Різдво у Новому Світі
В Америці ознака народження Спасителя—вночі не буде темряви—врятувала віруючих.
Чи помітили б ви, якби однієї ночі на небі раптом з’явилася нова зірка? Мабуть, що ні. Але ви неодмінно помітили б ніч, в яку б не наставала темрява—ніч, яка була б такою ясною, як полудень, навіть після того, як сіло сонце. Тепер це було б важко не помітити, особливо якщо ви були в натовпі, коли Самуїл Ламанієць стояв на міській стіні і говорив про великі ознаки й дива, які вказуватимуть на народження Сина Бога. Якщо ви чули слова Самуїла, ви напевно б спостерігали, щоб побачити ці ознаки.
Місія Самуїла в Зарагемлю
Самуїл був ламанійцем, якому ангел наказав йти в землю Зарагемля, щоб закликати нефійців покаятися. У цей період історії Нового Світу, як вона записана в Книзі Мормона, ламанійці справді стали більш праведним народом—отже була потреба в ламанійському пророкові. Немає сумніву, що Господь знав: нефійцям потрібен певний час, щоб повернутися зі своїх згубних шляхів і прийняти Його як Викупителя світу, тож Він послав Самуїла заздалегідь, за п’ять років, щоб підготувати народ до Свого пришестя.
Окрім проповідування покаяння, ангел наказав Самуїлу навчати народ Зарагемлі про ознаки народження Ісуса Христа. Тому Самуїл проголосив, що як тільки мине п’ять років, з’явиться “ознак[а] часу Його пришестя; бо знайте, будуть у небесах великі вогні, такі, що вночі перед тим, як Він прийде, не буде темряви, так що здаватиметься людині, що це день” (Геламан 14:3). Він сказав, що ця ознака має з’явитися у “ніч перед тим, як [Господь] народиться” (Геламан 14:4). Крім пророцтва про ніч, коли не буде темряви, Самуїл сказав їм очікувати на появу “нової зірки …, яку вони ніколи не бачили (див. Геламан 14:5).
Віруючих висміювали
Приблизно через п’ять років після пророкування Самуїла вороги віруючих почали висміювати праведних і казали: “Час уже минув, а слова Самуїла не здійснилися; отже, ваша радість і ваша віра стосовно цього була марною” (3 Нефій 1:6). Невіруючі навіть змовилися вбити віруючих, якщо у визначену дату ознаки не з’являться (див. 3 Нефій 1:9).
Коли п’ять років до появи ознаки майже добігали кінця, віруючі “дуже засумували, боячися, що якимось чином те, про що було сказано, може не здійснитися” (3 Нефій 1:7). Однак вони й далі “постійно чекали того дня, і тієї ночі, і того дня, які мають бути як один день, нібито не буде ночі, щоб вони знали, що їхня віра не була марною” (3 Нефій 1:8).
Виповнення пророцтва
Наближався визначений день, в який віруючих мали віддати на смерть. Тривоги його народу настільки засмучували пророка Нефія, що він благав Небесного Батька “від імені свого народу, так, тих, кого от-от збиралися знищити через їхню віру. [І] він волав щиро до Господа весь той день” (3 Нефій 1:11–12). Його благання були почуті, і Господь сказав йому: “Підійми свою голову і будь у доброму гуморі; бо ось, час уже поруч, і цієї ночі буде дано ознаку, а назавтра Я прийду у світ, щоб показати світові, що Я здійсню все те, що Я уклав у вуста Моїх святих пророків” (3 Нефій 1:13). Тієї ночі “при заході сонця не було темряви” (3 Нефій 1:15), тобто сталося все саме так, і як передрікав Самуїл. Усе, про що пророкував Самуїл, здійснилося, навіть поява нової зірки.
Немає причини для невіри
У Біблії не написано про ніч, в яку не настала темрява у час народження Христа, і лише коротко згадується про нову зірку, що її побачили мудреці, які, йдучи за нею, прийшли до Христа-Дитини (див. Матвій 2:2, 9–10). На території Юдеї лише кілька людей були свідками появи ознак народження Христа, наприклад, пастухи (див. Лука 2:8–18). А ось в Америці “всі люди на лиці всієї землі від заходу до сходу, і на землі, що на півночі, і на землі, що на півдні” бачили ці ознаки і знали, що “Син Бога має незабаром явитися” (3 Нефій 1:17).
Чому так багато людей бачили ознаки народження Спасителя у Новому Світі? Слова Самуїла дають деяке пояснення цьому: “І ангел сказав мені, що багато хто побачить величніші за ці справи для того, щоб вони могли повірити, що ці ознаки і ці чудеса повинні статися на всьому лиці цієї землі, щоб не було причини для невіри серед дітей людських” (Геламан 14:28; курсив додано).
Нарешті визволення
Коли сонце знову зійшло на небі після ночі без темряви, люди “знали, що то був день, коли Господь має народитися, завдяки ознаці, яку було дано” (3 Нефій 1:19). Тільки уявіть-но собі ту радість! Віруючі були врятовані. Їхнє життя не було забране руками невіруючих ворогів. Вони врятувалися й духовно також, бо Син Бога прийшов у світ, щоб спасти людство від гріхів ціною Своєї Спокути.
Як правило, ми не думаємо про Різдво як свято звільнення, яким є Пасха для євреїв, що святкують звільнення дітей Ізраїля від єгипетського рабства. Але день, коли народився Спаситель, справді був днем звільнення віруючих у Новому Світі.
Святкуючи Різдво цього року, пам’ятаймо про події, що сталися в Америці, а також про події, що сталися на другому кінці світу, там де народився Спаситель. Хоч Його народження принесло духовне звільнення всьому людству, воно принесло в самому буквальному розумінні звільнення від смерті групі стійких віруючих у Новому Світі. Його народження й далі пропонує звільнення всім, хто приймає Його як свого Господа і Спасителя.
ВНИЗУ: КАРТИНА УОЛТЕРА РЕЙНА; ВГОРІ: Самуїл Ламанієць пророкує, художник Арнольд Фріберг
Зліва: Пастухам сповіщено про народження Христа, художник Артур А. Діксон, люб’язно надано Музеєм церковної історії; вгорі: Оце Агнець Божий, художник Уолтер Рейн, люб’язно надано Музеєм церковної історії