Учення Президентів
Розділ 38: Лист до Вентворта


Розділ 38

Лист до Вентворта

“Лист до Вентворта” є розповіддю пророка Джозефа Сміта про “підйом, розвиток, переслідування і віру святих останніх днів”, включаючи твердження, відомі як Уложення віри.

З життя Джозефа Сміта

Крім того, що Джозеф Сміт був Президентом Церкви, в Наву він мав ще багато інших обов’язків. У травні 1842 р. він став мером Наву, що означало, що він автоматично ставав верховним суддею Муніципального суду Наву. Він був генерал-лейтенантом і головнокомандувачем Легіону Наву. А в лютому 1842 р. він вступив на посаду редактора Times and Seasons —церковного часопису, що виходив двічі на місяць. Видання Times and Seasons було засобом спілкування провідників Церкви зі святими, публікації одкровень і важливих проповідей, а також новин Церкви. Джона Тейлора, члена Кворуму дванадцятьох, було призначено опікуватися багатьма аспектами видавничої діяльності під керівництвом пророка.

У першому номері, виданому в той час, коли пророк був редактором, він писав, що часопис публікуватиме статті про “важливі події, що відбуваються навколо нас щодня, стрімке поширення істини, численні повідомлення, які ми щодня отримуємо від старійшин у відрядженні—і в цій країні, і в Англії, з Європейського континенту, та інших частин світу; про жахливий стан країн, про послання і повчання Дванадцятьох і про одкровення, які ми отримуємо від Всемогутнього”1.

Коли пророк перебував на посаді редактора, Times and Seasons публікував документи великої значущості. У березні 1842 р. було опубліковано книгу Авраама і два факсиміле, а в травні—третє факсиміле. Також у березні пророк почав публікацію матеріалу “Історія Джозефа Сміта”—розповідь, яка згодом стане Історією Церкви (History of the Church).

У номері Times and Seasons за 1 березня 1842 р. пророк опублікував матеріал, що отримав назву “Лист до Вентворта”. Пояснюючи причину написання цього документу, пророк сказав: “На прохання пана Джона Вентворта, редактора і власника Chicago Democrat, я написав цей нарис про підйом, розвиток, переслідування і віру святих останніх днів, засновником яких, під проводом Бога, я маю честь бути. Пан Вентворт каже, що бажає поділитися цим документом з паном [Джорджем] Барстоу, своїм другом, який складає історію Нью-Гемпшира. Оскільки пан Барстоу вдався до належних кроків, прагнучи здобути правильну інформацію, все, чого я від нього попрошу, так це щоб він опублікував цю розповідь повністю, не прикрашаючи і не перекручуючи”2.

Джордж Барстоу зрештою не включив звіт пророка до своєї історії, оскільки вирішив у своїй книзі описати події лише до 1819 року3. Але Лист до Вентворта виявився безцінним для святих останніх днів. Це достеменна розповідь Джозефа Сміта, яка свідчить про його священне покликання від Бога, його видіння, його священнослужіння і вчення. Вона описує підйом і зростання Церкви та переслідування святих. У ній міститься пророча заява про майбутній успіх Церкви на землі під заступницькою рукою Великого Єгови. Там також згадуються важливі подробиці, які не знайти в жодних інших ученнях пророка, зокрема описання золотих пластин і опис змісту Книги Мормона. Варто уваги, що так уперше Джозеф Сміт власноруч опублікував розповідь про своє Перше видіння.

Завершений 13-ма проголошеннями доктрини Церкви, нині відомими як Уложення віри, цей лист є достовірним свідченням божественного покликання пророка Джозефа Сміта.

Учення Джозефа Сміта

Бог Батько та Ісус Христос явилися Джозефу у відповідь на його молитву

“Я народився 23 грудня 1805 року від Різдва Христового в місті Шерон, округа Віндзор, шт. Вермонт. Коли мені було 10 років, мої батьки перебралися до Пальміри, шт. НьюЙорк, де ми прожили приблизно 4 роки, а звідти переїхали до Манчестера. Мій батько був фермером і навчав мене мистецтву землеробства і скотарства. Коли приблизно в 14 років я почав замислюватися над тим, наскільки важливо готувати себе до майбутнього і як би розпитати когось [про] план спасіння, то побачив, що в суспільстві відбуваються неабиякі заворушення на ґрунті релігії; якщо я йшов до одного товариства, вони розповідали мені про один план, а інше—про інший план; і кожне вказувало на своє віровчення як на summum bonum (лат.—найвище благо) довершеності. Усвідомлюючи, що всі не можуть бути праві і що Бог не міг бути автором такого сум’яття, я вирішив дослідити цей предмет більш повно, віруючи, що якщо Бог має Церкву, вона не повинна бути поділена на фракції, і що якби Він учив одне товариство вклонятися певним чином і виконувати певну низку обрядів, то не став би вчити інше товариство іншим, діаметрально протилежним принципам.

