Учення Президентів
Розділ 16: Одкровення і сучасний пророк


Розділ 16

Одкровення і сучасний пророк

“Великим правилом небес є те, що ніщо не повинно робитися на землі, якщо ця таємниця не відкрита Його слугам пророкам”.

З життя Джозефа Сміта

У Кертленді, шт. Огайо, пророк Джозеф Сміт отримав цілий потік одкровень, завдяки чому цей період став надзвичайно важливим у становленні вчення й урядування Церкви. Коли пророк отримував ці одкровення, він часто був в оточенні інших керівників Церкви, і деякі з них записували його слова, як він отримував їх від Господа. Часто одкровення давалися йому у відповідь на молитву. Парлі П. Пратт, який згодом став членом Дванадцятьох, був присутнім, коли пророк отримав одкровення, записане нині в Ученні і Завітах 50. Старійшина Пратт пригадував:

“Після того як ми з’єдналися в молитві у його кімнаті для перекладу, він у нашій присутності продиктував це одкровення. Кожне речення вимовлялося повільно і дуже розбірливо; між ними було достатньо великі паузи, щоб їх міг записати звичайний писар без скорочень. … Не було жодної запинки, редагування або перегляду, аби продовжити виклад”1.

Хоча деякі одкровення переписувалися від руки для особистого використання, загал Церкви не мав їх. Джозеф Сміт знав, що одкровення Божі мали таку важливість, що мали бути ретельно збережені й доступні світові. У листопаді 1831 р. на особливій конференції, що проводилася в Гайрамі, шт. Огайо, пророк та інші провідники Церкви вирішили опублікувати добірку одкровень, які пророк отримав до цього часу. Після прийняття цього рішення пророк отримав божественне звернення, яке Господь назвав “Моєю передмовою до книги Моїх заповідей” (УЗ 1:6). Це одкровення, що зараз є розділом 1 Учення і Завітів, означало схвалення Господа щодо публікації одкровень і пояснило Його цілі щодо них. “Досліджуйте ці заповіді,—проголосив Господь,—бо вони істинні й вірні, і пророцтва та обіцяння, які в них, буде всі здійснено” (УЗ 1:37). Коли на другий день конференції пророку зачитали текст одкровення, він “підвівся і поділився своїми почуттями і вдячністю” Господові за таке схвалення2.

Після цієї конференції, як пригадував пророк, “мій час майже протягом двох тижнів був щільно зайнятий переглядом заповідей і роботою конференції, бо з першого по дванадцяте листопада ми провели чотири особливі конференції. На останній [з них] … конференція своїм голосом зазначила, що вони вважають одкровення вартими … багатств усієї землі”. Конференція також проголосила, що ці одкровення є “підвалинами Церкви в ці останні дні, а також користю для світу, показуючи, що ключі тайн царства нашого Спасителя знов передані людині; і багатства вічності доступні тим, хто готовий жити за кожним словом, що виходить з вуст Бога”3.

Рукописні копії одкровень були передані Уільяму У. Фелпсу в Міссурі для публікації Книги Заповідей. Брат Фелпс, якому Господь повелів поїхати до Міссурі і стати видавцем Церкви (див. УЗ 57:11), невдовзі почав набирати шрифт для книги. Однак 20 липня 1833 р. погромники розтрощили верстат і знищили більшість надрукованих аркушів. Певна кількість нескріплених аркушів була врятована членами Церкви і зшита, але офіційно книга так і не була видана. У 1835 р. одкровення, що мали скласти Книгу Заповідей, а також багато інших одкровень були видані в Кертленді як Учення і Завіти. Разом з іншими одкровеннями, доданими починаючи з 1835 р., ця книга є свідком того, що Бог говорить у наш час через Свого сучасного пророка, Президента Церкви, на благо і провід Своєї Церкви.

Учення Джозефа Сміта

Бог завжди направляв Свій народ і Свою Церкву через одкровення

Уложення віри 1:9: “Ми віримо всьому, що Бог відкрив, усьому, що Він відкриває тепер, і ми віримо, що Він відкриє ще багато великого і важливого стосовного Царства Божого”4.

