Жити зі справжнім наміром
Ренделл Л. Рідд
Служив другим радником у генеральному президентстві Товариства молодих чоловіків з 2013 по 2015 роки
З виступу на всесвітньому духовному вечорі для дорослої молоді “Жити з метою: важливість “справжнього наміру”, виголошеному в Університеті Бригама Янга—Айдахо 11 січня 2015 р. Повну версію виступу можна знайти на сайті devotionals.lds.org.
Справжній намір—це робити правильні речі з правильних причин.
Фотографія Jupiterimages/Stockbyte/Thinkstock
Я пізнав важливість справжнього наміру, коли був юним студентом семінарії. Наш учитель дав нам завдання читати Книгу Мормона. Щоб відстежувати наші досягнення, він підготував таблицю зі списком наших прізвищ, розташованих вертикально з одного боку, і назвами книг, розташованих горизонтально зверху. Щоразу, коли ми прочитували книгу, біля нашого імені ставилася зірочка.
Спочатку я не докладав багато зусиль на читання і невдовзі побачив, що все більше і більше відстаю. Спонукуваний відчуттям збентеження і своєю вродженою схильністю перемагатися, я почав читати. Щоразу, коли я отримував зірочку, мене сповнювали хороші почуття. І чим більше зірочок я отримував, тим більше зростала моя мотивація читати—між уроками, після школи, у будь-яку вільну хвилину.
Це була б чудова історія, якби я міг сказати вам, що я завершив читати її першим у класі—але цього не сталося. І було б добре, якби я міг сказати, що отримав щось краще ніж перше місце—свідчення про Книгу Мормона. Але й цього не сталося. Я не отримав свідчення. Все, що я отримав—це зірочки. Я отримав зірочки, тому що вони й були причиною мого читання. Кажучи словами Моронія, це й було моїм “справжнім наміром”.
Мороній висловлювався чітко, коли описував, яким чином можна дізнатися, чи Книга Мормона є істинною: “І коли ви отримаєте їх, я б хотів закликати вас, щоб ви запитали у Бога, Вічного Батька, в ім’я Христа, чи не істинні вони; і якщо ви питатимете з щирим серцем, із справжнім наміром, маючи віру в Христа, Він явить вам правду про це силою Святого Духа” (Moроній 10:4; курсив додано).
Правильні причини
Озираючись назад, я можу бачити, що Господь був абсолютно справедливим до мене. Чому я мав очікувати знайти щось інше, ніж те, чого шукав? Справжній намір—це робити щось правильне з правильної причини; я читав правильну книгу з неправильних причин.
І лише через кілька років потому я прочитав Книгу Мормона зі справжнім наміром. Тепер я знаю, що Книга Мормона виконує свою божественну мету—свідчити про життя і місію Ісуса Христа,—оскільки я прочитав її зі справжнім наміром.
Урок, засвоєний мною про справжній намір і про Книгу Мормона, стосується всіх нас в усіх аспектах нашого життя. Надто часто ми пасивно слідуємо за моделями і звичками, які розвинули упродовж років—ми просто звично виконуємо якісь дії, не замислюючись, куди це нас приведе. Якщо ми живемо зі справжнім наміром, наше життя стає більш зосередженим і має мету, а це все змінює. Жити зі справжнім наміром—означає зрозуміти “чому”—тобто причину наших вчинків. Сократ сказав: “Якщо життя не аналізувати, його не варто й жити”1. Замисліться над тим, як ви витрачаєте свій час, і регулярно ставте собі запитання “Чому?” Це допоможе вам розвинути здатність бути далекоглядними. Набагато краще дивитися вперед і запитувати себе: “Чому я це робитиму?”, ніж озиратися назад і казати: “Чому, о, чому я це зробив?”
Фотоілюстрація Sergey Nivens/iStock/Thinkstock
Яких справ очікує від вас Господь?
Коли я був молодим чоловіком, я вирішив не їхати на місію. Після року навчання в коледжі та року служіння в армії у мене була хороша робота рентгенлаборантом у місцевому шпиталі. Я думав, що все в житті йде добре, і місія не здавалася чимось необхідним.
Одного дня лікар Джеймс Пінгрі, один зі шпитальних хірургів, запросив мене на обід. Під час нашої розмови він дізнався, що я не планую служити на місії, і він запитав, чому. Я сказав йому, що вже не дуже молодий і, ймовірно, було надто пізно. Він сказав мені, що то не дуже вагома причина і що він вирушив служити на місії після закінчення медичного університету. Потім він свідчив про важливість своєї місії.
Його свідчення дуже вплинуло на мене. Воно змусило мене молитися так, як я ніколи не молився раніше—зі справжнім наміром. Я міг подумати про безліч причин, щоб не їхати на місію: я був сором’язливим. У мене була робота, яка мені подобалась. У мене була можливість отримати стипендію, і я втратив би цю нагоду після місії. А, найголовніше, у мене була дівчина, яка чекала на мене, поки я служив в армії, і я знав, що вона не чекатиме ще два роки! Я молився і молився, щоб отримати підтвердження того, що мої причини були вагомими і що я був правий.