Віруючи в слово Боже, я мав упевненість у проголошенні Якова: “Якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє,—і буде вона йому дана” [Яків 1:5]. Я усамітнився в затишному місці в гаю і почав волати до Господа; в той час як я був захоплений палкою молитвою, мій розум було уведено від усього, що оточувало мене, і був огорнутий небесним видінням, і побачив двох славетних істот, які точнісінько були схожі одна на одну в рисах і подобі, оточених найбільш яскравим світлом, яке б затемнило сонце в зеніті. Вони сказали мені, що всі релігійні деномінації вірують в хибні вчення і що жодна з них не визнана Богом як Його Церква і царство, і мені було чітко сказано “не йти за ними”, і в той же час я одержав обіцяння, що в майбутньому повнота євангелії стане мені відома.

Книга Мормона була написана в давні часи на золотих пластинах і передана Джозефу Сміту небесним посланцем

Увечері 21 вересня 1823 року від Різдва Христового, коли я молився Богові і намагався проявити віру в безцінні обіцяння Писань, несподівано світло, немов денне, тільки набагато чистіше і значно славетніше на вигляд і яскравість, наповнило мою кімнату; так, на перший погляд здавалося, що будинок наповнений вогнем, що поглинає; це видовище спричинило шок, який охопив усе моє тіло; за мить переді мною постала істота, оточена ще більшою славою, ніж та, яка вже оточувала мене. Посланець назвав себе ангелом Божим, посланим з радісною новиною, що завіт, який Бог уклав з давнім Ізраїлем, незабаром мав виповнитися, що робота з підготовки до Другого пришестя Месії мала швидко розпочатися, що наближався час, коли в силі буде проповідувано євангелію в усій її повноті, всім народам, щоб люди могли підготуватися до Тисячолітнього правління. Мені повідомили, що мене обрано бути знаряддям у руках Бога, щоб виконати деякі з Його задумів у цьому славетному розподілі.

Мені також повідомили про корінних мешканців цієї землі і показали, якими вони були, і звідки прийшли; мені було відкрито короткий опис їхнього походження, розвитку, цивілізації, законів, урядування, їхньої праведності й нечестя, і благословень Божих, що зрештою були забрані від них як народу; мені також було сказано, де зберігаються деякі з пластин, на яких вигравіювано скорочення літописів давніх пророків, які жили на цьому континенті. Ангел являвся мені три рази тієї ночі і передрікав усе те саме. Після багатьох відвідин ангелів Божих, які розкривали велич і славу подій, що мали відбутися в останні дні, вранці 22 вересня 1827 року від Різдва Христового ангел Господній передав літопис у мої руки.

Ці літописи були вигравійовані на пластинах, що на вигляд були золотими. Кожна пластина була шість дюймів завширшки і вісім завдовжки, не товстіша за звичайну жерсть. Вони були покриті гравіюваннями, єгипетськими письменами, і зв’язані разом у том, наче аркуші книги, скріплені наскрізь трьома кільцями. Книга була десь шість дюймів завтовшки, а її частина була запечатана. Символи на незапечатаній частині були дрібними і красиво вигравійованими. Вся конструкція книги несла масу ознак античності, а також свідчила про неабияке володіння мистецтвом гравіювання. З літописом я знайшов дивовижне знаряддя, яке древні називали “Урімом і Туммімом”, що складався з двох прозорих каменів, вкладених в оправу і прикріплених до нагрудника. За допомогою Уріму і Тумміму я переклав літопис даром і силою Бога. …

Ця Книга … розповідає нам, як Спаситель явив Себе на цьому континенті після Свого воскресіння, що Він приніс сюди євангелію в усій її повноті, рясності, силі й благословенні, що у них були апостоли, пророки, пастори, вчителі та євангелісти, той же порядок, те ж священство, ті ж обряди, дари, сили і благословення, які були і на східному континенті; що люди були відсічені внаслідок своїх переступів, що останній з їхніх пророків, який жив серед них, отримав повеління записати скорочення їхніх пророцтв, історії тощо і сховати їх у землі, і воно мало з’явитися і об’єднатися з Біблією для звершення цілей Бога в останні дні. За більш детальною розповіддю я б відіслав вас до Книги Мормона, яку можна придбати в Наву або в будь-кого з наших подорожуючих старійшин.