“Ми ніколи не осягнемо того, що стосується Бога і небес, окрім як через одкровення. Ми можемо плодити й висловлювати думки до безкінечності, але це не матиме сили”5.

“Учення про одкровення набагато переважає вчення про те, що одкровення нема, бо єдина істина, явлена з небес, варта всіх сектантських припущень разом узятих”6.

“Спасіння не може прийти без одкровення; будь-кому даремно священнослужити без нього. … Жодна людина не може бути служителем Ісуса Христа, якщо вона не має свідчення про Ісуса, а це є духом пророцтва [див. Об’явлення 19:10]. Коли б не виконувалося спасіння, це робилося через свідчення. Сьогодні люди свідчать про небеса і пекло, і не бачили ні першого, ні другого; а я скажу вам, що жодна людина не знає про це без нього [одкровення]”7.

“Ісус у Своїх ученнях каже: “На скелі оцій побудую Я Церкву Свою,—і сили адові не переможуть її”. [Матвій 16:18]. На якій скелі? На одкровенні”8.

“Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів була організована за прямим одкровенням, як і Церква Бога будь-коли, відповідно до Писань (Амос 3:7 та Дії 1:2); і за волею і благословеннями Бога до цього часу я був знаряддям у Його руках, щоб просувати справу Сіона”9.

Пророк виступав на конференції Церкви в квітні 1834р.: “Президент Джозеф Сміт молодший зачитав другий розділ пророцтва Йоіла, помолився і звернувся до конференції такими словами: “Ми перебуваємо в іншому становищі, ніж будь-який народ, що існував на цій землі. Відповідно, ті колишні одкровення не можуть відповідати нашим умовам. Вони давалися іншим людям, що жили до нас, але в останні дні Бог мав покликати позосталих, які мали спастися, як в Єрусалимі, так і в Сіоні [див. Йоіл 3:5]. Отже, якби Бог більше не збирався давати одкровення, де б ми знайшли Сіон і цих позосталих?”

Далі Президент навів свою розповідь про те, як одержав і перекладав Книгу Мормона, про те, як було явлено Священство Аарона, про організацію Церкви в 1830 році, одкровення про Вище Священство і дар Святого Духа, пролитий на Церкву, і сказав: “Заберіть Книгу Мормона і одкровення, і де [тоді] наша релігія? Її немає”10.

Президент Церкви призначений, щоб отримувати одкровення від Бога для Церкви. Окремо люди можуть отримувати одкровення стосовно своїх обов’язків

“Ісус … настановив у церкві, по-перше, апостолів, а, подруге, пророків для діла служіння, для удосконалення святих тощо; … великим правилом небес є те, що ніщо не повинно робитися на землі, якщо ця таємниця не відкрита Його слугам пророкам, згідно з Книгою Амоса 3:711.

У вересні 1830 р. Джозеф і Емма Сміти переїхали з Гармоні, шт. Пенсільванія, до Фейетта, шт. Нью-Йорк. Коли вони прибули, то побачили, що дехто зі святих були обмануті заявами про хибні одкровення: “На наш превеликий жаль … ми невдовзі дізналися, що Сатана лукаво чекав, щоб обманути, і шукав, кого б він міг захопити. Брат Гайрам Пейдж мав якийсь камінь, через який отримував якісь “одкровення” стосовно розбудови Сіона, порядку Церкви тощо, всі з яких повністю відрізнялися від порядку Божого дому, визначеному в Новому Завіті, а також у наших останніх одкровеннях. Оскільки збори конференції були заплановані на 26 вересня, мені здалося недоцільним робити щось більше, ніж поговорити з братами на цю тему, доки не відбудеться конференція. Однак, побачивши, що багато хто, в тому числі сім’я Уітмерів і Олівер Каудері, вірили багато чому із сказаного через цей камінь, ми вирішили, що найкраще буде спитати у Господа про це важливе питання, і до початку конференції отримали таке:

