і спілкувався з ангелами. Я можу вірити, що Ісак поновив завіт, укладений з Авраамом, безпосередньо почувши голос Господа. Я можу вірити, що Яків спілкувався зі святими ангелами і чув слово свого Творця, що він боровся з ангелом, що переміг його й отримав благословення. Я можу вірити, що Ілля був забраний на небеса в колісниці вогненній з вогненними кіньми. Я можу вірити, що святі бачили Господа і розмовляли з Ним лицем до лиця після Його воскресіння. Я можу вірити, що гебрейська церква приступила до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч ангелів. Я можу вірити, що вони дивилися в вічність і бачили Суддю всіх та Ісуса, Посередника нового завіту.

Але чи все це дасть мені впевненість або чи перенесе мене в незаплямованому одязі, чистому й білому, в місце вічного дня? Хіба я не повинен сам здобути, власною вірою та старанністю у виконанні заповідей Господа, цю впевненість у спасінні? І хіба у мене не рівні привілеї зі святими давнини? Хіба Господь не почує мої молитви і не вислухає мого плачу швидше, ніж їхні, якщо я наближуся до Нього так, як вони?”⁵

Ми можемо робити предметом молитви все, чим ми займаємося

Сара Гренджер Кімбол казала: “У Школі пророків, … коли Джозеф Сміт навчав братів, він говорив їм робити предметом молитви все, що вони збиралися робити”⁶.

“Прагніть пізнати Бога у своїх кімнатах, волайте до нього в полях. Дотримуйтеся приписів Книги Мормона і моліться—за свої сім’ї, за вашу худобу, за отари, за стада, за кукурудзу і за все, що ви маєте [див. Алма 34:18–27]; просіть благословень Божих в усіх ваших трудах і в усьому, що ви робите”⁷.

“Не нехтуйте своїми обов’язками вдома, але волайте до Бога, щоб Він дав вам і вашим сім’ям благословення—вашим отарам і стадам і всьому, що належить вам, щоб ви могли мати мир і процвітання, і коли ви будете робити це, “миру бажайте для Сіону: “Нехай будуть безпечні, хто любить тебе!” [Псалми 121:6]”⁸.

Молитва пророка, записана в серпні 1842 р., яка свідчить про його прагнення мудрості Божої: “О Ти, знавче сердець усіх людей, … зглянься нині на Твого слугу Джозефа, і нехай віра в ім’я Твого Сина Ісуса Христа, більша, ніж Твій слуга будь-коли мав, буде дана йому, як сама віра Іллі, і нехай каганець вічного життя буде запалено в його серці, щоб ніколи не бути йому забраним, і нехай слова вічного життя проллються в душу Твого слуги, щоб він міг знати Твою волю, Твої накази, Твої заповіді і Твої судження, щоб виконувати їх. Немов роса на горі Хермон, нехай краплі Твоєї божественної благодаті, слави і честі у повноті Твоєї милості, і сили, і доброти будуть пролиті на голову Твого слуги”⁹

Коли ми молимося з вірою і просто, ми отримуємо благословення, які Бог вважає потрібним дарувати нам

“Волайте біля трону милості, щоб Дух Господа завжди почивав на вас. Пам’ятайте, що, не просячи, ми нічого не отримаємо, отже, просіть з вірою і ви отримаєте ті благословення, які Бог вважає за потрібне дарувати вам. Не моліться, пристрасно бажаючи, щоб поглинути їх у своїй пожадливості, але моліться щиро про найкращі дари [див. УЗ 46:8–9]”¹⁰.

“Чеснота є одним з найважливіших принципів, що дає нам впевненість у наближенні до Батька, Який на небесах, щоб спитати мудрості від Його руки. Отже, якщо ти зберігатимеш цей принцип у своєму серці, то можеш просити з упевненістю в серці перед Ним, і це буде пролито на твою голову [див. УЗ 121:45–46]”¹¹.

“Нехай піднесуться молитви святих до небес, щоб вони могли дістатися вух Господа Саваота, бо змістовні молитви праведних дадуть багато чого [див. Яків 5:16]”¹².

Генрі У. Біглер пригадував: “Якщо говорити про моління до нашого Батька на небесах, я одного разу чув зауваження Джозефа Сміта: “Будьте прямими і простими і просіть того, чого хочете, так, наче ви прийшли б до сусіда і сказали: “Я хочу позичити в тебе коня, щоб з’їздити на млин”¹³.

Ми можемо отримувати особисте одкровення через Святого Духа

“Приходити до Бога й отримувати одкровення—привілей дітей Бога. Бог не зважає на обличчя, у нас у всіх однакові привілеї”¹⁴.

“Ми віримо, що маємо право на одкровення, видіння і сни від Бога, нашого небесного Батька, і світло й розум через дар Святого Духа й у ім’я Ісуса Христа для всіх питань щодо нашого духовного благополуччя, якщо ми виконуємо заповіді достатньо, щоб бути гідними в Його очах”¹⁵.

“Людині може бути корисно помітити найперші ж прояви духу одкровення. Наприклад, коли ви відчуваєте, як в вас проливається чистий розум, це може принести вам осяйність, то, якщо ви помітите це, то це може справдитись того ж дня чи невдовзі. Іншими словами, те, що було передано до вашого розуму Духом Божим, здійсниться, отже, знаючи Дух Божий і розуміючи його, ви можете розвиватися в принципі одкровення, доки не станете досконалими в Христі Ісусі”¹⁶.

“У мене є старе видання Нового Завіту латинською, гебрейською, німецькою та грецькою мовами. Я дякую Богові за цю стару книгу, але ще більше дякую Йому за дар Святого Духа. У мене є найстаріша книга у світі, але ця найстаріша книга лежить в моєму серці—це дар Святого Духа. Святий Дух … всередині мене й охоплює більше, ніж цілий світ, і я спілкуюся з Ним”¹⁷.

“Ніхто не може отримати Святого Духа, і не отримувати одкровення. Святий Дух є одкровителем”¹⁸.

Джон Тейлор, коли служив президентом Кворуму дванадцятьох, розповідав: “Я добре пам’ятаю слова Джозефа Сміта, звернені до мене років із сорок тому. Він сказав: “Старійшино Тейлор, тебе було охрищено, ти був рукопокладений для отримання Святого Духа, і тебе було висвячено у святе священство. І тепер, якщо ти будеш слідувати за цим Духом, Він завжди вестиме тебе правильною дорогою. Іноді це буде протирічити твоєму власному розсуду—не спиняйся, слідуй за Ним; і якщо ти будеш вірним Його нашіптуванням, то все це з часом стане у твоїх [грудях] основою одкровень, щоб ти знав все”¹⁹.