Як тільки звістка про це відкриття стала відома, немов на крилах вітру, в усіх напрямках полетіли лживі чутки, перекручені перекази і наклепи; будинок часто осаджували погромники і зловмисники. Кілька разів у мене стріляли, і мені ледве вдавалося втекти, і застосовувалися всілякі способи забрати в мене пластини; але сила і благословення Бога були зі мною, і дехто починав вірити в моє свідчення.

Нехай вирують переслідування Церкви—ніщо не може зупинити просування істини

6 квітня 1830 року “Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів” була організована в місті Фейетт, округа Сенека, штат Нью-Йорк. Кілька людей були покликані й посвячені Духом одкровення і пророцтва, і починали проповідувати, як Дух вкладав у їхні уста, і хоч були слабкими, вони були зміцнені силою Бога, і багатьох було приведено до покаяння, занурено у воду і сповнено Святим Духом через покладання рук. Вони бачили видіння і пророцтва, виганялися біси і хворі зцілювалися покладанням рук. Відтоді робота покотилася вперед з дивовижною швидкістю, і незабаром були сформовані церкви в штатах Нью-Йорк, Пенсільванія, Огайо, Індіана, Іллінойс та Міссурі; в останньому з указаних штатів було засновано значне поселення в окрузі Джексон: багато людей приєднувалося до Церкви і ми стрімко зростали; ми здійснювали крупні закупівлі землі, наші ферми буяли достатком, і в нашій внутрішній спільноті й по всій місцевості люди насолоджувалися миром і щастям; та, оскільки ми не могли співпрацювати з нашими сусідами (багато з яких були одними з найбільш ницих людей і тікали від лиця цивілізованого суспільства до прикордонних територій, щоб уникнути правосуддя) з їхніми опівнічними пиятиками, порушеннями Суботнього дня, скачками і азартними іграми, вони почали спочатку глузувати з нас, потім утискувати, і зрештою зібралася банда погромників, яка спалювала наші будинки, обмазувала дьогтем і вивалювала в пір’ї багатьох наших братів, і врешті-решт, усупереч закону, справедливості й гуманності, вигнала їх з їхніх помешкань; і вони, позбавлені дому й притулку, блукали суворими преріями, доки діти не залишали свої криваві сліди у преріях. Це відбувалося в листопаді, і в них, окрім склепіння небесного, не було ніякого іншого даху над головою в цю непогожу пору року; на це заплющував очі уряд, і хоча ми мали право на свою землю і не порушили жодного закону, ми не могли отримати відшкодування.

Було багато хворих, що були нелюдяно вигнані зі своїх домівок і мали терпіти це знущання і шукати притулок повсюди, де його можна було знайти. Внаслідок цього дуже багато з них, позбавлені побутових зручностей і необхідного медичного догляду, помирали; багато дітей залишилося сиротами, дружини [залишилися] вдовами, а чоловіки—вдівцями; наші ферми захоплювали погромники, в нас увели тисячі голів худоби, овець, коней і свиней, а наше домашнє приладдя, запаси продуктів і друкарський верстат з набором були розграбовані чи знищені.

Багато наших братів перебралося до округи Клей, де вони залишалися до 1836 року, три роки; там не було ніякого насильства, але були погрози про розправи. Та влітку 1836 року ці погрози почали набувати більш серйозних форм, ніж просто погрози: скликалися громадські збори, видавалися резолюції, нам погрожували помстою і знищенням, і справи знов набули небезпечного характеру; округа Джексон була достатнім прецедентом, й оскільки влада в тій окрузі не втручалася, влада округи Клей вихвалялася, що вони не робитимуть цього і тут; звернувшись до влади, ми зрозуміли, що так воно і буде, і після багатьох нестач і втрат власності ми знов були вигнані з наших домівок.

Далі ми оселилися в округах Колдуелл і Девісс, де заснували великі й численні поселення, гадаючи, що позбулися утисків, заселивши нові округи з дуже невеликим числом мешканців; але і тут нам не дали спокою—в 1838 році на нас знову нападали погромники, губернатор Боггз видав наказ про знищення, і з санкції закону організовані шайки розгулювали по місцевості, крали нашу худобу, овець, свиней тощо, багатьох наших людей було холоднокровно вбито, наших жінок ґвалтували і під лезом меча нас вимусили відмовитися від усієї нашої власності; і перенісши образи, яким тільки могла піддати нас нелюдяна, безбожна банда мародерів, 12–15 тисяч душ—чоловіків, жінок і дітей—були вигнані від їхніх вогнищ і з їхніх земель, на які вони мали законні права, бездомні, самотні і безпритульні (в розпал зими), щоб блукати по землі, немов вигнанці, або шукати притулку в більш сприятливому кліматі й серед менш варварських людей. Багато людей захворіло й померло від холоду й труднощів; багато жінок залишилося вдовами, а дітей—сиротами, жебраками. Мені було б потрібно більше часу, ніж той, що виділено мені, щоб описати несправедливість, шкоду, убивства, кровопролиття, грабежі, скорботи і горе, спричинені варварськими, нелюдяними і беззаконними діяннями в штаті Міссурі.

