2015
Джозеф---провидець

Джозеф—провидець

Історичний літопис проливає світло на те, як Джозеф Сміт виконував свою роль провидця і перекладача Книги Мормона.

Smith, Joseph

Джозеф Сміт, приписується Девіду Роджерсу, з люб’язного дозволу Community of Christ Library-Archives, Iндепенденс, шт. Міссурі

6 квітня 1830 року, в той день, коли Джозеф Сміт організував Церкву Христа (пізніше названу Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів)1, він проголосив слова одкровення тим, хто там зібрався. “Ось,—лунає в ньому голос Бога,—має вестися запис серед вас, і в ньому тебе [Джозефа Сміта] має бути названо провидцем” (УЗ 21:1).

Найбільш явною ознакою ролі провидця, яку мав Джозеф Сміт у щойно організованій Церкві, була Книга Мормона, яка, як він неодноразово пояснював, була перекладена “даром і силою Бога”2. Багато з найближчих Джозефу людей у рік, що передував організації Церкви, були свідками процесу появи Книги Мормона і мали певне розуміння значення слова провидець.

Значення провидця

Що означало провидець для молодого пророка і його сучасників? Джозеф виховувався у сім’ї, де читали Біблію, а в ній неодноразово згадується про провидців. У 1 Книзі Самуїла, наприклад, написано: “Колись в Ізраїлі, коли хто ходив питатися Бога, то так говорив: “Давайте підемо до провидця”. Бо що сьогодні, “пророк”, колись звалося “провидець” (1 Самуїлова 9:9).

У Біблії також згадується, що люди отримували духовні прояви за допомогою фізичних предметів, наприклад, жезлів3, мідного змія на жердині (який став поширеним символом професії лікаря)4, ефода (частина вбрання священика, на якій є два дорогоцінні камені)5 та Уріма і Тумміма6.

“Здатність бачити” і “провидці” були частиною американської та сімейної культури, в якій виховувався Джозеф Сміт. Завдяки глибокому знанню мови Біблії та поєднанню англо-європейської культур, принесених до Північної Америки іммігрантами, деякі люди на початку 19 століття вважали, що обдаровані особи могли “бачити”, тобто отримувати духовні прояви за допомогою фізичних предметів, наприклад, каменів провидця7.

Молодий Джозеф Сміт визнавав такі тогочасні народні методи, у тому числі ідею про використання каменів провидця, аби побачити загублені чи заховані речі. Оскільки в Біблії розповідається, що у давнину Бог використовував фізичні предмети для зосередження віри людей чи духовного спілкування, Джозеф та інші люди вважали це прийнятним у їхні дні. Батьки Джозефа, Джозеф Сміт старший і Люсі Мак-Сміт, підтверджували прийняття тогочасної культури їхньою сім’єю та використання ними предметів у такий спосіб, а селяни Пальміри та Манчестера, шт. Нью-Йорк, де жили Сміти, просили Джозефа відшукувати загублені речі до того, як він переїхав до Пенсильванії наприкінці 1827 року8.

Ті, хто не розуміє, як люди у 19 столітті в тій місцевості, де жив Джозеф, жили відповідно до своєї релігії, можуть не знати про камені провидця, і вчені давно полемізують стосовно цього періоду його життя. Частково, завдяки Просвітництву, тобто Століттю розуму, періоду, коли на першому плані була наука та видимий світ, а не духовні питання, багато людей у добу Джозефа почали відчувати, що використання фізичних предметів для релігійних цілей, таких як камені або палиці, було забобонним або недоречним.

Пізніше, коли Джозеф розповів свою надзвичайну історію, він наголошував на своїх видіннях та інших духовних проявах9. На противагу, деякі з його колишніх соратників звертали особливу увагу на те, що він раніше використовував камені провидця, аби зруйнувати його репутацію у світі, що все більше заперечував таку практику. Джозеф та інші перші члени Церкви вирішили не зосереджуватися на впливі народних традицій у їхніх зусиллях з проповідування євангелії, оскільки багато перспективних навернених переживали зміну в сприйнятті релігії в Століття розуму. Однак у тому, що стало канонізованими одкровеннями, Джозеф продовжував навчати, що камені провидця та інші засоби, так само як і здатність працювати з ними, були важливими і священними дарами від Бога10.

