2015
Слова, які змінюють наш світ

Слова, які змінюють наш світ

Рада округу в Гані є прикладом того, як, радячись разом і використовуючи місцеві ресурси, можна створювати можливості для особистого зростання і служіння іншим.

Words to Change Our World

Ілюстрація Тейлора Каллері

Сестра Віда Осеї з Гани хотіла навчитися читати й писати англійською мовою. Кілька разів вона намагалася скористатися соціальними програмами, але зневірювалася і через кілька тижнів залишала навчання. Одного разу в неділю під час зборів Другої філії вона дізналася, що округ Асаманкесе спонсорує програму з навчання англійської мови. Вона вирішила скористатися цією можливістю і записалася.

Невдовзі жінка зрозуміла, що ця програма відрізнялася від інших. Вона зможе навчатися разом з друзями з церкви. Навчальними матеріалами будуть Писання, тож вона вивчатиме англійську та євангелію одночасно.

Через два місяці після початку занять Віда вперше помолилася у класі—вперше за все життя. Через три місяці після початку вона вперше виступала на причасних зборах, частково мовою твай—місцевою африканською мовою,—а частково англійською. Через чотири місяці після початку вона почала записувати в потріпаний зошит замовлення, вартість та ціни за свою роботу швачки. Вона робила менше помилок із замовниками, купувала все необхідне у постачальників за нижчі ціни і заробляла більше грошей, ніж раніше в будь-який із попередніх місяців.

“Я була надто сором’язлива, щоб ходити на заняття з подолання неграмотності, де є незнайомі люди,—казала вона.—Але коли клас з подолання неграмотності проводився у домі зборів з членами Церкви, яких я знала, це додавало мені сміливості спробувати знову. І зараз я можу читати Писання і покращувати свій бізнес, читаючи і пишучи англійською”.

В африканських країнах на південь від Сахари багато людей, особливо жінки, не вміють читати і писати. Безграмотність настільки поширена, що стара африканська приказка каже: “Якщо ти хочеш щось заховати, напиши це в книжці”. Однак серед жінок-святих останніх днів, таких, як Віда, поширюється грамотність.

Випробування, які треба подолати

Обмежена інфраструктура та обмежена можливість отримання державної освіти у більшості країн на південь від Сахари означає обмежені можливості, особливо для дівчат. Оскільки плата за навчання у школі висока, а дівчата мають обмежений статус у суспільстві, багато людей вважають, що навчитися читати—це недосяжна мрія. У Гані, наприклад, хоча англійська мова є офіційною, за підрахунками менше половини дорослих жінок розмовляють англійською. У сільській місцевості Гани дві третини дорослих жінок—безграмотні.

“Більшість дорослих жінок у наших містечках та селах не розмовляють англійською,—каже Сет Оппонг, президент округу Абомосу у Західній місії Акри в Гані.— Наша місцева мова твай упродовж століть існувала лише в усному варіанті. Лише нещодавно було створено алфавіт, аби хтось міг читати і її”.

“Сестри мають покладатися на інших—переважно на своїх чоловіків, якщо вони заміжні, або на слово з вуст їхніх друзів, якщо вони не заміжні,—щоб зрозуміти євангельські принципи і політику Церкви,—пояснює Джорджина Амоака, президент Товариства допомоги округу.—У багатьох є величезне бажання служити, але вони не можуть читати посібники або журнали, тож їхні можливості брати участь у церкві є обмеженими”.

Порада від ради

Оскільки жінки не розмовляють англійською у своїх домівках чи в магазині, участь у житті Церкви є найбільшим стимулом для вивчення мови. Однак як і члени церкви зі стажем, так і новонавернені можуть стикатися зі спротивом з боку домашніх, коли йдеться про програми подолання безграмотності. Рада округу обговорювала цю проблему, і тоді президент Оппонг поговорив з провідниками священства і допоміжних організацій у кожній філії про те, що програма з вивчення мови буде проводитися на рівні округу. Хоча вона відкрита для всіх жінок у громаді, першочергова увага приділятиметься жінкам з Церкви. Замість того, щоб запрошувати кожну жінку окремо, їх запрошували групами, наприклад, президентства Товариства допомоги і Початкового товариства ходили на заняття разом, аби вони могли підтримувати одна одну.

Після обговорення з філіями провідники округу вирішили проводити класи з вивчення мови в кожній філії в неділю, і також двічі упродовж тижня. Після напружених шестимісячних зусиль вручалися свідоцтва про закінчення курсу тим, хто відвідував регулярно і виконав необхідні домашні завдання.

