Вчасний телефонний дзвінок
Автор живе в Таїчунзі, Тайвань.
У юні роки я не вірив, що є Бог. Моє життя було сповнене неспокою, і в найгірші дні я був у такій депресії, що хотів покінчити з життям. Саме тоді в мої двері постукали місіонери. Євангелія була саме тим, що мені було потрібно; мене потягнуло до неї як магнітом.
Після приєднання до Церкви мої випробування не закінчилися, але я міг краще опиратися впливу супротивника. Уперше я дізнався, що таке щастя.
Однак депресія не хотіла так легко мене відпустити. У якийсь момент мені знову захотілося здатися. У ту ж мить зателефонувала сестра Тінг, дружина єпископа. Вона сказала, що у неї було відчуття, що їй треба мені зателефонувати. Вона запитала, як у мене йдуть справи. Я вилив їй свою душу. Для мене вона була ангелом, посланим Богом.
Той випадок додав мені сил. Моя віра зміцнилася. Я відчував, що можу подолати смерть. Я відчував, що звільнився, як про це сказано в Алма 36:2–3:
“Вони були в залежності, і ніхто не міг визволити їх, окрім Бога. …
…Ті, які покладають надію свою на Бога, будуть підтримані в їхніх випробуваннях, і їхніх бідах, і їхніх скорботах, і будуть піднесені в останній день”.
У мене, як і раніше, є випробування, але мене тепер нелегко подолати. Бог підтримував мене в усіх випробуваннях і тривогах. Він спас мене від духовної в’язниці, і кайданів, і навіть смерті. Він—мій Спаситель.