Сестра Спаффорд промовляла до мене

Сенді Хоусон, шт. Огайо, США

Якось пізно ввечері я грала в он-лайні у гру “Ресторан”, коли мій чоловік, проходячи повз мене, сказав, що іде спати.

“Я зараз також прийду”,—сказала я йому.

“Повірю, коли побачу”,—відповів він.

Я грала у гру, в якій готувала віртуальні страви у віртуальному ресторані для віртуальних відвідувачів. Я поглянула на монітор і сказала: “Так, страва буде готова через 15 хвилин”.

Аби не марнувати час у пустому чеканні, я взяла книгу Дочки в Моєму царстві: Історія і спадок Товариства допомоги, яка лежала у мене на столі з того часу, як я отримала її в Товаристві допомоги. Я почала читати передмову. На третій сторінці я знайшла наступні слова Белл С. Спаффорд, дев’ятого генерального президента Товариства допомоги.

“Я вважаю, що сьогодні звичайна жінка,—писала вона,—зробила б правильно, якби оцінювала свої інтереси, вибирала заходи, в яких їй брати участь, а потім робила кроки, щоб спростити своє життя, ставлячи на перше місце те, що має найбільше значення, і приділяючи увагу тому, що принесло б найкращі та найбільш довготривалі результати, і відмовляючись від усього менш вартісного, що не дає таких результатів” (2011, xiii).

Ніщо з того, що я читала раніше, за винятком Писань, не зворушило мене так сильно. Ця жінка, яка померла більше 30 років тому, промовляла до мене. Схоже, що її слова більш актуальні сьогодні, ніж коли вона їх промовляла.

Я відразу ж зрозуміла, що більше ніколи не буду грати в он-лайні. Я вимкнула комп’ютер, пішла спати і сказала чоловікові про своє рішення. Наступного дня я навіть не вмикала комп’ютер. Натомість я подумала про те, скільки ж годин я змарнувала, граючи в ігри кожного дня.

Я помножила три години на день на 365 днів (кількість днів у році) й поділила на 24 (кількість годин на добу). Я була вражена, що змарнувала 45,62 дня на рік. Ті дорогоцінні години і дні минули назавжди. Я могла провести їх, читаючи Писання, проводячи час з чоловіком і дітьми, служачи іншим або звеличуючи свої покликання.

Генеральні авторитети часто звертаються до цієї теми під час генеральної конференції. Однак я ніколи по-справжньому не розуміла їхнього послання і думала, що мене воно не стосується.

Я вдячна, що Святий Дух допоміг мені зрозуміти, що генеральні авторитети—і Белл С. Спаффорд—промовляють до мене.