За описаних вище обставин ми в 1839 році прибули до штату Іллінойс, де знайшли гостинний народ і дружній дім—народ, який хотів жити за принципами законності й гуманності. В окрузі Хенкок ми почали будувати місто, яке назвали Наву. Там нас було 6–8 тисяч, окрім розпорошених по всій цій окрузі і майже в кожній окрузі штату. Нам надана міська хартія і хартія на Легіон, до якого нині входить 1500 солдат. У нас також є хартія на Університет, сільськогосподарське і виробниче Товариство, у нас є свої закони і керівники, і ми маємо всі привілеї, що їх мають інші вільні й просвітлені громадяни.

Переслідування не зупинили просування істини, але тільки плеснули оливи у вогонь—вона поширюється дедалі стрімкіше. Пишаючись справою, до якої вони залучені, й знаючи про свою невинність й істинність своєї системи серед усіх наклепів і докорів, старійшини цієї Церкви ішли вперед і сіяли євангелію майже в кожному штаті Союзу; вона проникає в наші міста, вона поширюється по наших поселеннях і спонукає тисячі наших інтелігентних, благородних і патріотичних громадян схилятися перед її небесними мандатами і бути керованими її священними істинами. Вона також поширюється в Англії, Ірландії, Шотландії та Уельсі, куди в 1840 році було послано багато наших місіонерів, і понад п’ять тисяч уже стоять під прапором Істини; багато інших ідуть до нього зараз у кожній країні.

Наші місіонери ідуть у різні народи: в Німеччину, Палестину, Нову Голландію [Австралію], Ост-Індію та інші території, прапор Істини було піднято; жодна нечиста рука не може зупинити прогрес цієї роботи. Нехай вирують переслідування, нехай об’єднуються погромники, нехай збираються армії, нехай зводяться наклепи, але істина Божа просуватиметься сміливо, шляхетно і незалежно, доки не проникне на кожний континент, відвідає кожний край, пронесеться кожною країною і зазвучить у кожному вусі, доки цілі Бога не буде досягнуто і Великий Єгова не скаже, що роботу виконано.

Уложення віри описують фундаментальні вчення й принципи нашої релігії

“Ми віримо в Бога, Вічного Батька, і в Його Сина Ісуса Христа, і в Святого Духа.

Ми віримо, що людей буде покарано за їхні власні гріхи, а не за Адамову провину.

Ми віримо, що завдяки спокуті Христа все людство може бути спасенним через послушність законам і обрядам євангелії.

Ми віримо, що основними принципами і обрядами євангелії є: (1) віра в Господа Ісуса Христа; (2) покаяння; (3) хрищення зануренням для відпущення гріхів; (4) рукопокладання для надання дару Святого Духа.

Ми віримо, що чоловік мусить бути покликаний Богом через пророцтво й рукопокладання тих, хто має повноваження, щоб проповідувати євангелію і виконувати її обряди.

Ми віримо в той самий устрій, що був у первинній Церкві, а саме: в апостолів, пророків, пасторів, учителів, євангелістів тощо.

Ми віримо в дар мов, пророцтва, одкровення, видінь, зцілення, тлумачення мов тощо.

Ми віримо, що Біблія—це слово Боже настільки, наскільки правильно її перекладено; ми також віримо, що Книга Мормона—це слово Боже.

Ми віримо всьому, що Бог відкрив, усьому, що Він відкриває тепер, і ми віримо, що Він відкриє ще багато великого і важливого стосовно Царства Божого.

Ми віримо в дійсне збирання Ізраїля і відновлення Десяти колін; що Сіон буде побудовано на цьому [Американському] континенті; що Христос буде особисто царювати на Землі, і що Землю буде відновлено, і вона одержить свою райську славу.

Ми залишаємо за собою право вклонятися Всемогутньому Богові так, як нам каже власна совість, і визнаємо за всіма людьми те саме право; нехай вони вклоняються як, де і чому вони хочуть.

Ми віримо в підлеглість монархам, президентам, правителям і урядовцям, дотримуючись закону, шануючи і підтримуючи його.