Засоби, за допомогою яких перекладалася Книга Мормона

Камені провидця також з’явилися в історичних описах, де розповідається про Джозефа Сміта і переклад Книги Мормона. Офіційна історія Джозефа, почата в 1838 році, описує відвідування ангела, якого звали Мороній і який розповів йому про золоті пластини, заховані на пагорбі неподалік. Джозеф розповідає, що поки він розмовляв з ангелом, його розуму “відкрилося видіння” настільки ясне, що він “впізнав це місце”, коли пізніше сам його побачив (Джозеф Сміт—Історія 1:42).

The Angel Moroni Delivering the Plates to Joseph Smith

Члени Церкви упродовж усієї історії Церкви намагалися зрозуміти ранній етап життя Джозефа Сміта і те, як він знайшов та переклав золоті пластини. Це зображення, зроблене художником С. С. А. Крістенсеном у 1886 році змальовує, як Джозеф Сміт отримав пластини від ангела Моронія.

Ангел Мороній передає пластини Джозефу Сміту, художник С. С. А. Крістенсен

В історії, яку Джозеф почав писати в 1838 році, Мороній застерігає його, що “Сатана буде спокушати мене (через скрутні обставини сім’ї мого батька) використати ті пластини для збагачення”. Ангел заборонив це робити, як розповідає Джозеф, кажучи, що якщо у Джозефа будуть “інш[і] намір[и]”, крім побудови Божого царства, він “не змож[е] отримати їх” (Джозеф Сміт—Історія 1:46). У історії, написаній ним раніше,—в 1832 році—Джозеф пояснює: “Я …шукав пластини, з метою отримати багатство, а не для того, щоб виконати заповідь—мати око, єдиноспрямоване до Слави Божої”11. Внаслідок цього від нього вимагалося повертатися на пагорб Кумора упродовж чотирьох років, поки він не буде підготовлений отримати пластини (див. Джозеф Сміт—Історія 1:53–54).

Джозеф розповідав, що коли нарешті отримав пластини від Моронія у 1827 році, він також отримав два камені, якими мав користуватися під час перекладу пластин. Він та його близькі знайомі залишили розповіді про ці камені, описуючи їх так: білі чи чисті ззовні, вставлені в срібні дуги або оправи, як сучасні окуляри чи монокль, та приєднані до великого нагрудника12. Згідно з описами, цей пристрій для провидця був об’ємистим. Мати Джозефа Сміта розповідала, що він від’єднував камені від нагрудника для більш зручного їх використання13.

У тексті Книги Мормона ці камені називаються “тлумачами”; там пояснюється, що вони були “приготовлені від початку, і передавалися з роду в рід, з метою тлумачення мов” та “утримувалися і зберігалися рукою Господа” (Moсія 28:14‒15, 20).

У книзі також розповідається, як Господь дав “два камінці” брату Яреда з обіцянням, що вони допоможуть майбутнім поколінням відновити його слова. “Запиши це і запечатай це,—наказує йому Господь,—і Я покажу це у Свій належний час дітям людським”. Ці камінці, як пояснював Господь, будуть “збільшува[ти] для очей людських те, що ти напишеш” (Eтер 3:24, 27).

Joseph the Seer

Фрагмент сторінки оригінального манускрипту Книги Мормона з описом виходу сім’ї Легія з Єрусалиму, як ми його маємо в наш час у 1 Нефії 2. Джозеф Сміт диктував Книгу Мормона кільком писарям, включаючи Олівера Каудері, який писав ці рядки.