На моє розчарування, я не міг отримати легкої відповіді так або ні, на яку сподівався. Тоді у мене виникла думка: “Що Господь хоче, щоб ти робив?” Я мав визнати, що Він хотів, аби я служив на місії і це стало вирішальною миттю у моєму житті. Чи збирався я робити те, що я хотів робити, або ж виконувати волю Господа? Було б добре, якби всі ми ставили собі таке запитання часто.
На щастя, я вирішив служити на місії і отримав призначення трудитися у Північній Мексиканській місії.
Вічні наслідки
Через тридцять п’ять років мій син запропонував мені вирушити до Мексики разом із ним. Ми сподівалися, знайти кількох людей, яких я навчав. Ми відвідали причасні збори у маленькому містечку, де розпочалося моє служіння на місії, але я не впізнав жодної людини. Після зборів ми запитали одного члена Церкви, чи знає він когось з мого списку людей, яких я навчав і охристив так багато років тому. Він безуспішно проглядав мій список, аж доки не дійшов до останнього імені: Леонор Лопес де Енрікес
“О, так,—сказав він.— Ця сім’я з іншого приходу, але вони відвідують Церкву в цьому домі зборів. Їхні причасні збори будуть наступними”.
Нам не прийшлося довго чекати, коли Леонор зайшла у будівлю. Хоча зараз їй було далеко за 70, я відразу упізнав її, а вона упізнала мене. Ми довго обнімалися і на очі навернулися сльози.
Вона сказала: “Ми молилися всі 35 років, щоб ви повернулися і ми могли подякувати вам за те, що принесли євангелію в нашу сім’ю”.
Коли інші члени сім’ї увійшли до будівлі, ми обійнялися і просльозилися. Невдовзі ми дізналися, що єпископом того приходу був один з Леонориних синів, диригувала її внучка, піаністом був її онук, як і кілька юнаків з Ааронового священства. Одна з дочок була дружиною радника у президентстві колу. Інша дочка була дружиною єпископа з сусіднього приходу. Більшість Леонориних дітей відслужили на місії, а зараз на місії також відслужили вже її внуки.
Ми дізналися, що Леонора була набагато кращою місіонеркою, ніж був я. Сьогодні її діти з вдячністю згадують, як вона невтомно докладала зусиль, навчаючи їх євангелії. Вона навчала їх, що маленькі рішення з часом приносять плід—повноцінне, праведне і щасливе життя, і вони навчали цього інших. Якщо все підсумувати, то є понад 500 людей, які прийшли до Церкви завдяки цій одній чудовій сім’ї.
І все це почалося з розмови за обідом. Я часто думаю, що якби лікар Пінгрі був більш зосереджений на своїй кар’єрі чи інших мирських цілях, він можливо ніколи не запитав би мене, чому я не збираюся служити на місії. Але його увага була зосереджена на інших людях і просуванні роботи Господа. Він посадив насіння, яке виросло й принесло плід і продовжує примножуватися дуже швидко (див. Maрк 4:20). Моя місія навчила мене, що єдине рішення виконувати Господню волю має вічні наслідки.
Пам’ятайте про ваші вічні цілі
Я часто озирався на своє життя і думав, чому для мене було так важко прийняти рішення поїхати на місію. Це було важко, оскільки я відволікався—я втратив бачення моєї вічної мети—справжньої причини, чому ми тут.
Мої бажання і моя воля не збігалися з Господньою волею; інакше прийняти рішення було б легше. І чому вони не збігалися? Я ходив до церкви, і я приймав причастя в неділю—але не зосереджувався на його значенні. Я молився, але переважно робив це формально. Я читав Писання, але лише час від часу і без справжнього наміру.
Я закликаю вас обмірковувати своє життя і бути зосередженими, навіть якщо ви раніше цього не робили постійно. Хай вас не розчаровують думки про те, що ви вже накоїли чи чого не зробили. Дозвольте Спасителю витерти цю дошку до чистоти. Пам’ятайте, що Він сказав: “Стільки, скільки вони каялися і прагнули прощення з щирим наміром, їм прощалося” (Moроній 6:8; курсив додано).
Розпочніть вже зараз. Живіть цілеспрямованим життям, розуміючи, чому ви робите те, що робите, і куди це приведе. Роблячи так, ви побачите, що за найважливішими “чому” стосовно усього, що ви робите, стоїть одне пояснення: ви любите Господа і усвідомлюєте Його досконалу любов до вас. Я бажаю вам знайти велику радість у вашому прагненні до досконалості й розумінні та виконанні Його волі.