Ми віримо, що повинні бути чесними, вірними, цнотливими, доброзичливими, чеснотними і творити добро всім людям; справді, ми можемо сказати, що слідуємо настановленню апостола Павла: ми віруємо в усе, сподіваємося всього; ми багато чого перетерпіли і сподіваємося, що зможемо перетерпіти все. Якщо є щось чеснотне, чудове, славнозвісне, гідне похвали—ми прагнемо цього. [Див. Уложення віри 1:1–13].

З повагою,

Джозеφ Сmit4.

Рекомендації для вивчення і викладання

Візьміть до уваги ці ідеї, вивчаючи розділ або готуючись до викладання. По додаткову допомогу звертайтеся до сторінок v–xii.

  • Джозеф Сміт написав листа Вентворту у відповідь на прохання Джона Вентворта і Джорджа Барстоу (сторінка 443). Коли було таке, що люди запитували вас про історію Церкви чи її вірування? Вивчаючи або обговорюючи цей розділ, обміркуйте, як би ви могли відповідати на подібні запитання в майбутньому. Як слова Джозефа Сміта з Листа до Вентворта можуть навчити нас відповідати на такі запитання?

  • Прочитайте, що сказав пророк про своє Перше видіння (сторінка 444). Як ви можете допомогти людині, яка запитає вас про Перше видіння, зрозуміти його і те, що воно означає особисто для вас?

  • Прочитайте розповідь пророка про появу Книги Мормона (сторінки 445–447). Що змінила Книга Мормона у вашому житті? Як саме ви можете ділитися свідченням про Книгу Мормона?

  • На сторінках 447–450 Джозеф Сміт коротко викладає історію початку Церкви і свідчить про її майбутнє. Які відчуття виникають у вас, коли ви читаєте весь перший абзац на сторінці 450? Чому, на ваш погляд, переслідування не можуть зупинити розвиток Церкви? Наведіть приклади людей, які розвивалися духовно попри протистояння. (Ви можете згадати приклади з Писань, історії Церкви і власного життя).

  • Продивіться Уложення віри (сторінки 450–451). Що корисного для себе ви знайшли в Уложеннях віри? Чому, на ваш погляд, ми просимо дітей Початкового товариства вивчати їх напам’ять? Ви можете скласти розклад, за яким досліджуватимете або вивчатимете напам’ять Уложення віри.

Відповідні уривки з Писань: Джозеф Сміт—Історія 1:1–75.

Посилання

  1. “Передплатникам”. Редакторська стаття з часопису Times and Seasons за 15 лютого 1842 р., с. 696; вживання великої літери усучаснено; редактором часопису був Джозеф Сміт.

  2. History of the Church, 4:535–536; з листа Джозефа Сміта, написаного на прохання Джона Вентворта і Джорджа Барстоу, Наву, шт. Іллінойс, і опублікованого в часопису Times and Seasons, 1 березня 1842 р., с. 706. Прізвище пана Барстоу було помилково викладено як “Бастоу” в History of the Church і Times and Seasons.

  3. Хоча лист так і не було опубліковано Джоном Вентвортом чи Джорджем Барстоу, та сама розповідь з деякими доповненнями і правками публікувалася на національному рівні в 1844 р. Девідом Руппом в “Latter Day Saints,” He Pasa Ekklesia [The Whole Church]: An Original History of the Religious Denominations at Present Existing in the United States, pp. 404–410.

  4. History of the Church, 4:536–541; вживання дужок у слові “про” в першому абзаці на с. 444 збережено за оригіналом; вживання дужок у словах у шостому абзаці на с. 451 збережено за оригіналом; орфографію і пунктуацію усучаснено; з листа Джозефа Сміта, написаного на прохання Джона Вентворта і Джорджа Барстоу, Наву, шт. Іллінойс, опублікованого в Times and Seasons, 1 березня 1842 р., сс. 706–710. Пророк Джозеф Сміт описував сам або надиктовував розповідь про Перше видіння кілька разів. Розповідь у Листі до Вентворта є однією з них. Офіційна розповідь, віднесена до Священних Писань, міститься у Джозеф Сміт—Історія в Дорогоцінній Перлині. Крім того, для публікації Уложень віри у виданні Дорогоцінної Перлини 1981 р. видання в них були внесені незначні зміни. Тому існують певні невеличкі відмінності між нинішньою версією Уложень віри та версією, опублікованою в цьому розділі.

Зображення
Prophet Joseph writing

“На прохання пана Джона Вентворта … я написав такий нарис про підйом, розвиток, переслідування і віру святих останніх днів, засновником яких я маю честь бути під Богом”.

Зображення
Joseph receiving gold plates

“Вранці 22 вересня 1827 року від Різдва Христового ангел Господній передав літопис у мої руки”.