З люб’язного дозволу Бібліотеки історії Церкви; ФОТО ЗБІЛЬШЕНЕ ДЛЯ ЯСНОСТІ ЗОБРАЖЕННЯ

На той час, коли у середині 1829 року Джозеф Сміт закінчив диктувати свій переклад Книги Мормона писарям, значення слова провидець було ширше пояснено у тексті. Книга Мормона містить пророцтво, яке приписується Йосипу з Єгипту, і в якому проголошується, що один з його нащадків—чітко вказується на Джозефа Сміта—буде “вибраним провидцем”, приводячи інших нащадків “до знання завітів”, які Бог склав з їхніми предками (2 Нефій 3:6, 7).

В іншій історії з Книги Мормона Алма молодший передає тлумачі своєму синові Геламану. “Зберігай ці тлумачі”,—радить Алма йому, кажучи про два камені в срібних дугах. Але Алма також цитує пророцтво, яке, як здається, стосується одного каменя: “І Господь сказав: Я приготую для Мого слуги Ґазéлема камінь, який буде сяяти в темряві, як світло” (Aлма 37:21, 23).

Визначним є те, що хоча в контексті це слово згадується як “тлумачі” (множина), це пророцтво каже про передання слузі, на ім’я Ґазéлем, “каменя” (однина)14 який буде сяяти в темряві, як світло”. Перші святі останніх днів вірили, що слугою з пророцтва був Джозеф Сміт15.

В дійсності, історичні дані показують, що крім двох каменів провидця, відомих як “тлумачі”, Джозеф Сміт використовував щонайменше ще один камінь під час перекладу Книги Мормона, часто кладучи його в капелюх, аби закрити від світла. Згідно з тим, що кажуть сучасники Джозефа, він робив це, аби краще бачити слова на камені16.

У 1833 році Джозеф Сміт і його соратники почали використовувати біблійний термін “Урім і Туммім”, згадуючи про будь-які камені, що використовувалися для отримання божественних одкровень, у тому числі обидва нефійські тлумачі та один камінь провидця17. Така неточна термінологія ускладнила спроби реконструювати точний метод, за допомогою якого Джозеф Сміт перекладав Книгу Мормона. Крім використання тлумачів, згідно з Мартіном Гаррісом, Джозеф для зручності під час перекладу Книги Мормона також використовував один зі своїх каменів провидця. Інші джерела підтверджують, що у Джозефа змінився інструментарій для перекладу18.

Після того, як Книгу Мормона було видано

Після опублікування Книги Мормона у березні 1830 року, Джозеф Сміт та його секретарі почали роботу над тим, що зараз називається Переклад Біблії, зроблений Джозефом Смітом,—пророчий перегляд Біблії часів Короля Якова19. Згідно з розповіддю Джозефа, він не міг використовувати нефійські тлумачі для цього перекладу, бо у нього їх більше не було.

Джозеф Сміт пояснював, що, “дякуючи мудрості Божій, [пластини і тлумачі] було збережено і вони залишилися у мене, аж доки я не здійснив з ними те, що вимагалося від мене. І коли в призначений день явився за ними посланець, я передав їх йому, і тепер він опікується ними аж до сьогоднішнього дня, тобто до другого травня тисяча вісімсот тридцять восьмого року” (Джозеф Сміт—Історія 1:60).

Як розповідав Президент Бригам Янг (1801–1877), “Джозеф повернув У[рім і] Т[уммім] разом з пластинами, коли закінчив переклад”20.

Joseph Smith

Для тисяч членів Церкви за життя Джозефа Сміта і мільйонів після його смерті він є пророком, провидцем і одкровителем.