“Одкровення Оліверу Каудері, дане у Фейетті, шт. Нью-Йорк, вересень 1830 р. …

Ось, істинно, істинно, Я кажу тобі, нікого не буде призначено отримувати заповіді й одкровення в цій Церкві, крім Мого слуги Джозефа Сміта молодшого, бо він отримує їх так само, як і Мойсей. І ти маєш бути покірним тому, що Я дам йому. …

І не наказуй тому, хто тобі голова і хто на чолі Церкви; бо Я дав йому ключі від таємниць і одкровень, які запечатано, доки Я не призначу для них іншого на його місце. …

І знову, залишися сам на сам зі своїм братом, Гайрамом Пейджем, і тільки між тобою та ним самим скажи, що те, що він написав від того каменя, не є від Мене, і що Сатана обманює його; бо, ось, це не було призначено йому, і ніщо не буде призначено жодному з цієї Церкви всупереч церковним завітам.

Бо все має робитися за порядком і за загальною згодою в Церкві, молитвою віри” [УЗ 28:2–3, 6–7, 11–13]. …

Нарешті зібралася наша конференція. Було обговорено питання про камінь, згадане раніше, і після тривалого дослідження брат Пейдж, а також вся Церква, що була присутня, на наше задоволення і щастя, “розвінчали” вищеназваний камінь і все пов’язане з ним”12.

“Президенти, або [Перше] Президентство, стоять над Церквою; і одкровення про задуми і волю Божу щодо Церкви повинні приходити через Президентство. Це порядок небес і сила і привілей [Мелхиседекового] священства. Також є привілеєм будь-якого чину в цій Церкві отримувати одкровення, наскільки це стосується його конкретного покликання чи обов’язку в Церкві”13.

“Ми не вважаємо своїм обов’язком приймати будь-яке одкровення від будь-якого чоловіка або будь-якої жінки, якщо вони законно не призначені і не висвячені в це повноваження і якщо не наводять достатніх доказів цього. …

Це суперечить порядку Божому, коли будь-який член Церкви, чи будь-хто ще, отримує настанови для тих, хто має повноваження більше, ніж він сам, отже, ви побачите, що недоцільно прислухатися до нього. Але якщо якась людина має видіння або відвідання небесних посланців, то це має відбуватися заради її власної користі й для настанов, бо основоположні принципи урядування і доктрина Церкви вкладені в ключі царства”14.

Президент Церкви передає нам слово Бога для нашого дня і покоління

Гебер Ч. Кімбол розповідав, коли служив радником Президента Бригама Янга: “Брат Джозеф Сміт неодноразово говорив брату Бригаму, мені та й іншим, що для нас він є представником Бога, щоб навчати і направляти нас і виправляти тих, хто помиляється”15.

Уілфорд Вудрафф, четвертий Президент Церкви, казав: “Я розповім про одні збори, які я відвідав у Кертленді в ранні дні. На тих зборах було сказано … про живі пророцтва і про написане слово Бога. … Один з провідних чоловіків у Церкві піднявся і виступив на цю тему, і сказав: “У вас є слово Бога перед вами: у Біблії, Книзі Мормона й Ученні і Завітах. У вас є написане слово Бога і ви, хто даєте одкровення, повинні давати одкровення, що узгоджуються з цими книгами, оскільки написане в них є словом Бога. Ми повинні прив’язати себе до них”.

Коли він сів, брат Джозеф повернувся до брата Бригама Янга і сказав: “Брате Бригаме, я хочу, щоб ви вийшли до трибуни і поділилися з нами своїм поглядом на сучасні пророцтва і записане слово Бога”. Брат Бригам вийшов на трибуну, взяв Біблію і поклав її, взяв Книгу Мормона і поклав її, взяв книгу Учення і Завіти і поклав перед собою, і сказав: “Ось записане слово Бога до нас, що стосується роботи Божої від початку світу і майже до нашого дня. Але,—продовжував він,—якщо порівняти їх з [живими] пророцтвами, ці книги ніщо для мене. Ці книги не несуть нинішнє слово Бога, адресоване безпосередньо до нас на відміну від слів пророка або чоловіка, що має Святе Священство в наш час і нашому поколінні. Я швидше волів би мати живі пророцтва, ніж усі писання в цих книгах”. Він продовжував у тому ж дусі. Коли він закінчив, брат Джозеф сказав присутнім: “Брат Бригам сказав вам слово Господа і він сказав вам істину”16.

