2015
У пошуках допомоги

У пошуках допомоги

Автор живе в штаті Юта, США.

Уже було пізніше, ніж опівночі, але Тейт знав, що настав час поговорити.

“Небесний Батьку, я молюся, направляй і захищай мене щодня” (“Heavenly Father, Now I Pray,” Children’s Songbook, 19).

Liahona Magazine, 2015/10 Oct

Тейт лежав у темноті з розплющеними очима, намагаючись стримувати сльози. Він молився про допомогу, але здавалося, ніби велика чорна хмара нависла над ним, проганяючи Дух.

“А якщо я ніколи не забуду те жахливе телешоу?”—непокоївся він.

Кілька днів тому він рано закінчив домашнє завдання і увімкнув телевізор. Але він не сподівався побачити щось таке на екрані. Тейт був настільки вражений, що забув вимкнути телевізор якомога швидше.

Це сталося випадково. Він не хотів дивитися подібну сцену, але тепер він не міг її забути. Іноді вона спливала в його голові, коли він був у школі, за обіднім столом—навіть коли він був у церкві. У такі моменти він був радий, що мама і тато не могли читати його думок. Батьки Тейта навчали його не дивитися на зображення людей без одягу. Він знав, що вони також не хотіли, аби він дивився телепрограми, фільми і відеоігри, де зображується жорстокість.

“Тепер я знаю, чому”—тихо промовив Тейт сам собі.

Тейт підвівся з ліжка і знову став на коліна. Що він може зробити?

“Небесний Батьку,—прошепотів Тейт.—Будь ласка, допоможи мені не думати більше про те, що я бачив. Він витер сльози, які навернулися на очі, і слухав. Його серце сильніше забилося. Він подумав, що відчув, як Святий Дух спонукає його, але та відповідь була не такою, як він хотів.

Йому потрібно було розповісти батькам.

“Навіщо?”—не міг зрозуміти Тейт. Він почувався, наче мала дитина, коли йшов у кімнату батьків серед ночі. І сказати їм? Йому знову стало ніяково, аж до нудоти.

Тоді у розумі з’явилася чітка думка: Небесний Батько хоче, щоб він був щасливий. Небесний Батько хоче, щоб він знову відчував Духа, думав про хороше і був чесним зі своєю сім’єю. Він особливо хотів, щоб Тейт став гідним носієм Ааронового священства, коли через кілька місяців йому виповниться 12 років. Тейт зрозумів, що якщо не розповість про те, що бачив, і збереже це в таємниці, то буде нещасним.

Тейт знав, що йому потрібна допомога—і Святий Дух просто сказав йому, де її знайти.

Тейт подивився на сяючі цифри електронного годинника біля свого ліжка. Була майже перша ночі. Він встав і пішов у темний коридор, що вів у кімнату батьків. Нервово проковтнувши слину, він постукав у двері.

“Mамо? Тату?”

“Tейте, це ти?”—почувся мамин сонний голос.

“Щось сталося?”—запитав тато.

“Так,—сказав Тейт.—Ми можемо поговорити? І може мені треба буде дати благословення?”

Тато увімкнув лампу поруч із собою і запросив Тейта увійти. Вперше за кілька днів Тейт відчував тепло, надію та світло.

Ілюстрація Марка Робісона