Джозеф Сміт, приписується Девіду Роджерсу, з люб’язного дозволу Community of Christ Library-Archives, Iндепенденс, шт. Міссурі

У Джозефа були інші камені провидця, але, за словами старійшини Орсона Пратта (1811–1881), члена Кворуму Дванадцятьох Апостолів, а пізніше церковного історика, до того часу Джозеф також зміцнився у своєму духовному сприйнятті. На зборах, що відбулися 28 червня 1874 року, на яких був присутній Президент Бригам Янг та багато інших генеральних чинів, старійшина Пратт розповідав присутнім про те, що “багато разів був присутній”, коли Джозеф Сміт “перекладав Новий Завіт”. Бачачи, що під час процесу перекладання не використовується ніяких тлумачів, він зацікавився, чому Джозеф “не використовує Урім і Туммім, як колись під час перекладу Книги Мормона”.

Коли старійшина Пратт спостерігав, як пророк перекладає, “Джозеф, ніби прочитавши його думки, подивився на нього і пояснив, що Господь дав йому Урім і Туммім, коли він не мав достатнього досвіду в користуванні Духом натхнення. Але тепер він настільки зріс у знанні, що розумів, як діє той Дух, і більше не потребував допомоги такого інструментарію”21.

Бригам Янг поділився з аудиторією своїми думками стосовно отримання каменя провидця. “Я не пам’ятаю, щоб мені колись хотілося його мати”,—розмірковував він22. Висловлювання Бригама було виразом його розуміння того, що не обов’язково мати камені провидця, аби бути провидцем.

25 жовтня 1831 року Джозеф Сміт побував на конференції в Оранж, шт. Огайо. Під час конференції його брат Гайрум сказав, що, “на його думку, буде найкраще, якщо інформацію про появу Книги Мормона надасть присутнім старійшинам сам Джозеф Сміт, аби всі могли переконатися самі”. Згідно з протоколом зборів, Джозеф “сказав, що не було заплановано, аби він розповідав усьому світу про подробиці появи Книги Мормона” і “що не очікувалося, що він буде про це розповідати”23. Зміцнившись у своїй ролі провидця і прийшовши до розуміння, що камені провидця не є вирішальним фактором для отримання одкровення, він, імовірно, переймався тим, що люди надто зосереджуються на способі появи книги, і надто мало уваги приділяють самій книзі.

У справі перекладу Книги Мормона Джозеф Сміт наголошував, що він здійснив його “даром і силою Бога”24. Книга сама по собі, навчав він провідників Церкви, “найбільш правильна з усіх книг на світі і є ключовим каменем нашої релігії” і що дотримуючись її заповідей, читачі будуть ближче до Бога, ніж за допомогою “будь-якої іншої книги”25.

Джозеф і його дружина Емма Гейл Сміт жили в одноповерховій частині цього будинку під час перекладу Книги Мормона. Двоповерхова будівля справа від дому була добудована пізніше.

З люб’язного дозволу Бібліотеки історії Церкви

Фрагмент сторінки оригінального манускрипту Книги Мормона з описом виходу сім’ї Легія з Єрусалиму, як ми його маємо в наш час у 1 Нефії 2. Джозеф Сміт диктував Книгу Мормона кільком писарям, включаючи Олівера Каудері, який писав ці рядки.

З люб’язного дозволу Бібліотеки історії Церкви; ФОТО ЗБІЛЬШЕНЕ ДЛЯ ЯСНОСТІ ЗОБРАЖЕННЯ

Члени Церкви упродовж усієї історії Церкви намагалися зрозуміти ранній етап життя Джозефа Сміта і те, як він знайшов та переклав золоті пластини. Це зображення, зроблене художником С. С. А. Крістенсеном у 1886 році змальовує, як Джозеф Сміт отримав пластини від ангела Моронія.

Ангел Мороній передає пластини Джозефу Сміту, художник С. С. А. Крістенсен

У 1833 році журнал The Contributor що видавався Церквою, присвятив матеріал трьом свідкам Книги Мормона. Святі останніх днів упродовж довгого часу визнавали важливу роль кожного з тих чоловіків, які допомагали Джозефу Сміту перекласти і опублікувати Книгу Мормона.

З люб’язного дозволу Бібліотеки історії Церкви