Бригам Янг, другий Президент Церкви, пригадував: “Багато років тому пророк Джозеф зазначав, що якби люди дослухалися до одкровень, що були в його розпорядженні, і мудро діяли згідно з ними, як указував би Господь, то вони у силі й розумінні були б на багато років попереду, ніж вони є зараз”17.

Ми підтримуємо Президента Церкви й інших провідників Церкви, коли молимося за них і приймаємо їхні поради

Джозеф Сміт записав, що під час освячення храму в Кертленді 27 березня 1836 р., сталося таке: “Тоді я коротко звернувся і запропонував кільком кворумам і всім присутнім святим визнати [Перше] Президентство як пророків і провидців і підтримувати їх своїми молитвами. Всі вони погодилися з цим, підвівшись.

Потім я запропонував кворумам і присутнім святим визнати Дванадцятьох апостолів, також присутніх, як пророків, провидців і одкровителів та як особливих свідків перед усіма народами землі, які мають ключі царства, щоб відкрити його, або встановити його серед них, і підтримати їх молитвами, на що вони погодилися, підвівшись.

Далі я запропонував кворумам і присутнім святим визнати президентів сімдесятників … і підтримати їх своїми молитвами, на що вони погодилися, підвівшись. …

Голос був одностайним у кожному з випадків, і я пророкував усім, що наскільки вони підтримуватимуть цих чоловіків у їхніх посадах, … настільки Господь благословлятиме їх, так, в ім’я Христа, благословення небес будуть їхніми”18.

Як тоді підтримали руки Мойсея [див. Вихід 17:8–13], так і ми підтримуймо руки людей, призначених направляти справи Царства, щоб вони могли бути зміцнені й здатні виконувати їхні величні замисли, а також бути знаряддям у виконанні величної роботи останніх днів”19.

“Якщо люди роблять щось лише тому, що їм сказали робити це, і при цьому вони ремствують весь час, від цього немає ніякої користі—вони так само могли б і не робити цього. Є такі, хто вважають себе святими, але швидкі ремствувати і шукати помилки, коли дається будь-яка порада, що суперечить їхньому бажанню, навіть якщо вони самі просять цієї поради; наскільки ж воно сильніше, коли цієї поради не просять і вона не співпадає з їхнім розумінням порядку речей. Але, брати, ми сподіваємося на краще від більшості з вас; ми сподіваємося, що ви бажаєте поради час від часу і що ви з радістю прийматимете її, коли б не отримали з належного джерела”20.

Елайза Р. Сноу писала: “[Джозеф Сміт] сказав, що якщо Бог призначив його і вибрав його знаряддям, щоб вести Церкву, чому б не дозволити йому робити це? Навіщо стояти на шляху, якщо він призначений зробити це? Хто знає наміри Божі? Хіба Він не відкриває все не так, як ми того очікували? Пророк зазначив, що він постійно духовно піднімався, хоча все тягнуло його донизу, стояло на шляху і перешкоджало. Та, незважаючи на всі ці перешкоди, врешті-решт він завжди виявлявся правим. …

Він дорікав тим, які мали схильність знаходити помилки в управлінні справами Церкви, кажучи, що Бог покликав його вести Церкву і він вестиме її правильно. Ті, хто втручаються, будуть присоромлені, коли їхня нерозумність стане очевидною”21.

