У словах пророків
Згадки про Різдво
Зі статті “Безцінні дари”, Ліягона, груд. 2006, 3–4.
Вдома, у потаємному куточку, у мене є маленький чорний ціпок з імітованою під срібло ручкою. Колись ціпок належав моєму далекому родичу. Чому ж я зберігаю його вже понад 70 років? Для цього є особлива причина. Ще хлопчиком я брав участь у різдвяних сценках, що ставилися в приході. Я мав привілей бути одним з мудреців. З хусткою на голові, накинутим на плече покривалом, яким покривався стілець біля маминого піаніно, з чорним ціпком у руці, я промовляв призначені мені слова: “Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому” (Матвій 2:2). Я чітко пам’ятаю почуття, які виникали в моєму серці, коли троє нас, “мудреців”, зводили погляд вгору, дивилися на зірку та йшли через усю сцену, знаходили Марію з маленьким Ісусом, потім падали на коліна, вклоняючись Йому, і відкривали та передавали свої дари: золото, ладан і смирну.
Мені особливо подобалося те, що ми не повернулися до злого Ірода і не зрадили немовля Ісуса, але послухалися Бога і відійшли іншим шляхом.
Роки минали, але різдвяний ціпок й досі знаходиться в особливу місці в моєму домі; а в серці зберігається відданість Христу.