Ресурси, пристосовані під потреби

“Одним з найскладніших питань було знайти спосіб навчити читати і писати тих людей, які мають лише розмовну мову,—пояснює старійшина Джим Дальтон, літній місіонер, який служив у цьому окрузі.—Оскільки мова твай має давню традицію розмовної, але позбавленої письма мови, більшість людей, які розмовляють нею, не вміють писати, тож ми мали почати з навички писати”.

Рансфорд Дарква з вищої ради округу Абомосу працював з двома колишніми місіонерами—Френсісом Анса і Сесілією Аманква, щоб користуватися підготовленим на місці підручником. Учасникам показували малюнки і просили написати про те, що вони бачать. Це допомагало їм розвивати основні навички письма, у той же час навчаючись думати англійською мовою. Як тільки основні навички були засвоєні, можна було застосовувати більш складні матеріали.

Підготовка та інновації

Перед початком програми фахівці з вивчення мови навчали інструкторів не лише методам навчання, але і практичних навичок гігієни та сімейного життя. Та навіть з найкращою підготовкою неможливо було передбачити певні складнощі, що виникли після початку занять: через часті відключення електроенергії в тій місцевості неможливо було проводити вечірні заняття; слухи про те, що бунтівні шахтарі із золотодобувних шахт бродять вночі по вулицях, створювали занепокоєння і часом ті, в кого були ключі, не могли приїхати вчасно, щоб відкрити церковні будівлі.

І знову рада округу обговорювала, що необхідно зробити. Відповідно до їх поради, групи учасників почали приходити на заняття разом. Їм давали ліхтарики, що допомагало безпечно йти стежинками. Місцеві провідники дозволили використовувати генератори, щоб освітлювати будівлі ввечері. Надійним членам Церкви, які жили неподалік від будівель, довіряли ключі, аби вони могли відкривати приміщення вчасно.

Презентації під час випускного вечора

На початку до програми долучився шістдесят один член Церкви, включаючи зацікавлених. Сорок три закінчили всі заняття та виконали домашні завдання. Під час випуску їх попросили виступити з невеликими презентаціями.

Words to Change Our World

“Перед початком програми я взагалі не вміла читати,—сказала Сандра Обенг Амо з філії Санкубенасе.— Коли мій чоловік їхав у відрядження, ми ніколи не проводили домашній сімейний вечір. Кілька тижнів тому, коли він поїхав, мій найстарший син допоміг мені читати посібник і я провела урок англійською для моїх дітей. З того часу я роблю це кожного тижня, коли чоловіка немає вдома”.

Проспер Г’єкете, який попри обмежені навички вивчати англійську все ж залишався вірним членом Другої філії Абомосу, прочитав свідчення на три речення, яке він написав сам. Він сказав, що не вмів читати або писати до початку занять, але зараз він може допомагати своїм малим дітям робити домашні завдання. “Завдяки тому, чого я навчився,—сказав він,—я можу бути кращим батьком”.

“Тепер я можу самостійно читати Писання”,—сказав Кваку Сасу з філії Квабенг.—Раніше я знав, що Книга Мормона істинна, хоч не читав її. Тепер я знаю, що вона істинна, тому що я прочитав її. Моє свідчення зростає і зростає”.

Члени президентства Товариства допомоги філії Асунафо кажуть, що вони присвячували кожен четвер, аби розмовляти між собою лише англійською мовою. “Деякі розмови були того дня довшими, бо нам важко було підібрати відповідні слова, які ми хотіли сказати одна одній,—розповідала Евелін Аг’єйваа, президент Товариства допомоги.—Але невдовзі ми почали перекладати одна для одної, відшукуючи відповідні слова, які хотіли сказати. Оскільки ми навчалися разом, ніхто з нас не бентежився і не боявся сказати неправильне слово. Ми просто допомагали одна одній”.

Щедрі благословення

Жінки, які закінчили програму з подолання неграмотності в окрузі Абомосу, кажуть, що вони підвищили свою самооцінку і більш налаштовані на участь у житті Церкви. Вони з більшою готовністю приймають покликання, читають Писання і навчають як у церкві, так і вдома. Деякі чоловіки також закінчили цей навчальний курс. Більшість з них—це небагаті фермери і, як вони кажуть, вони краще здатні підраховувати витрати і ціни на свою продукцію, допомагати дітям виконувати домашні завдання і читати Писання самостійно та із сім’ями.

Заохочений успіхом в Абомосу, сусідній округ Асаманкесе запустив свою програму боротьби з безграмотністю.

“Вміння читати і писати змінює наше життя і життя наших дітей,—сказала Глейдіс Асейду з філії Санкубеназе.— Слова змінюють наш світ, і ми дякуємо нашому Небесному Батькові”.

Учасники, члени сімей і друзі святкують закінчення спонсорованої округом програми боротьби з неграмотністю.

Зображення тканини Africanway/iStock/Thinkstock