Люди, які не приймають сучасних пророків, не прогресуватимуть і накличуть на себе вироки Божі

“Хоча буквально все знання надходить від Бога, коли воно відкривається, не всі люди одразу вважають його одкровенням. …

Ной був досконалою людиною, і його знання, або одкровення про те, що мало статися на землі, дало йому силу підготуватися і врятувати себе і свою сім’ю від нищівного потопу. Це знання, або одкровення, … не сприймалося мешканцями землі. Вони знали, що Адам був першим чоловіком, створеним на образ Божий, що він був хорошою людиною, що Енох ходив з Богом триста і шістдесят п’ять років і був перенесений на небеса, не скуштувавши смерті. Але вони не могли пережити нового одкровення: у старі ми віримо, бо в них вірили наші батьки, але все по-іншому з новими одкровеннями. І потоп змив їх. …

То й же принцип … був чудово продемонстрований юдеями, коли Спаситель прийшов у плоті. Вони хвалилися старими одкровеннями, оздоблювали гробниці померлих, давали десятину з м’яти і ганусу, багатослівно молилися, щоб хизуватися, і перетинали моря і долини, щоб проповідувати, але коли з вуст Самого Великого Я Є вийшло нове і чисте одкровення, вони не могли пережити цього—це було занадто. Це проявило занепад того покоління, як і інших до того, і вони кричали: геть його, розіпни його! …

І знову такий же принцип і така ж реакція були, коли в цьому поколінні з’явилася Книга Мормона. Старе одкровення, старі патріархи, пілігрими й апостоли—всі блаженні. Ми віримо в них, але за новими ми жити не можемо”22.

“Світ завжди сприймав лжепророків за справжніх, а тих, хто посилався Богом, вважали лжепророками, тому і вбивали, каменували, карали й кидали за ґрати справжніх пророків, і цим доводилося ховатися “по печерах та проваллях земних” [див. Євреям 11:38], і хоч вони були найпочеснішими людьми на землі, їх виганяли із суспільства як волоцюг, в той же час приймаючи, вшановуючи і підтримуючи шахраїв, чужинців, лицемірів, самозванців і найбільш мерзенних людей”23.

“Я й гадки не маю, чи буде Христос, прийшовши на землю, проповідувати такі ж суворі речі, які проповідував юдеям, але це покоління не прийме Його за суворість. … Багато людей скажуть: “Я ніколи не зраджу тебе, а завжди буду поруч з тобою”. Але як тільки ви розкажете їм про таємниці царства Божого, що зберігаються на небесах і передаються дітям людським, коли вони готові для них, вони перші ж каменуватимуть вас і заб’ють вас до смерті. За цим самим принципом було розіп’ято Господа Ісуса Христа і за ним вбиватимуть пророків у цьому поколінні.

Багато чого в останні дні є [незбагненним] для дітей людських, наприклад, що Бог підніматиме [людей] з мертвих. [Вони забувають,] що ще до заснування світу було приховано те, що буде відкрите немовлятам в останні дні.

Існує багато надзвичайно мудрих чоловіків і жінок серед нас, які є надто мудрими, щоб приймати повчання, тому вони мусять померти у своєму невігластві, і у воскресінні вони зрозуміють свою помилку. Багато хто зачиняють для себе ворота небесні, кажучи: “Бог може відкривати стільки й стільки, і цьому я віритиму”. …

Завжди було так, що коли Бог посилав якусь людину зі священством і починав проповідувати повноту євангелії, його зрікалися його друзі, готові розітнути його, якщо він навчає того, що на їхній погляд є неправильним, і за цим же принципом був розіп’ятий Ісус”24.

“Горе, горе тій людині або людям, які заносять руку на Бога і Його свідків у ці останні дні, бо вони майже ошукають навіть найвибраніших!

Коли людина іде і проповідує, і заповідає людям слухатися її вчень, вона є або справжнім пророком, або лжепророком. Лжепророки завжди протистоять справжнім пророкам і проповідують настільки близько до істини, що майже обманюватимуть навіть найвибраніших”25.

“Через зречення євангелії Ісуса Христа і пророків, яких послав Бог, осуди Божі падали на людей, міста і народи в різні епохи світу, що сталося і з Содомом і Гоморрою, що були знищені за зречення пророків”26.

Уільям П. Макінтаєр казав: “Джозеф Сміт пророкував, що всі, хто легковажно ставляться до даних одкровень, до нього і його слів, ще будуть довго плакати і лементувати, … кажучи: “О! Якби ми послухалися слів Божих і даних одкровень!”27

Рекомендації для вивчення і викладання

Візьміть до уваги ці ідеї, вивчаючи розділ або готуючись до викладання. По додаткову допомогу звертайтеся до сторінок v–xii.

  • Продивіться розповідь на сторінках 193–195 і зверніть увагу на те, як ставилися до одкровень, отриманих Джозефом Смітом, перші члени Церкви. Що ви думаєте про Учення і Завіти?

  • Прочитайте четвертий абзац на сторінці 196. Чому, на вашу думку, “спасіння не може прийти без одкровення”?

  • Продивіться сторінки 197–199. Чому, на ваш погляд, люди іноді дозволяють собі бути обманутими, як в історії про Гайрама Пейджа? Що ми можемо робити, щоб не бути обманутими лжепророками або лжевченнями?

  • Продивіться останні три абзаци на сторінці 198. Чому це добре, що лише одна людина отримує одкровення для всієї Церкви? Якими випадками з життя ви можете поділитися, коли Господь направляв вас у ваших конкретних обов’язках?

  • На сторінках 199–200 прочитайте, як Джозеф Сміт і Бригам Янг відповіли на слова чоловіка, що ми повинні прив’язуватися до одкровень, записаних у Писаннях. Чого б не вистачало у вашому житті, якби ви прив’язали себе до Головних трудів, не слухаючи слова сучасних пророків? Як ми можемо наслідувати дух поради Бригама Янга?

  • Як ми можемо підтримувати Президента Церкви та інших провідників Церкви? (Приклади див. на сторінках 200–201). Яку пораду дав Президент Церкви на останній генеральній конференції? Які ви отримали благословення за те, що йшли за пророком та іншими провідниками Церкви?

  • Як люди можуть зрікатися пророків Бога? (Приклади див. на сторінках 201–204). Які наслідки можуть бути через рішення не приймати поради тих, кого Господь обрав керувати Своєю Церквою?

Відповідні уривки з Писань: Приповісті 29:18; Кн. Якова 4:8; 3 Нефій 28:34; Мормон 9:7–9; УЗ 21:1–6

Посилання

  1. Parley P. Pratt, Autobiography of Parley P. Pratt, ed. Parley P. Pratt Jr. (1938), p. 62; пунктуацію усучаснено; розбивку на абзаци змінено.

  2. “The Conference Minutes and Record Book of Christ’s Church of Latter Day Saints 1838–1839; 1844,” entry for Nov. 2, 1831, p. 16, reported by John Whitmer, Church Archives, The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints, Salt Lake City, Utah. This record book contains records from 1830 to 1844.

  3. History of the Church, 1:235; from “History of the Church” (manuscript), book A-1, p. 172–173, Church Archives.

  4. Уложення віри 1:9.

  5. History of the Church, 5:344; з проповіді Джозефа Сміта 8 серпня 1843 р. в Наву, шт. Іллінойс; зі слів Уілларда Річардса і Уільяма Клейтона.

  6. History of the Church, 6:252; з проповіді Джозефа Сміта 10 березня 1844 р. в Наву, шт. Іллінойс; зі слів Уілфорда Вудраффа.

  7. History of the Church, 3:389–390; з проповіді Джозефа Сміта приблизно в липні 1839 р. в Коммерсі, шт. Іллінойс; зі слів Уілларда Річардса.

  8. History of the Church, 5:258; з проповіді Джозефа Сміта 22 січня 1843 р. в Наву, шт. Іллінойс; зі слів Уілфорда Вудраффа.

  9. History of the Church, 6:9; from Joseph Smith, “Latter Day Saints,” in I. Daniel Rupp, comp., He Pasa Ekklesia [The Whole Church]: An Original History of the Religious Denominations at Present Existing in the United States (1844), p. 404.

  10. History of the Church, 2:52; пунктуацію усучаснено; розбивку на абзаци змінено; з протоколу конференції Церкви 21 квітня І834 р. в Нортоні, шт. Огайо; зі слів Олівера Каудері.

  11. “Хрищення”. Стаття з часопису Times and Seasons за 1 вересня 1842 р., с. 905; граматику усучаснено; редактором часопису був Джозеф Сміт.

  12. History of the Church, 1:109–111, 115; розбивку на абзаци змінено; from “History of the Church” (manuscript), book A-1, pp. 53–55, 58, Church Archives; дату прибуття Джозефа та Емми до Фейетта (серпень 1830 р.) у History of the Church вказано неправильно.

  13. History of the Church, 2:477; з проповіді Джозефа Сміта 6 квітня 1837 р. в Кертленді, шт. Огайо; зі слів Messenger and Advocate, Apr. 1837, p. 487.

  14. History of the Church, 1:338; з листа Джозефа Сміта і Фредеріка Г. Уільямса до Джона С. Картера, 13 квітня 1833 р., Кертленд, шт. Огайо.

  15. Heber C. Kimball, Deseret News, Nov. 5, 1856, p. 274.

  16. Wilford Woodruff, in Conference Report, Oct. 1897, pp. 22–23; пунктуацію усучаснено; розбивку на абзаци змінено.

  17. Brigham Young, Deseret News, Dec. 9, 1857, p. 316.

  18. History of the Church, 2:417–418; із запису у щоденнику Джозефа Сміта, 27 березня 1836 р., Кертленд, шт. Огайо; see also Messenger and Advocate, Mar. 1836, p. 277.

  19. History of the Church, 4:186; з листа Джозефа Сміта і його радників у Першому Президентстві святим, вересень 1840 р., Наву, шт. Іллінойс, опубліковано в Times and Seasons, жовтень 1840 р., с. 178.

  20. History of the Church, 4:45, зноска; з листа Першого Президентства і вищої ради до святих на захід від Кертленда, шт. Огайо від 8 грудня 1839 р., Коммерс, шт. Іллінойс, опубліковано в Times and Seasons, грудень 1839 р., с. 29.

  21. History of the Church, 4:603–604; з проповіді Джозефа Сміта 28 квітня 1842 р. в Наву, шт. Іллінойс; зі слів Елайзи Р. Сноу; див. також додаток, сторінка 568, пункт 3.

  22. “Знання—сила”, стаття, опублікована в часопису Times and Seasons, 15 серпня 1842 р., сс. 889–890; орфографію, пунктуацію і граматику усучаснено; курсив знято; редактором часопису був Джозеф Сміт.

  23. History of the Church, 4:574; пунктуацію усучаснено; з “Випробуй святих”, редакторської статті, опублікованій в часопису Times and Seasons, 1 квітня 1842, с. 744; редактором часопису був Джозеф Сміт.

  24. History of the Church, 5:423–425; пунктуацію усучаснено; розбивку на абзаци змінено; з проповіді Джозефа Сміта 11 червня 1843 р. в Наву, шт. Іллінойс; зі слів Уілфорда Вудраффа і Уілларда Річардса; див. також додаток, сторінка 568, пункт 3.

  25. History of the Church, 6:364; з проповіді Джозефа Сміта 12 травня 1844 р. в Наву, шт. Іллінойс; зі слів Томаса Баллока.

  26. History of the Church, 5:256–257; з проповіді Джозефа Сміта 22 січня 1843 р. в Наву, шт. Іллінойс; зі слів Уілфорда Вудраффа.

  27. Уільям П. Макінтаєр стосовно проповіді Джозефа Сміта на початку 1841 р. в Наву, шт. Іллінойс; William Patterson Mclntire, Notebook 1840–1845, Church Archives.

Зображення
Joseph receiving revelation

Коли пророк Джозеф Сміт отримував одкровення, він часто був в оточенні інших керівників Церкви, і деякі з них записували його слова, як він отримував їх від Господа.

Зображення
Heber C. Kimball

Гебер Ч. Кімбол

Зображення
Noah preaching

“Ной був досконалою людиною, і його знання, або одкровення про те, що мало статися на землі, … не сприймалося мешканцями землі”.